Рішення № 36872662, 27.01.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.01.2014 Справа № 905/8758/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Міністерства юстиції України в інтересах держави України до Відкритого акціонерного товариства «Трест «Артемшахтобуд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна казначейська служба України про відшкодування збитків у сумі 33205,97 гривень, завданих Державному бюджету України, -

за участю представників сторін:

від позивача: Попова О.О. за довір.

від відповідача: не з'явився.

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Міністерство юстиції України звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Трест «Артемшахтобуд» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного казначейства України про стягнення збитків у сумі 33205,97 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 року у справі за заявою «Харук та інші проти України», рішення Центрально-міського районного суду м.Горлівки від 28.09.2009 року у справі № 2-1807/09, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст.. 14,15 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.. 2,3,8,9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 2, 11, 15-17, 1166,1191 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, зазначив, що відповідач по справі є належним, оскільки підставою звернення Миронова О.С. до Європейського суду з прав людини є саме невиконання відповідачем рішення суду. Зазначив, що Державі Україна, у зв'язку із невиконанням основним боржником -відповідачем по цій справі рішень судів, в результаті виконання Україною зобов'язань у справі Європейського суду № 30615/10, було завдано збитків на суму 33205,97 грн., які сплачені платіжним дорученням від 17.10.2012 року № 2257.

Відповідач до судового засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином. Заперечення на позовну заяву не надав.

Третя особа -Державне казначейство України у судові засідання не прибула, пояснень по справі не представила, вимоги ухвал суду не виконала, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

З огляду на достатність документів, необхідних для розгляду справи по суті, в силу положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Горлівки від 28.09.2009 року зобов'язано Відкрите акціонерне товариство «Трест «Артемшахтобуд» сплатити Миронову Олександру Сергійовичу заборгованість по заробітній платі та компенсацію 17 564,47 грн.

У зв'язку із тривалим невиконанням боржником вищевказаного та інших аналогічних рішень суду рішень суду, громадянин Харук Ю.М. та ще 115 осіб, у тому числі Миронов О.С. звернулися за захистом своїх порушених прав до Європейського суду.

На час розгляду Європейським судом заяви Миронова О.С., ухвалене на його користь рішення Центрально-Міського районного суду міста Горлівки від 28.09.2009 року Відповідачем виконано не було.

На виконання рішення Європейського суду з Державного бюджету України на рахунок заявника сплачено присуджені Європейським судом кошти у сумі 15641,50 грн., що еквівалентно 1 500,00 євро та заборгованість за рішенням Центрально-Міського районного суду міста Горлівки від 28.09.2009 у сумі 17 564,47 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 17.10.2012 № 2257 та від 05.12.2012 № 2795.

Таким чином, відшкодована за рішенням Європейського суду в справі «Харук та інші проти України» з Державного бюджету України сума у сумі 33 205,97 грн є збитками Державного бюджету України.

Відповідно до ст.14 Закону України „Про міжнародні договори України" від 29.06.2004р., міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону, в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

Статтею 15 зазначеного закону, встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі -Конвенція) була підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Законом України від 9 лютого 2006 року № 3436-IV до офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59-1 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25 липня 2002 року по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" 11 вересня 1997 року визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.

Згідно із ст.46 Конвенції, Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

У зв'язку із обов'язком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України, Верховною Радою України 23.02.2006 р. прийнято Закон України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до ст.2 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду є обов'язковим для виконання Україною відповідно до вищезазначеної статті 46 Конвенції.

Згідно з практикою Європейського суду, право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (див. справу "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66). Суд встановив, що неможливість заявника домогтися виконання рішення протягом тривалого терміну -щонайменшу шести років, становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном у сенсі пункту 1 статті 1 Протоколу №1 до Конвенції. (Справа "Шмалько проти України" заява №60750/00).

Таким чином, згідно з практикою Європейського суду, позитивним обов'язком держави є забезпечення ефективної реалізації прав осіб на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку та встановлення певних засобів, потрібних для захисту права власності.

Міністерство юстиції України, як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою та має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (в порядку регресу), на підставі статті 1191 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ВАТ «Трест «Артемшахтобуд» про відшкодування збитків внаслідок виконання рішень Європейського суду, як до особи, яка порушила права Миронова О.С. по вищенаведеним спірним правовідносинам, завданих Державному бюджету України.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У відповідності до статті 1192 зазначеного Кодексу, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Так, у зв'язку з недотриманням ВАТ «Трест «Артемшахтобуд» законодавства про працю Миронов О.С. був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду (пункт 9 частини 2 статті 129 Конституції України).

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Набуття вищевказаним рішенням Центрально-Міського районного суду міста Горлівки законної сили призвело до виникнення у відповідача ВАТ «Трест «Артемшахтобуд», як боржника, за вищевказаним рішенням обов'язку із його виконання.

Обов'язок виконання рішення покладався саме на відповідача протягом усього строку існування заборгованості по сплаті коштів за вищевказаним рішенням суду.

Суд звертає увагу сторін на той факт, що не може вважатися перешкодою при виплаті заборгованості з компенсаційних виплат за шкоду, недостатнє фінансування державного підприємства із Державного бюджету та скрутне фінансове становище підприємства-боржника. Факт здійснення перерахування ВАТ «Трест «Артемшахтобуд» коштів Миронову О.С. платіжними дорученнями від 17.10.2012 № 2257 та від 05.12.2012 № 2795, на виконання рішення Центрально-Міського районного суду міста Горлівки від 28.09.2009 року, не може бути підставою для звільнення відповідача від сплати коштів до Державного бюджету України на вимогу позивача, оскільки Держава Україна перерахувала 15641,50 грн. (1500 євро) та 17564,47 грн. (заборгованість за рішенням суду) Миронову О.С. для виконання зобов'язання даного Європейському суду, оскільки ці кошти були визначені Миронову О.С. як компенсація за надмірну тривалість виконання вищевказаного судового рішення.

За загальним правилом статті 614 Цивільного кодексу України відсутність вини доводиться заподіювачем шкоди.

Відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність вини.

Відсутність своє вини відповідачем не доведено, матеріалами справи цей факт не підтверджений.

Статтею 2 Цивільного кодексу України врегульовано, що держава є учасником цивільних відносин.

Згідно зі статтею 170 Цивільного кодексу України, держава набуває та здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, рішення судів та інші юридичні факти.

Як вбачається із матеріалів справи, внаслідок виконання взятих Урядом України зобов'язань у справі № 30615/10 Європейського суду, державі заподіяно матеріальні збитки у загальному розмірі 33205,97 гривень, у зв'язку з чим відповідно до ст.9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статей 15-17 Цивільного кодексу України, Міністерство юстиції України, як орган державної влади, звернулося до суду за захистом цивільних прав та інтересів у межах, на підставі та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, а саме за захистом прав та інтересів держави шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Міністерство юстиції України як орган державної влади в порядку визначеному Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 р. №784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" звернулося до суду за захистом інтересів держави, саме: відшкодування шкоди завданої виконанням рішення Європейського суду з прав людини.

У вищевказаній справі, що розглядалась Європейським судом, відповідач - держава Україна зазнав витрат за наслідками порушених ВАТ «Трест «Артемшахтобуд» прав Миронова О.С.

У зв'язку із наведеним, держава Україна зазнала ще й порушень норм Конвенції.

Відтак, сплачена Державою Україна загальна сума 33205,97 грн. за рішенням Європейського суду є збитками Державного бюджету України, які підлягають відшкодуванню з особи, з вини якої такі збитки були завдані державі.

Статтею 1191 ЦК України визначено, що відшкодування шкоди, завданою іншою особою, зумовлює виникнення права зворотної вимоги до безпосереднього порушника у розмірі виплаченого відшкодування.

Таким чином, Державне підприємство «Селидіввугілля» в порядку статті 1191 ЦК України має відшкодувати Державі виплачені нею кошти.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що саме винні дії відповідача призвели до понесення Державою України збитків у загальному розмірі 33205,97 грн. Результатом саме його неправомірних дій є заподіяння державі матеріальних збитків і іншого відповідачем не доведено.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач надав суду докази, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і вони є належними. Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують вимоги позивача.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає, що позовні вимоги Міністерства юстиції України до ВАТ «Трест «Артемшахтобуд» підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Міністерства юстиції України в інтересах держави України до Відкритого акціонерного товариства «Трест «Артемшахтобуд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна казначейська служба України про відшкодування збитків у сумі 33205,97 гривень, завданих Державному бюджету України - задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Трест «Артемшахтобуд» (84601, Донецька область, місто Горлівка, Центрально-Міський район, вул. Ушева, 6 ідентифікаційний код 00180717) на користь Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна збитки, завдані Державному бюджету України, у розмірі 33205 (тридцять три тисячі двісті п'ять) гривень 97 коп. на рахунок Державної казначейської служби України 31116115700028, код банку 820172, ЄДРПОУ 37567646, банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ, отримувач Державна казначейська служба України.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Трест «Артемшахтобуд» (84601, Донецька область, місто Горлівка, Центрально-Міський район, вул. Ушева, 6 ідентифікаційний код 00180717) судові витрати у сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. в доход бюджету за наступними реквізитами: отримувач Київське УК/Київський р-н/22030001, банк отримувача Головне управління державної казначейської служби України (ГУ ДКСУ) в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 38034002, рахунок № 31217206783006, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банка 206.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні липня 27 січня 2014 року.

Повний текст рішення складено та підписано 30 січня 2014 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов