Постанова № 36872026, 22.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 січня 2014 року 14:10 № 826/19692/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників провизнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» (далі -позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило:

1) скасувати наказ №304 від 09.08.2013 Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна»;

2) визнати дії Міжрегіонального головного управління Міндоходів- Центральний офіс з обслуговування великих платників з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» та складання акта перевірки від 30.08.2013 № 1054/40-50/37- 20/35919521 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки правомірності нарахування Товариства зобмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» (код ЄДРПОУ 35919521) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетого відшкодування податку на додану вартість за 2010 - 2010 роки незаконними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм діючого податкового законодавства України, видано протиправний наказ про проведення відносно нього перевірки за відсутності на те законних підстав, а також вчинені протиправні дії по проведенню перевірки позивача, що призвело до порушення його прав та законних інтересів. Просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи оскаржуваний наказ та вчинені ним дії по проведенню перевірки позивача законними та обґрунтованими, прийнятим та вчиненими на підставі і на виконання норм податкового законодавства. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Відповідачем на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.79.1ст.79 Податкового кодексу України видано оскаржуваний наказ № 304 від 09.08.2013 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питання правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за 2010 -2013 роки.

Наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 304 від 09.08.2013 та повідомлення № 44 від 09.08.2013 направлені позивачу поштою та були отримані останнім, що не заперечується сторонами.

Відповідачем, згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, проведена відповідна перевірка позивача, за результатами якої складений акт від 30.08.2013 № 1054/40-50/37-20/35919521, яким зафіксовано порушення пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.185, п.198.3, 198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення в розмірі 3 118 233 грн.; п.1.8 ст.1, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ 1 445 828, яка підлягає зменшенню.

Позивач вважає такий наказ відповідача та дії по проведенню перевірки протиправними, що стало підставою для його звернення до суду з відповідним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Кодексу, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених н контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно пп.20.1.4. п.20.1. ст.20, .75.1. ст.75 Кодексу, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Кодексу зазначено, що підставою для проведення перевірки є надана платником декларація, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 Кодексу, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2. ст.79 Кодексу).

Пунктом 81.1. ст.81 Кодексу визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; коші наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цимКодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (ст.83 Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний наказ та повідомлення про дату, час та місце проведення перевірки позивача, направлені позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримані останнім, що свідчить про належне виконання відповідачем вимог податкового законодавства щодо вручення копії наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Враховуючи наведені норми та обставини справи, суд дійшов висновку про наявність у відповідача відповідних повноважень та підстав для видачі оскаржуваного наказу № 304 від 09.08.2013 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питання правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за 2010-2013 рік, отже, і про його законність.

Таким чином, аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи, враховуючи отримання відповідачем даних податкових органів, що не підтверджують достовірність заявленого позивачем бюджетного відшкодування ПДВ у відповідних періодах, свідчить про те, що відповідач, видаючи оскаржуваний наказ про проведення перевірки та вчиняючи дії по її проведенню, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України, що свідчить про необґрунтованість позовних вимоги позивача.

Окрім того, в судовому засіданні представником позивача повідомлено, що на підставі даного акта перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання. Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем до суду.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відтак, суд зобов'язаний не тільки встановити протиправність дій, бездіяльності та рішень суб'єкта владних повноважень, а й обрати реальний спосіб захисту порушеного права.

Оскільки перевірка господарської діяльності позивача проведена, тому, навіть за умови наявності підстав для визнання оскаржуваного наказу протиправним та його скасування, порушене право не буде захищене.

Суд зазначає, що оперативний захист порушеного права при винесені протиправного наказу про проведення перевірки можливий лише за умови звернення до суду з позовом до початку її проведення, в даному ж випадку позивач звернувся 11.12.2013, тобто після проведення перевірки.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій