Ухвала суду № 36871554, 22.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" січня 2014 р. м. Київ К/9991/6610/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 у справі №2а-3339/10/2570 за позовом Фермерського господарства з відокремленою садибою «Полісся-ММ» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011, позові вимоги Фермерського господарства з відокремленою садибою «Полісся-ММ» (ділі - ФГ «Полісся-ММ», позивач) до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області (далі - Ніжинська ОДПІ, відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.06.2010 №0000392301/0.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано правомірністю формування позивачем податкового кредиту на підставі належним чином оформлених первинних документів, виданих контрагентами, які на час вчинення спірних господарських операцій були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Ніжинська ОДПІ Чернігівської області 08.02.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 15.02.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 7.2.1, п. 7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР), ч.ч. 2, 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі направлень від 26.04.2009 №329 та від 13.05.2010 №362 працівниками Ніжинської ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ФГ «Полісся-ММ» з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 01.04.2008 по 31.03.2010 та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2010, за результатами якої контролюючим органом складеного акт №645/23/33208073 від 20.05.2010.

На підставі вказаного акту податковим органом було принято податкове повідомлення-рішення від 04.06.2010 №0000392301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 129201,50грн., в тому числі 66911,00грн. основного платежу та 62290,50грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Фактичною підставою для визначення податкового зобов'язання слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 11.29 ст. 11, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР внаслідок неправомірного формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Ентерпрайзглобал С.А.», ТОВ «Інформюрконсалтинг», ПП ОСОБА_2, МС НПП «Клен», ВАТ «Галещанський машинобудівний завод», ВАТ «АТП 17455». При цьому, податковий орган виходив з того, що факт вчинення господарський операцій між позивачем та ТОВ «Ентерпрайзглобал С.А.» не підтверджується первинними документами, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Інформюрконсалтинг» анульовано; ПП ОСОБА_2 у період з листопада 2007 по 24.04.2008 не був платником податку на додану вартість та не звітував до податкового органу. Щодо неправомірності формування податкового кредиту за господарськими операціями з МС НПП «Клен», ВАТ «Галещанський машинобудівний завод», ВАТ «АТП 17455» податковий орган виходив з того, що позивачем при реалізації сільськогосподарської техніки не було скориговано податковий кредит.

Відповідно до п. 1.7 вказаного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, відповідно до яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Приписами пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим, як платники податку у порядку передбаченому ст. 9 Закону.

Так, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України №168/97-ВР до складу податкового кредиту не підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, якщо платник податків придбавав товари (роботи, послуги) при цьому сплативши у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість, що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, така особа має право включити сплачені суми податку до складу податокового кредиту. При цьому, Закон України №168/97-ВР не пов'язує право покупця на формування податкового кредиту з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ «Ентерпрайзглобал С.А.» відбулися 30.04.2009, в той час, як свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Ентерпрайзглобал С.А.» було анульовано 17.11.2009. Факт вчинення спірних господарських операцій підтверджується податковою накладною оформленою згідно пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України №168/97-ВР, наявною в матеріалах справи.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, витрати позивача на придбання юридичних послуг у ТОВ «Інформюрконсалтинг» підтверджені первинними документами (актами виконаних робіт), які складені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Наявність у вказаних документах обов'язкових реквізитів щодо змісту господарської операції, прізвища і підпису особи постачальника та замовника послуг, а також, що реальність спірних господарських операцій відповідачем не заперечується, дає підстави суду касаційної інстанції погодитися з висновком судів попередніх інстанцій про правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями щодо надання юридичних послуг.

Правомірність формування податкового кредиту за господарськими операціями з ПП ОСОБА_2, також підтверджується матеріали справи, зокрема податковою накладною №4 від 30.04.2008, яка містить номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та спростовує висновок податкового органу про відсутність у ПП ОСОБА_2 права видавати податкові накладні.

При цьому, слід зазначити, що неналежне виконання ПП ОСОБА_2 вимог податкового законодавства, а саме не подання звітів до податкового органу, не може бути підставою для притягнення ФГ «Полісся-ММ» до відповідальності, оскільки невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Отже, позивачем було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів, робіт, послуг, підтверджених первинними документами за господарськими операціями з контрагентами зареєстрованими на момент вчинення правочинів платниками податку на додану варіть, а тому відсутні підстави для визначення позивачеві податкового зобов'язання Доводи податкового органу в частині визначення податкових зобов'язань за господарськими операціями з МС НПП «Клен», ВАТ «Галещанський машинобудівний завод», ВАТ «АТП 17455», також спростовуються матеріалами справи, оскільки у зв'язку з реалізацією у травні 2009 року сільськогосподарської техніки, позивачем було скориговано податковий кредит, згідно поданих уточнюючих розрахунків до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року та за березень 2009 року.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв