Ухвала суду № 36871286, 13.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" січня 2014 р. м. Київ К/9991/2206/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Виробничо-комерційної фірми «Віта-Авто»

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03.04.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010

у справі № 2а-14332/09/0370

за позовом Виробничо-комерційної фірми «Віта-Авто»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, - ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03.04.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010, в задоволенні позову відмовлено повністю.

ВКФ «Віта-Авто» подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: ст. 61 Конституції України, ст. 241 Господарського кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення відповідачем позивачеві за оспорюваним рішенням від 10.01.2009 № 0000042200 відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені в сумі 19784,80 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 09.12.2008 № 1699/2200/30473709, про порушення вимог ст. 1 цього Закону. Порушення полягало в тому, що валютна виручка за поставлений товар не надійшла на валютні рахунки позивача в уповноважених банках у визначений ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР граничний строк.

Позивач факт вчинення порушення вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР не оспорює, однак вважає протиправним застосування до нього санкцій, передбачених ст. 4 цього Закону, оскільки у відповідності з Наказом Міністерства економіки України від 11.12.2008 № 854 до нього вже застосовано, починаючи з 23.12.2008, спеціальну санкцію, передбачену ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-XII - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності. Вважає, що він притягнутий до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що заборонено ст. 61 Конституції України.

Суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій про правомірність застосування до позивача за оспорюваним рішенням відповідача адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Таким чином, адміністративно-господарськими санкціями є заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Однією з властивостей адміністративно-господарських санкцій є те, що вони передбачають не лише застосування визначених заходів майнового характеру, а й організаційно-правового характеру, суть яких полягає у примусовому здійсненні визначених дій чи забороні вчиняти ці дії.

Так, стаття 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачає застосування такого заходу майнового характеру, спрямованого на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, як пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості, а абзац 5 статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» - такий захід організаційно-правового характеру як тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України. Передбачені цими нормами законів відповідальності не є відповідальностями одного виду, а застосування відповідальностей різного виду, одна з яких передбачає застосування заходів майнового характеру, а інша - організаційно-правового, не суперечить положенням Господарського кодексу України.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Виробничо-комерційної фірми «Віта-Авто» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03.04.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю. І. Цвіркун