Постанова № 36870885, 28.01.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року Справа № 910/10941/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДемидової А.М. Воліка І.М. Кролевець О.А. (доповідач у справі)розглянувши касаційну скаргу Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 р. у справі № 910/10941/13 господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" доСтрахового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"простягнення 49 000,00 грн.за участю представників:

позивача: Парапан Л.П.

відповідача: Пономарьов А.О.

в с т а н о в и в :

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (надалі - "ПАТ "СК "АХА Страхування") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (надалі - "СТДВ "Гарантія") про стягнення в порядку регресу 49 000,00 грн. компенсації страхових виплат, здійснених позивачем страхувальнику за майнову шкоду, завдану його автомобілю внаслідок ДТП, що сталась з вини водія, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем. Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст. ст. 993, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.08.2013 р. (суддя Шкурдова Л.М.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження визнання винним Сенчуріна Ю.В. (страхувальника відповідача) у скоєнні ДТП, внаслідок якої завдано майнову шкоду особі, якій позивачем виплачено страхове відшкодування. Дане унеможливлює настання відповідальності СТДВ "Гарантія".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 р. (судді Синиця О.Ф., Зеленін В.О., Скрипка І.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю, стягнуто з СТДВ "Гарантія" на користь ПАТ "СК "АХА Страхування" страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 49 000,00 грн. та судові витрати.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується та обставина, що ДТП, внаслідок якої було пошкоджено застрахований у позивача автомобіль, відбулась внаслідок порушення водієм Сенчуріним Ю.В. п. 10.1 Правил дорожнього руху. Відтак, до позивача після виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування перейшло право вимоги до відповідача, як особи, відповідальної за заподіяну у даному випадку шкоду.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, СТДВ "Гарантія" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 р. як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2013 р. залишити в силі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.06.2012 р. в місті Сімферополі по вул. Героїв Сталінграду відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "ВАЗ 2101" (державний реєстраційний номер 07746КС), що перебував під керуванням Сенчуріна Ю.В., та автомобіля марки "Nissan" (державний реєстраційний номер АК 7920 ВХ), що перебував під керуванням Харісова В.В. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 4884-06/12 від 06.07.2012 р., складеного ЗАТ "Експерт-Сервіс", вартість відновлювального ремонту наземного транспортного засобу "Nissan" (державний реєстраційний номер АК 7920 ВХ) становить 182 751,70 грн.

Поряд з цим господарськими судами з'ясовано, що майнові інтереси Харісова В.В., пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля марки "Nissan" (державний реєстраційний номер АК 7920 ВХ), застраховані згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту № 23810Г-а/11КР від 25.06.2011 р., укладеним між позивачем (страховик) та Харісовим В.В. (страхувальник).

Статті 979 ЦК України та 16 Закону України "Про страхування" визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З огляду на дані норми чинного законодавства, умови договору добровільного страхування, на підставі страхового акту № 2012/V/MOD05203/VESKO18101 від 03.08.2012 р. позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 132 526,80 грн. (залишкова вартість наземного транспортного засобу).

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в порядку регресу.

Статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічне положення містить ст. 27 Закону України "Про страхування".

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

З огляду на викладене, до позивача в межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Колегія суддів зазначає, що питання щодо вини конкретних осіб у скоєнні ДТП та заподіянні у зв'язку з цим шкоди повинно вирішуватися господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справи.

Так, судом апеляційної інстанції, з посиланням на постанову про закриття кримінальної справи від 08.11.2012 р. та звіт автотехнічної експертизи № 3/612 від 21.09.2012 р., встановлено, що в ситуації, яка склалась на момент ДТП, у гр. Сенчуріна Ю.В. була можливість уникнути зіткнення з іншим транспортним засобом у випадку виконання вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху). Тобто, при зміні напрямку руху гр. Сенчурін Ю.В. не переконався в безпеці даного маневру, що призвело до зіткнення з іншим транспортним засобом, в даному випадку автомобілем "Nissan".

З огляду на дані докази, апеляційний суд дійшов висновку, що спірна ДТП сталась внаслідок порушення Сенчуріним Ю.В. правил дорожнього руху.

Також господарськими судами встановлено, що цивільно-правова відповідальність, що настає внаслідок заподіяння шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобіля "ВАЗ 2101" (державний реєстраційний номер 07746КС), на момент ДТП була застрахована у СТДВ "Гарантія" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс № АВ/5188555), ліміт відповідальності за яким становить 50 000,00 грн., а франшиза складає 1 000,00 грн.

Пункт 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" закріплює, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Врахувавши викладене, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що саме СТДВ "Гарантія" в межах встановленого Полісом № АВ/5188555 ліміту, є особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля "Nissan" (державний реєстраційний номер АК 7920 ВХ) збитки.

З урахуванням даного, а також наведених вище норм чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 49 000,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу саме з СТДВ "Гарантія".

Твердження скаржника, викладені в касаційній скарзі, даних висновків апеляційного господарського суду не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 р. у справі № 910/10941/13 залишити без змін.

Головуючий суддяА. Демидова СуддіІ. Волік О. Кролевець