Постанова № 36870446, 28.01.2014, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/1895/13-п

П О С Т А Н О В АІ М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2014 рокусмт. Веселинове

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області Орленко Л.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, має на утриманні двох дітей, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

за ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

30 жовтня 2013 року о 08 год. 40 хв. уповноваженою особою Державтоінспекції був зупинений транспортний засіб Нісан Блюборд, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1. При спілкуванні з водієм ОСОБА_1 у інспектора Державтоінспекції виникла підозра на те, що водій знаходиться в стані наркотичного спяніння. Підставою так вважати послужило те, що у ОСОБА_1 були виявлені інспектором Державтоінспекції наступні ознаки наркотичного спяніння неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук.

З метою установлення ознак стану спяніння інспектором Державтоінспекції було запропоновано водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан спяніння в Миколаївському обласному наркологічному диспансері, але ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та, враховуючи, що протягом року був двічі притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 і ч.2 ст.130 КУпАП, вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, суду пояснив, що він дійсно 30 жовтня 2013 року керував автомобілем Нісан Блюборд в м. Миколаєві по просп.. Жовтневому- вул. Гагаріна, але наркотичні засоби не вживав, так як знаходився в зубного лікаря, де йому було здійснено наркоз та вирвано багато зубів, тому він перебував тоді під впливом наркозу. Від проходження медичного огляду він не відмовився, він лише не зміг за 10 хвилин здати аналізи, тому лікар написав, що він відмовився від проходження медичного огляду. Пізніше він в той день здав аналізи, які підтвердили, що він був тверезий. Пояснення в протоколі писав під диктовку працівника ДАІ, але протокол про адміністративне правопорушення та висновок Миколаївського обласного наркологічного диспансеру не оскаржував.

Суд, вислухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи, вважає, що вина ОСОБА_1 доведена та досліджені матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 дійсно вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, в судовому засіданні підтверджується матеріалами справи, а саме: - протоколом серії АВ2 № 536720 від 30.10.2013 року про адміністративне правопорушення, складеним ІДПС 2-го взводу роти ДПС ДАІ ММУ сержантом міліції ОСОБА_2 (а.с.1) та письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (а.с. 3, 4).

Відповідно до пояснення ОСОБА_1, яке він написав в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення, зазначивши, що він з п.2.5 ПДР ознайомлений та згоден з протоколом і просив накласти на нього мінімальне стягнення, про що він поставив свій підпис.

В період з 30.10.2013 р. по 28.01.2014 р. ОСОБА_1 погоджувався з вчиненим ним правопорушенням, дії працівників ДАІ не оскаржував до суду або прокуратури, і лише в судовому засіданні надав пояснення, які не відповідають поясненням, наданими ним під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Також пояснення, які ОСОБА_1 надав під час складання адміністративного правопорушення, узгоджуються з поясненнями свідків.Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_5, 30.10.2013 року о 09 год. 48 хв. його було запрошено як свідка та у його присутності ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного спяніння.

Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_3, 30.10.2013 року о 09 год. 45 хв. його було запрошено свідком та він чув, що ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження медичного огляду в медичному закладі в установленому законом порядку на стан наркотичного спяніння.

Відповідно до п. 2.9 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоровя України № 400/666 від 09.09.2009 року, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоровя, уповноважена особа Державтоінспекції МВС забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоровя не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Згідно з вимогами цієї Інструкції ОСОБА_1 був доставлений до Миколаївського облнаркодиспансера та відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявленого стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 3639 від 30.10.2013 року ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду (а.с. 2). Факт відмови від медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння підтверджено поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Відповідно до п.14 Постанови КМУ від 17.12.2008 р. № 1103 "Про затвредження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку.

Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_1 даний висновок він підписав, однак його не оскаржував.

Також в судовому засіданні ОСОБА_1 було надано виписку № 1832 від 01.11.2013 року, але надана виписка не містить номера вихідного та дату, прізвища лікаря, а також містить виправлення, тому не може бути прийнята судом як достовірний доказ.

Відповідно до постанови Веселинівського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 15.01.2013 р. був підданий адміністративному стягненню за ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в сумі 2600 грн., а 24.04.2013 р. постановою Веселинівського районного суду Миколаївської області на нього було накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту за ч.2 ст.130 КУпАП строком на 15 діб. Однак, ОСОБА_1 належних висновків не зробив і знову вчинив аналогічне правопорушення, що свідчить про відсутність позитивних змін в його особистості й готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що для виправлення та попередження нових правопорушень на ОСОБА_1 необхідно накласти стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 4 роки.

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії РМС № 242728 від 04.05.2005 року, транспортний засіб марки NISSAN, 1987 року випуску, колір сірий, державний номерний знак НОМЕР_2, належить ОСОБА_6.

Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14, оплатне вилучення транспортного засобу є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність ч.6 ст. 121, ч.2 та 3 ст. 130 КпАП. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.

Оскільки ОСОБА_1 не являється власником автомобіля, то відносно нього неможливо застосувати додаткове стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу.

При визначенні виду адміністративного стягнення суд враховує особу порушника та суспільну небезпеку вчиненого ним адміністративного правопорушення та матеріальне становище. ОСОБА_1 не працює, має на утриманні двох дітей, постійне місце проживання, раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, однак на шлях виправлення не став. За таких умов, з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 достатнє та відповідне стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів, без оплатного вилучення транспортного засобу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 30, 221, 251, 280, 283-284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

постановив:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком 4 (чотири) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, судовий збір в розмірі 36 (тридцять шість) гривень 54 (пятдесят чотири) копійки.

Отримувач коштів: Веселинівське УК (Веселинівського району) код ЄДРПОУ 37363365, МФО 826013, р/р 31216206700098, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02892391.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через Веселинівський районний суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Постанова дійсна для пред`явлення державному виконанню на протязі трьох місяців.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області Л.О. Орленко