Ухвала суду № 36870171, 16.01.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2014 р.

справа № 804/5943/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Криворізької центральної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у справі № 804/5943/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Полстар» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, за участю прокурора м. Дніпропетровська, про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полстар» (далі - ТОВ «Полстар») 21 квітня 2013 року звернулось до суду з позовом до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, правонаступником якої є Криворізька центральна об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно якого, просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 27.12.2012 року №0001212301 та від 19.03.2013 року №0000391502.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №4830/220/32633902 від 13 грудня 2012 року, на підставі якого їх було прийнято, є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.12.2012 року №0001212301 та від 19.03.2013 року №0000391502.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі посилається на те, що позивач використав залишки сировини у власних потребах, як безоплатно отримані товари, які відповідно до п.137.10 ст. 137 ПК України відносяться до валових витрат підприємства. Крім того зазначає про те, що позивач в порушення п. 185.1 ст. 185 ПК України до складу податкових зобов’язань необґрунтовано не включив податкові зобов’язання по ДП «Фрештекс-Україна», по обробці текстильних виробів (прання, прасування...), як підрядні роботи по давальницькій сировині, послуги які отримані на митній території України на суму ПДВ – 28211,65 грн., та не надав до перевірки дозвіл митного органу на переробку товарів на митній території України сторонніми організаціями.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив у її задоволені відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та прокурора, які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення представників позивача, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та

заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №4830/220/32633902 від 13 грудня 2012 року (далі - акт перевірки) в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України, оскільки підприємством до складу валових доходів не включено безоплатно отримані товари по давальницькій сировині на суму 6378491,90 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.195.1.3 ст.195 Податкового кодексу України, оскільки підприємством до складу податкових зобов'язань не включені податкові зобов'язання по ДП «Фрештекс-Україна», по обробці текстильних виробів (прання, прасування), як підрядні роботи по давальницькій сировині, послугам, які отримані на митній території України на суму ПДВ 28211,65 грн.

Відповідно до акта перевірки, позивач використав залишки сировини у власних потребах, як безоплатно отримані товари, які згідно п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України відносяться до складу валових доходів підприємства.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято 27.12.2012 року податкові повідомлення-рішення №0001212301 яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за основним платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1422867,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 142033,00 грн. та №0001202301 яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за основним платежем податок на додану вартість у розмірі 28211,65грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5143,37 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення №0001202301 від 27.12.2012 року скасоване в частині збільшення грошового зобов'язання з штрафної санкції по податку на додану вартість на суму 5,00 грн., а в іншій частині залишено без змін. У зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення №0000391502 від 19.03.2013 року.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до пп.14.1.13 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Вірно встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що між позивачем (далі - виконавець) та фірмою «Поларіс Хандельсгезельшафт м.х.б.» (далі - замовник), укладено контракт, згідно з умовами якого позивач зобов'язується здійснити поетапний розкрій та пошив швейних виробів, шляхом переробки давальницької сировини, яка надається замовником.

Згідно п. 6.13. вказаного контракту передбачено, що залишки, які виникли в результаті переробки, підлягають вивезенню; відходи, які виникли в процесі виконання операцій по переробці товарів та не мають подальшого використання у виробничому процесі підлягають знищенню (утилізації або видаленню); замовник доводить до відома виконавця, що відходи, які виникли в процесі виконання операцій по переробці товарів та не мають подальшого використання у виробничому процесі мають нульову вартість; замовник відмовляється від права власності на відходи на користь виконавця.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, згідно з умовами вказаного контракту, у позивача не можуть залишатися у власності, а так само використовуватися у власних потребах залишки та відходи, які виникають в процесі виконання операцій по переробці давальницької сировини. Залишки давальницької сировини позивачем поверталися фірмі «Поларіс Хандельсгезельшафт м.х.б.», а відходи, що утворились під час переробки давальницької сировини позивач повинен знищити (утилізувати).

В матеріалах справи містяться докази, які підтверджують як обставини повернення позивачем залишків замовнику, це вантажно-митні декларації (т.4 а.с.208-228), так і утилізацію відходів, це договори позивача з ПП «Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалівэ, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини» «Дніпроекономресурси» №339/08 від 5 грудня 2007 року, №339/10-25-11/09-01 від 25 листопада 2009 року, ТОВ «НВТ» Екополігон» № 26/05 від 26.05.2011 року, акти здавання-приймання, акти виконаних робіт, платіжні доручення, податкові накладні.

Таким чином суд першої інстанції на підставі досліджених доказів вірно встановив обставини вивезення залишків та утилізації відходів, що виникли в результаті переробки давальницької сировини та дійшов правильного висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо порушення позивачем п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.195.1.3 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання таких послуг: зокрема, послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом.

До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, у результаті чого створюються інші товари, у тому числі постачання послуг з переробки давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об'єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, у результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об'єкта.

Статтею 230 Митного Кодексу України (в редакції 2002 року) передбачено, що ввезення та переробка на митній території України товарів, що походять з інших країн, здійснюються з дозволу митного органу відповідно до положень цього Кодексу та інших законів України.

Статтею 231 Митного кодексу України визначено операції щодо переробки товарів.

Між тим в матеріалах справи містяться угода про співробітництво в діяльності з переробки давальницької сировини №28-12/09-08 між ТОВ «Полстар» та ДП «Фрештекст-Україна», згідно якої сторони здійснюють співробітництво за цією угодою в процесі діяльності з переробки давальницької сировини, яку надають Замовники. В межах виконання цієї угоди позивач зобов'язується виконувати поетапний розкрій та пошиття швейних виробів з давальницької сировини, а ДП «Фрештекст-Україна» зобов'язується здійснювати подальшу обробку та облагородження напівготових швейних виробів. За виконані роботи за цією угодою розрахунки між сторонами не здійснюються, а оплачуються безпосередньо Замовником.

Крім того в матеріалах справи містяться копії заяв від 23.12.2011 року та 14.04.2011 року, відповідно до яких рішенням митого органу ввезення та переробка товарів дозволено, дозволено переміщення між переробниками.

Таким чином, суд першої інстанції на підставі зазначених норм права, та враховуючи те, що у митного органу претензій у вигляді відповідних санкцій до ТОВ "Полстар" щодо порядку та терміну ввезення та вивезення давальницької сировини у перевіряємому періоді з 01.01.2011 р по 30.09.2012 року не має, дійшов обґрунтованого висновку про те, що операції по переробці ДП «Фрештекс-Україна» давальницької сировини фірми «Поларис Хандельсгезельшафт м.б.X.» як підрядні роботи по давальницькій сировині, здійснено з дозволу митного органу, оподатковується за нульовою ставкою, а відтак висновки, зазначені в акті перевірки щодо донарахування податку на додану вартість у розмірі 28211,65 грн. документально не підтверджуються.

Щодо доводів апеляційної скарги щодо безпідставного прийняття судом першої інстанції до уваги первинних документів по спірним господарським операціям, які не було надано позивачем до перевірки, суд апеляційної інстанції зауважує на наступному.

Відповідно до розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010 року №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Однак з акта перевірки не вбачається того, що посадові особи відповідача, під час проведення перевірки, вимагали від позивача надати письмові пояснення щодо встановлених порушень (ненадання до перевірки документів), не вбачається того, що позивач відмовився надавати документи, які зазначені в акті перевірки як відсутні, відсутні докази відмови посадових осіб платника надати витребувані документи. Оскільки, відповідачем не надано доказів дотримання вимог зазначено Порядку, в цій частині, то доводи представника відповідача щодо ненадання позивачем до перевірки зазначених вище документів, є безпідставними. Та з цих підстав, колегія суддів вважає обґрунтованим дослідження судом першої інстанції усіх наданих позивачем документів в підтвердження правомірності своїх позовних вимог.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи представника відповідача про безпідставне ненадання позивачем податковому органу на його запит від 05.10.2012 року № 11117/10/220 документів в підтвердження повернення позивачем залишків товару замовнику, утилізацію відходів, оскільки вказаний документ не містить вимог про витребування цих документи, запит було здійснено до перевірки, при цьому наслідком невиконання запиту платником податку є набуття податковим органом права на перевірку, а не обґрунтування висновків акта перевірки.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької центральної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у справі № 804/5943/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 20 січня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко