Постанова № 36870045, 08.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р. справа № 2а/0470/12647/12

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

при секретарі судового засідання: Манцова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року

у адміністративній справі № 2а/0470/12647/12 за позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Секвойя» про застосування арешту коштів на розрахункових рахунках, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року відмовлено задоволенні адміністративного позову Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Секвойя» про застосування арешту коштів відповідача на розрахункових рахунках: 26001584010519, 26003140010519, що відкриті у філії ПАТ «Кредитпромбанк» м.Дніпропетровськ, МФО 306890; 260577210, та на відкриті у ПАТ «Кредитпромбанк», МФО 300863: 26052001305244, 26007001305244, а також на відкриті у ПАТ «Актабанк», МФО 307394; та 26003000168700, відкритому у ПУАТ «Фідобанк», МФО 300175

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена позивачем по справі з підстав порушення норм матеріального права, у зв'язку з чим просить її скасувати та прийняти нову постанову про задоволення вимог позивача.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням положень ст.41 КАСУ, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін по справі, на підставі наявних у справі матеріалів, та без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Торгівельний дім «Секвойя» (ідентифікаційний код - 37212738) зареєстроване у встановленому законом порядку виконкомом Дніпропетровської міськради з 29.07.2010 року, та перебуває на податкову обліку з 30.07.2010 року. За ТОВ «Торгівельний дім «Секвойя» станом на 16.10.2012 року рахувалася недоїмка та залишок несплаченої пені на загальну суму 1914,22 грн., що підтверджується витягом з облікової картки Товариства, з метою погашення якої позивачем вживалися заходи по розшуку майна, яке належить відповідачу, та було встановлено, що нерухомого майна за відповідачем не зареєстровано, а наявні лише станом на 15.10.2012 рік відкриті на його ім'я розрахункові рахунки у банківських (фінансових) установах: 26001584010519, 26003 140010519 відкритих у філії ПАТ «Кредитпромбанк» М.Дніпропетровськ, МФО 306890; 260577210, відкритому у ПАТ «Кредитпромбанк», МФО 300863; 26052001305244, 26007001305244, відкритих у ПАТ «Актабанк», МФО 307394; 26003000168700. відкритому у ПУАТ «Фідобанк». МФО 300175.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку, та спираючись на положення ст.20, ст.94 Податкового кодексу України і п.7.1 п.п. 7.3 розділу VII Порядку № 1398, суд дійшов висновку, що за встановленими у цій справі обставинами, у позивача відсутні обставини для застосування адміністративного арешту на рахунках відповідача.

Наведені висновки судом першої інстанції мотивовані тим, що реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку, але в даному випадку позивачем до суду не надані докази прийняття позивачем рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку в день подачі позову до суду, а отже порушений порядок застосування такого виду арешту.

Відповідно п. 87.1 та п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Переглядаючи в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції у цій справі, судова колегія вважає необхідним зазначити, що дійсно, відповідно п.94.1 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

За змістом п.94.4 наведеної норми арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. А згідно абз.2 п.94.6.2 ст.94 Кодексу арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Отже, арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

В п.94.2 ст.94 ПК України вказані обставини, з якими пов'язується право на застосування адміністративного арешту майна. Відповідно п. 20.1.17 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Разом з тим, арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 ПК України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків свої зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно. Проте відсутність у позивача майна унеможливлює виконання покладених на Куп'янську ОДПІ функцій щодо забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань щодо погашення податкового боргу. Відповідно п. 19-1.1.19 ст. 19 ПК України до функцій органів державної податкової служби належить організація роботи та здійснення контролю за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність встановлених п. 20.1.17 ст. 20 ПК України підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на рахунках у банках.

При цьому колегія суддів вважає невірними висновки суду першої інстанції, що у випадку не встановлення судом обставин, визначених п. 94.2 ст. 94 ПК України, наявність у відповідача податкового боргу за умови відсутності майна не є належною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках у банку, оскільки застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу ДПС до суду (п. 94.6.2 ст. 94 ПК України).

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків

За приписами п. 20.1.17 ст. 20 ПК України визначено право податкового органу звертатися до суду з вимогою накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, який має податковий борг, за наявності наступних підстав: відсутність майна; балансова вартість майна менша суми податкового боргу; майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, підстави, встановлені наведеною нормою, є спеціальними нормами, виключно для накладення адміністративного арешту рішенням суду (судом) (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу), та не встановлюють інших обмежень щодо накладення арешту коштів на рахунку платника податків, який має податковий борг.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про накладення арешту на розрахункові рахунки ТОВ «Торгівельний дім «Секвойя».

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду у цій справі прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення вимог позивача

Застосувати арешт коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Секвойя» на розрахункових рахунках: 26001584010519, 26003140010519 відкритих у філії ПАТ «Кредитпромбанк» м.Дніпропетровськ, МФО 306890; 260577210, відкритому у ПАТ «Кредитпромбанк», МФО 300863; 26052001305244, 26007001305244, відкритих у ПАТ «Актабанк», МФО 307394; 26003000168700, відкритому у ПУАТ «Фідобанк», МФО 300175.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 212 КАС України

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов