Ухвала суду № 36866883, 21.01.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/4226/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Мартинюк В.В.

за участю представників сторін:

представників позивача - Олійник Ю.Ю., Олійника Р.О.;

представників відповідача - Лабунець Ю.В., Боценка Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" (далі - позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (далі - відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльність та стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів в якому просить: визнати протиправною бездіяльність; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 1762878 грн. та вересень 2010 року в сумі 1804173 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.11.2013 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, яка полягає у неподанні до органу Казначейської служби України висновків про відшкодування з державного бюджету позивачу податку на додану вартість за серпень-вересень 2010 року у розмірі 3567051, 00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 1762878 грн. та вересень 2010 року в сумі 1804173 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали. Крім того, заявлено клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення справи № 2а/0270/3599/11 по якій відкрито касаційне провадження. Представники позивача заперечили щодо задоволення клопотання. Зважаючи на те, що у відповідності до ст. 254 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення, тому колегія суддів вважає таке клопотання безпідставним.

Представник позивача заперечили проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач подав до відповідача 1 податкові декларації з податку на додану вартість за серпень-вересень 2010 року, розрахунки сум бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування. Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню становить 1 812 232 грн. 00 коп. Згідно із податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2010 року сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню становить 4 123 600 грн. 00 коп. В період з 30.11.2010 року по 26.01.2011 року податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за серпень, вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в травні, липні, серпні 2010 року. За результатами перевірки складено акт № 22/23/34325039 від 02.02.2011 року, в якому зазначено, що позивач завищив заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на 1 762 878 грн. 00 коп., в вересні 2010 року на суму 1 804 173 грн. 00 коп. Не погоджуючись з висновками акта позивач оскаржував його в адміністративному порядку, проте останній залишено без задоволення, а акт - без змін. На підставі висновків акта відповідачем 1 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000162300 від 22.02.2011 року, яким встановлено порушення абзаців 1, 2 пп.7.2.6 п. 7.2., пп. 7.4.1. п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість і розмірі: в серпні 2010 року на суму 1 762 878 грн.00 коп., в вересні 2010 року на суму 1 804 173 грн.00 коп. Не погоджуючись з таким рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку, проте скарга на податкове повідомлення-рішення № 0000162300 від 22.02.2011 року залишена без задоволення. Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в судовому порядку. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 року залишено без змін постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.10.2011 року позов задоволено, а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000162300 від 22.02.2011 року.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач 1 вказує на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з таким твердженням, з таких підстав.

Відповідно до п. п. 14.1.18. п.14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п.п. 7.7.1. п. 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2. п. 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Підпунктом 7.7.3. п. 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно п.п. 7.7.4. п. 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Підпунктом 7.7.5. п. 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Як вже встановлено в судовому порядку було підтверджено правомірність заявлення позивачем до відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість вказаної суми, оскільки податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.10.2011 року було визнано протиправним та скасовано. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 року вказане рішення залишено без змін.

В силу підпункту 7.7.6 пункту 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Дана норма кореспондується з ч. 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України якою передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З наведеного слідує, що орган державної податкової служби зобов'язаний в межах п'яти робочих днів подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Проте, податковий орган не виконав свого обов'язку та не подав до органу Державної казначейської служби України висновок із зазначенням суми, яка підлягає відшкодуванню, що є порушенням положень ПК України.

Пунктом 200.13 ст. 200 ПК України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державної казначейської служби України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про бездіяльність податкового органу і, як наслідок, порушення права позивача на бюджетне відшкодування, оскільки висновок податкового органу із зазначенням суми бюджетного відшкодування є підставою для проведення відшкодування сум податку на додану вартість з державного бюджету.

Крім того суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право позивача підлягає захисту шляхом стягнення, по-скільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника податків порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права може бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Щодо посилання відповідача 1 на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2013 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судове рішення, яким скасоване податкове повідомлення-рішення набрало законної сили 30 травня 2013 року. З аналізу п.п. 200.15 ст. 200 ПК України, орган Державного казначейства припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням, а тому закінчення процедури судового оскарження слід пов'язувати саме з часом набрання рішенням суду законної сили. Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції правильно застосував положення ч. 1 ст. 94 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 січня 2014 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.