Ухвала суду № 36866472, 20.01.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/3991/13-а

20.01.14 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Щербінін О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Фірма Український нафтопродукт"- Мартьянов Олександр Вікторович, довіреність № б/н від 06.02.12

представник відповідача, Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим- Яковлєв Віталій Миколайович, довіреність № 3355/9/43/10.0-19 від 25.11.13

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 801/3991/13-а за апеляційною скаргою Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 15.11.2013

за позовом Приватного підприємства "Фірма Український нафтопродукт" (вул. Московська, буд.134, кв.1, місто Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіки Крим (вул. Дзержинського, буд.30, місто Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2013 адміністративний позов Приватного підприємства "Фірма Український нафтопродукт" задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0026372200 від 26.11.2012. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення- рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 04.03.2012 № 0002862200 та № 0002872200, в іншій частині позовних вимог- відмовлено.

На зазначене судове рішення від Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено,що Приватне підприємство " Фірма Український нафтопродукт" (далі-позивач) з урахуванням уточнень звернулося до суду з адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим(далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0002862200 від 04.03.2012, від 26.11.2012 № 00026362200 та №0026372200 та від 04.03.2013 № 0002862200, №0002872200.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем факту отримання від: ТОВ "Брокер Сервіс", ТОВ "Торговий дім "Елемент" товару (нафтопродуктів) в обсягах, зазначених у звітності платника податків, внаслідок чого висновки відповідача щодо взаємовідносин з цими контрагентами, викладені в акті перевірки акті перевірки № 3356/22-00/37463592 від 09.11.2012 не відповідають дійсним обставинам справи, у позивача були правові підстави для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах апеляційної скарги.

При апеляційному перегляді справи встановлено, 26.11.2012 відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення №0026372200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2012 року на 1077311,00грн. та за липень 2012року- на 1161570,00грн. та №0026362200 про нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 179106,00грн.,застосовані штрафні санкції -89553,00грн.

Передумовою зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість став акт від 09.11.2012 № 3356/22-00/37463592.

Перевіркою встановлені порушення позивачем:підпункту 14.1.191 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту188.1 статті 188, підпункту 187.1 а пункту 187 статті 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за травень 2012року у сумі 1092783,29грн., в сумі 1325203,84 грн. - за липень 2012року.

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 26.11.2012 № 0026372200, та прийняти 04.03.2013 податкові повідомлення-рішення №0002862200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2012року на 15724,00грн. та №0002872200 про нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 163634,00грн.,застосовані штрафні санкції- 81817,00 грн., які і оскаржуються позивачем.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно пункту 198.1.статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу.

Згідно пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У пункті 200.4. статті 200 Податкового кодексу України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (підпункт 200.7. статті 200 Податкового кодексу України).

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачені ТОВ "Брокер Сервіс", ТОВ "Торговий дім "Елемент", при проведенні розрахунків за придбаний товар, оскільки у зазначених суб'єктів господарювання були відсутні можливості постачання товарів, зазначених у податковій та бухгалтерській звітності позивача, ним не надані докази його транспортування, що спростовує твердження про отримання нафтопродуктів, через наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ "Брокер Сервіс" 23.05.2011 був укладений договір №85 постачання нафтопродуктів, предметом якого було придбання першим бензину, дизельного пального, масла та бітуму в асортименті, постачання яких здійснювалось партіями, які узгоджувалися сторонами. До матеріалів справи долучено копія договору постачання нафтопродуктів №27, укладеного 27.06.2012 з ТОВ "Торговий дім "Елемент", предметом якого було придбання першим нафтопродуктів в асортименті та кількості, узгодженими сторонами.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивачем отримано від ТОВ "Брокер Сервіс" бензину А-95 на суму 7065562,74 грн. (у тому числі податок на додану вартість -117593,78 грн.), від ТОВ "Торговий дім "Елемент" - дизельного палива у кількості 693,82тон на суму 7951223,04 грн. (у тому числі податок на додану вартість- 1325203,84 грн.) .

Заявником апеляційної скарги не враховано, що проведення позивачем у травні 2012року оплати ТОВ "Брокер Сервіс" за придбане пальне у розмірі 7065562,74 грн. (у тому числі податок на додану вартість), у червні 2012 року ТОВ "Торговий дім "Елемент" - у сумі 6027352,62 грн. ( у тому числі податок на додану вартість).

Як свідчать матеріали справи між позивачем та ПММП "ДЮН" 05.04.2009 укладений договір, згідно якого перший прийняв у користування залізничні путі №10 та № 11 Джанкойської філій ВАТ "Київ -Джанкойське підприємство промислового залізничного транспорту" для приймання вантажів. Позивачем надана копія укладеного 17.05.2010 з ПММП "ДЮН" договору оренди автозаправочний станцій. До матеріалів справи залучена копія договору зберігання, укладеного 04.10.2010 між позивачем та ПММП "ДЮН", предметом якого було прийняття останнім на зберігання нафтопродуктів, які належали першому.

Судом першої інстанції безспірно встановлено та підтверджено матеріалами справи та висновком проведеної судово-економічної експертизи №35 від 04.10.2013 факт виконання сторонами умов зазначених вище договорів.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що ПММП "ДЮН" були передані відповідні нафтопродукти по акту від 09.07.2012. Факт виконання сторонами умов договору оренди автозаправочних станцій від 17.05.2010 свідчить про використання позивачем в господарської діяльності товару-паливо мастильних матеріалів, придбаних у: ТОВ "Брокер Сервіс", ТОВ "Торговий дім "Елемент".

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що постачання нафтопродуктів, придбаних у: ТОВ "Брокер Сервіс", ТОВ "Торговий дім "Елемент", здійснювалось на адресу ПММП "ДЮН" з використанням орендованих залізничних путей. Крім того, торгівельні патенти підтверджують право позивача на здійснення торгівлі нафтопродуктами на автозаправочних станціях, орендованих у ПММП "ДЮН" відповідно до умов договору від 17.05.2010.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився факт отримання від: ТОВ "Брокер Сервіс", ТОВ "Торговий дім "Елемент" товару (нафтопродуктів) в обсягах, зазначених у звітності платника податків, внаслідок чого висновки відповідача щодо взаємовідносин з цими контрагентами, викладені в акті перевірки акті перевірки № 3356/22-00/37463592 від 09.11.2012 не відповідають дійсним обставинам справи, у позивача були правові підстави для віднесення сумм податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

Судова колегія не надає оцінку висновкам суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2012 №0026372200, оскільки відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає адміністративну справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Судова колегія не надає оцінку висновкам суду першої інстанції щодо часткової відмови у задоволенні позову, оскільки відповідно до приписів статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2013 у справі № 801/3991/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 січня 2014 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко