Рішення № 36865825, 25.01.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

провадження № 22ц/790/344/14 Головуючий 1 інст. - Нев»ядомський Д.В.

Справа №640/13209/13-ц Доповідач - Шаповал Н.М.

Категорія: трудові

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 cічня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Шаповал Н.М.,

суддів: Кіпенка І.С.,

Котелевець А.В.,

при секретарі - Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно - рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно - рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО»нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати додаткової допомоги при звільненні працівника,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до ДП «ВАРС «ЛІКВО» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати додаткової допомоги при звільненні працівника.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказував, що він працював на посаді командира взводу оперативно - технічного загону ДП «ВАРС «ЛІКВО» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Наказом №72-П від 26.06.2012 р. позивача звільнено з роботи згідно п.1 ст.40 КЗпП України у зв»язку із скороченням штату працівників. У відповідності до ст.116 КЗпП України, відповідач був зобов»язаний в день звільнення виплатити працівнику всі кошти, що належать йому від підприємства.

При звільненні з роботи згідно п.1 ст.40 КЗпП України у зв»язку із скороченням штату працівників відповідач мав сплатити позивачу додаткову допомогу, залежну від загального стажу роботи на підприємстві, передбачену при скороченні чисельності чи штату працівників відповідно до п.2.10 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП «ВАРС «ЛІКВО» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на 2012-2014 рр. та п.2.6 Галузевої Угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» і Профспілкою працівників нафтової і газової промисловості України на 2012-2014 рр., зареєстрованої у Міністерстві соціальної політики України 18 січня 2012 р. Додаткова допомога позивача складає тримісячний середній заробіток. Зазначена допомога позивачеві виплачена не була.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 січня 2013 року відповідача зобов»язано нарахувати та сплатити позивачу зазначену допомогу у розмірі 19 782 грн.

Ухвалою від 13 березня 2013 року апеляційного суду Харківської області апеляційну скаргу ДП «ЛІКВО» відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

05 липня 2013 року на виконання рішення суду на картковий рахунок позивача були стягнені державним виконавцем з відповідача кошти у розмірі 19 782 грн., що підтверджується довідкою АТ «Дельта Банк» від 18 липня 2013 року.

Оскільки позивача було звільнено 26 червня 2012 року , а повний розрахунок був здійснений 05 липня 2013 року, час затримки виплати додаткової допомоги згідно п.2.10 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП «ЛІКВО» НАК «Нафтогаз України» на 2012-2014 рр. склав 256 робочих днів та середній заробіток, який відповідач повинен виплатити за час затримки розрахунку, складає 84 403 грн. 20 коп.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно - рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виплати додаткової допомоги, згідно до п.2.10 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно - рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» при звільненні працівника в період з 26.06.2012 року по 29.04.2013 року в розмірі 70 885 грн. 50 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням суду Дочірнє підприємство «Воєнізована аварійно - рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» не погодилось та подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Приймаючи рішення про задоволення позову, районний суд виходив із того, що позивач, відповідно до вимог ст. 117 КЗпПУ має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по виплаті йому додаткової допомоги, починаючи з часу звільнення з роботи, з 26. 06. 2012 року по день фактичного розрахунку підприємства з позивачем - 29. 04. 2013 року у розмірі 70 885 грн. 50 коп.

Проте повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом від 26. 06. 2012 року ОСОБА_2 звільнено з роботи згідно п.1 ст.40 КЗпП України у зв»язку із скороченням штату працівників Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно - рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО»нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 січня 2013 року, залишеного без змін апеляційним судом Харківської області відповідача зобов»язано нарахувати та сплатити позивачу додаткову допомогу у розмірі 19 782 грн. ( а.с. 10 - 15)

29. 04. 2013 року відповідачем на рахунок Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції було перераховано вказану суму за рішенням суду ОСОБА_2

17. 07. 2013 року Червонозаводським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, за змістом якої виконавчий документ виконано в повному обсязі. Грошові кошти стягнуто та перераховано на відповідні рахунки, відповідно до платіжного доручення № 1067 від 08. 05. 2013 року.

Про те, що сума у розмірі 19 782 грн. була отримана на рахунок позивача, свідчить виписка по рахунку, за якою 05. 07. 2013 року сума у розмірі 19 782 грн. 00 коп. була зарахована банком. ( а.с. 17)

За положеннями статей 116, 117 КЗпПУ під час звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

Тобто, ст. 117 КЗпПУ передбачає відповідальність за затримку розрахунку під час звільнення, який складається із сум, що належать працівникові від підприємства.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що установивши під час розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку у разі звільнення, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпПУ стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не звільняє його від відповідальності.

Суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин по справі.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача виплати, передбачені ст. 117 КЗпПУ у сумі 20 000 грн., пропорційно до суми заборгованості по додатковій допомозі та порівняно із середнім заробітком у розмірі 6594, 00 грн., що відповідає вимогам постанови КМУ від 08. 02. 1995 р № 100.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 24. 10. 2011 року № 6 - 39 цс 11 , розмір відшкодування за час затримки розрахунку відповідно до положень ст. 117 КЗпПУ слід визначати з урахуванням істотності суми заборгованості порівняно із середнім заробітком.

Вказана правова позиція Верховного Суду України згідно зі ст. 360 - 7 ЦПК України є обов'язковою для судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність до його рішення.

За таких підстав судова колегія вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 20 000 грн. у відповідності до положень ст. 117 КЗпПУ.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року по справі № 1 - 5/ 2012 р. визначено, щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Отже, позивачем тримісячний строк для звернення до суду не пропущений.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

За таких підстав з відповідача на користь держави слід стягнути 229 грн. 40 коп. відповідно до п. 1 ч. 1 Закону України « Про судовий збір»

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 4 ч. 1 ст. 309, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно - рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2013 року змінити.

Зменшити розмір середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнутий з Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно - рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_2 з 70885 грн. 50 коп. до 20 000 грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно - рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді: