Ухвала суду № 36865529, 06.06.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1621/1844/12

Номер провадження 11/786/402/2013

Категорія:ч.1 ст.122 КК України С.Т.

Головуючий у 1-й інстанції Стрельченко Тетяна Григорівна

Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого Герасименко В.М.

суддів Захожая О.І., Харлан Н.М.

при секретарі Погорілій Ю.І.

за участю прокурора Гринь А.С.

потерпілого - ОСОБА_2,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_3,

захисника - адвоката ОСОБА_4,

засудженого - ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава кримінальну справу за апеляціями прокурора Новосанжарського району Полтавської області, представника потерпілого ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_6 на вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 26 лютого 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, освіта середня, одружений, працює сільським головою Судіївської сільської ради Полтавського району, раніше не судимий,

засуджений за ч.1 ст.122 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 2 роки.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_6:

- на користь Обласної клінічної лікарні відновного лікування та діагностики з обласними центрами планування сім'ї та репродукції людини, медичної генетики - 178, 92 грн.;

- на користь потерпілого ОСОБА_2 420 грн. матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним в наступному.

07.03.2012 року, близько 17.00 год. ,ОСОБА_6 прибув в с.Полузір'я, Новосанжарського району Полтавської області, до господарства ОСОБА_2

На ґрунті неприязних взаємин, через заборгованість ОСОБА_2 по оплаті оренди землі, між ними виникла сварка. Під час сварки, в дворі, ОСОБА_6 умисно наніс кулаками декілька ударів в різні частини голови ОСОБА_2, потім схватив за ліву руку, умисно вивернув її за спину, заподіявши тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я у вигляді повного розриву підлопаточного м'язу, частковий розрив надосного м'язу.

В апеляції прокурор Новосанжарського району Полтавської області просить вирок суду скасувати в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості, необґрунтованим застосуванням положень ст.75 КК України та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_6 за ч.1 ст.122 КК України на 2 роки обмеження волі.

Представник потерпілого в апеляції просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_6 більш суворе покарання пов'язане з позбавленням волі, оскільки суд при призначенні ОСОБА_6 покарання не врахував обставиною, що обтяжує покарання - вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння, не врахував думку потерпілого, який наполягав на більш суворому покаранні, того, що засуджений вини у скоєному не визнав. Окрім того, ставить в апеляції питання про збільшення суми задоволених позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди з 420 грн. до 2 639, 31 грн., оскільки суд безпідставно відмовив потерпілому в задоволенні вимог по відшкодуванню матеріальних збитків у зв'язку з лікуванням потерпілого.

Засуджений ОСОБА_6 в принесеній апеляції просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким виправдати його у вчиненні злочину, передбаченого за ч.1 ст.122 КК України в зв'язку з однобічністю та неповнотою судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, оскільки потерпілий своєю поведінкою сам спровокував конфлікт із засудженим, показання потерпілого не відповідають дійсності, ніякого відношення до пошкодження лівого плечового суглобу потерпілого він немає.

Інші учасники судового розгляду вирок суду не оскаржили.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію подану прокурором Новосанжарського району та апеляцію представника потерпілого з підстав в них зазначених, заперечив проти задоволення апеляції засудженого, потерпілого та його представника на підтримання викладених в апеляції представника ОСОБА_3 доводів щодо м'якості призначеного засудженому покарання, заперечили проти задоволення апеляції засудженого, вислухавши засудженого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника, які прохали про скасування вироку суду першої інстанції та постановлення апеляційною інстанцією нового, виправдувального вироку відносно ОСОБА_6 за ч.1 ст.122 КК України, заперечили проти задоволення апеляцій прокурора та представника потерпілого, провівши по справі часткове судове слідство, перевіривши доводи апеляцій та матеріали кримінальної справи, приходить до висновку, що апеляції прокурора Новосанжарського району Полтавської області, представника потерпілого ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_6 задоволенню не підлягають за наступних підстав.

Суд обґрунтовано визнав ОСОБА_6 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, тобто в нанесенні умисного середнього ступеня тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні цього злочину за встановлених у вироку обставин відповідають фактичним обставинам справи і підтверджується доказами, зібраними і перевіреними в передбаченому законом порядку.

Твердження засудженого ОСОБА_6 про те, що в його діях відсутній склад злочину, що йому інкримінувався, відповідно, його вина не ґрунтується на доказах, позбавлені підстав і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, даними протоколу відтворення обстановки та обставин події злочину за участю потерпілого, протоколу зводин віч-на-віч між обвинуваченим ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_2, даними висновку судово-медичної експертизи.

Так, як в ході досудового, так і під час судового слідства потерпілий ОСОБА_2 показав, що 07.03.2012 року близько 17 год. до його квартири прийшов ОСОБА_6, в ході розмови між ними в під'їзді будинку виникла суперечка, яка продовжилася на подвір'ї. В ході суперечки ОСОБА_6 декілька разів вдарив його кулаком в різні частини голови, потім різко смикнув за ліву руку, закрутивши за спиною, після чого він відчув різкий біль в області лівого плеча. Цього ж дня його було доставлено до лікарні, де він лікувався до 28.03.2012 року, в подальшому продовжив лікування в м.Полтаві.

Свої показання потерпілий ОСОБА_2 підтвердив в ході відтворення обстановки і обставин події злочину з його участю, де детально розказав і показав обставини та механізм заподіяння йому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень (а.с.83-89).

Такі показання потерпілого ОСОБА_2 об'єктивно підтверджуються іншими доказами.

Згідно даних висновку судово-медичної експертизи № 108 від 28.07. 2012 року у ОСОБА_2 встановлено тілесні ушкодження у вигляді а) повного розриву підлопаточного м'язу, частковий розрив надосного м'язу, які могли утворитися в результаті викручування лівої верхньої кінцівки, можливо в строк, вказаний потерпілим і за ступенем тяжкості кваліфікуються як ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я. При проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_2, експерт вважає, що показання потерпілого ОСОБА_2 відносно локалізації і механізму отримання ним тілесних ушкоджень, не протирічать об'єктивним судово-медичним даним частково (а.с.95-96).

Допитаний в апеляційній інстанції експерт ОСОБА_9 пояснив, що зазначені в судово-медичній експертизі №108 від 28.07.2012 року висновки щодо часткової відповідності показань потерпілого ОСОБА_2 локалізації та механізму отримання ним тілесних ушкоджень стосуються тілесних ушкоджень, що у вказаному висновку віднесені до категорії б) та кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. В свою чергу показання потерпілого ОСОБА_2 в частині механізму та локалізації спричинення йому тілесних ушкоджень, що за ступенем тяжкості висновком віднесені до середнього ступеня - відповідають повністю.

Допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_7 підтвердила, що була очевидцем подій, коли 07.03.2012 року близько 17 год. на подвір'ї будинку, де мешкають вона та сім'я ОСОБА_2, незнайомий їй чоловік наносить удари кулаками по голові ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_8, дружина потерпілого ОСОБА_2, суду підтвердила, що дійсно 07.03.2012 року до них приїхав ОСОБА_6 для розмови з її чоловіком. Почувши галас у дворі у вікно побачила, що ОСОБА_6 наносить удари ОСОБА_2 кулаками та хапає його за руки.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про достовірність показань потерпілого ОСОБА_2 щодо обставин заподіяння йому тілесних ушкоджень, оскільки вони належним чином перевірені судом, узгоджуються з сукупністю інших доказів по справі, добуті без будь-яких порушень кримінально-процесуального законодавства. При цьому суд обґрунтовано відхилив показання засудженого ОСОБА_6 про те, що він тілесних ушкоджень потерпілому не спричиняв, оскільки вони не узгоджуються з іншими здобутими по справі та дослідженими в суді першої інстанції доказами та, відповідно, жодним доказом об'єктивно не підтверджено.

Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляція засудженого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції прокурора та представника потерпілого щодо м'якості призначеного вироком суду ОСОБА_6 покарання в зв'язку з безпідставним застосуванням положень ст.75 КК України.

Так, покарання засудженому призначено із врахуванням тяжкості вчиненого злочину, характеру та ступеню суспільної небезпечності, даних про особу засудженого, який характеризується виключно позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше, та конкретних обставин справи, тому відповідає вимогам ст.ст. 65 та 75 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів. Тому, з урахуванням викладеного, ствердження в апеляціях прокурора та представника потерпілого, що виправлення ОСОБА_6 без ізоляції його від суспільства, є безпідставним.

Підстав для винесення нового вироку апеляційним судом та, відповідно, призначення ОСОБА_6 більш суворого покарання, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись п.15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, ст.ст. 365, 366 КПК України (1960р.), колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 26 лютого 2013 року відносно ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляції прокурора Новосанжарського району Полтавської області, представника потерпілого ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.

СУДДІ :

Герасименко В.М. Харлан Н.М. Захожай О.І.