Постанова № 36864056, 21.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 р. Справа № 804/13471/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши у в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «ФЕНІКС-2010» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ФЕНІКС-2010» (далі - ПП «ФЕНІКС-2010», позивач) звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Дніпропетровська МДПІ, відповідач), в якому просить:

- прийняте Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення № 0000851510 від 07.05.2013 р. про сплату 63253,00 грн. податку на додану вартість та 31626,50 грн. штрафних санкцій, скасувати;

- прийняте Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення № 0000841520 від 07.05.2013 р. про сплату 146115,00 грн. податку на прибуток та 73057,50 грн. штрафних санкцій, скасувати.

В обґрунтуванні позову зазначено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ФЕНІКС-2010» з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ «Матадор» за липень 2012 р. складено Акт від 18.04.2013 р. № 404/150/НОМЕР_1, на підставі якого відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 07.05.2013 р. № 0000851510 та № 0000841520. Позивач з зазначеними повідомленнями-рішеннями не погодився та оскаржив їх до ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та Міністерства доходів і зборів України. Рішеннями ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та Міністерства доходів і зборів України за результатами розгляду скарг оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарги - без задоволення. З висновками акту перевірки позивач не погоджується, оскільки вони сформовані без належної оцінки всіх наданих документів та з порушенням вимог діючого законодавства, а також, на підставі акту від 21.12.2012 р. № 7200/224/НОМЕР_2 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Матадор», яким встановлено відсутність фактичного постачання товарів (робіт, послуг) між ТОВ «Матадор» та ПП «ФЕНІКС-2010». Крім того, позивач вказує, що Наказ про проведення перевірки було винесено з порушенням приписів Податкового кодексу України (далі - ПК України), у посадових осіб податкової інспекції не виникало права на проведення перевірки ПП «ФЕНІКС-2010». Позивач наголошує, що всі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують реальність проведених господарських операцій, наявні у позивача та були надані відповідачу під час перевірки. Отже, висновки Акту перевірки від 18.04.2013 р. № 404/150/НОМЕР_1 не відповідають дійсності, оскільки ґрунтуються на висновках акту від 21.12.2012 р. № 7200/224/НОМЕР_2.

У зв'язку з цим, позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.05.2013 р. № 0000851510 та № 0000841520, винесені Дніпропетровською МДПІ. В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання, призначені на 14.11.2013 р. та 21.11.2013 р., не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник відповідача не надав суду заперечень проти позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У відповідності до ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ПП «ФЕНІКС-2010» зареєстроване Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 11.12.2009 р., перебуває на обліку. платників податків у Дніпропетровській МДПІ. Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є торгівля роздрібна торгівля пальним; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; складське господарство; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Посадовими особами Дніпропетровської МДПІ на підставі п.п 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу Украни (далі - ПК України) та у зв'язку з надходженням на адресу відповідача матеріалів перевірок ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, а саме акту від 21.12.2012 р. № 7200/224/НОМЕР_2 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Матадор», на підставі наказу Дніпропетровської МДПІ від 05.04.2013 р. № 297, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «ФЕНІКС-2010» з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Матадор» за липень 2012 р.

За наслідком перевірки відповідачем 18.04.2013 р. складено Акт № 404/150/НОМЕР_1, в якому встановлено наступні порушення ПП «ФЕНІКС-2010»:

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу 5 ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, в результаті чого ПП «ФЕНІКС-2010» завищено суму ПДВ 63253 грн., яка віднесена до складу податкового кредиту за липень 2012 року в розмірі 63253 грн.;

- п.п. 135.5.11, п.п. 135.5.14 п. 135.5 ст. 135, п. 134 ст. 137, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 137.1.1, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ПП «ФЕНІКС-2010» занижено податок на прибуток на загальну суму 146115 грн., у т.ч. за ІІІ кв. 2012 року на суму 146115 грн.

07.05.2013 р. Дніпропетровською МДПІ на підставі Акту № 404/150/НОМЕР_1 від 18.04.2013 р. винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000851510, яким згідно п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ ПК України встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу 5 ПК України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - ПДВ: за основним платежем на 63253,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 31626, 5 грн.;

- № 0000841520, яким згідно п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ ПК України встановлено порушення п.п. 135.5.11, п.п. 135.5.14 п. 135.5 ст. 135, п. 134 ст. 137, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 137.1.1, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на прибуток приватних підприємств: за основним платежем на 146115, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 73057,5 грн.

Позивач з зазначеними повідомленнями-рішеннями не погодився та оскаржив їх до ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та Міністерства доходів і зборів України. Рішеннями ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та Міністерства доходів і зборів України за результатами розгляду скарг оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарги - без задоволення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 17.04.2012 р. між «ФЕНІКС-2010» (покупець) та ТОВ «Матадор» (постачальник) укладено договір поставки № 1704/12-2, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність покупця) на умовах, визначених цим договором, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах, визначених цим договором нафтопродукти всіх видів (далі - товар). Загальна ціна договору визначається загальною вартістю поставленого товару протягом строку дії цього договору; вартість окремої партії товару погоджується постачальником та покупцем перед її поставкою та фіксується у видаткових накладних. Покупець зобов'язується оплатити товар протягом 15 банківських днів з дня поставки (отримання товару за видатковою накладною). За договором товар поставляється погодженими партіями, що підтверджується видатковими накладними на товар, які підписуються представниками обох сторін. Строк дії договору - до 31.12.2012 р.

Позивачем здійснювалась оплата за здійснення поставок товару, про що свідчать платіжні доручення від 26.07.2012 р., долучені до матеріалів справи (а.с. 34-37).

До матеріалів справи долучено копії видаткових накладних від 25.07.2012 р., копії товаро-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти), копії податкових накладних, складеними на виконання договору № 1704/12-2 від 17.04.2012 р.

Висновок про нікчемність укладених правочинів між ПП «ФЕНІКС-2010» з ТОВ «Матадор» зроблено відповідачем на підставі висновків акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 р. № 7200/224/НОМЕР_2 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Матадор», яким встановлено відсутність фактичного постачання товарів (робіт, послуг) між ТОВ «Матадор» та ПП «ФЕНІКС-2010».

Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частина 2 ст. 207 ГК України встановлює, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частин 1 та 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

На підставі ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009, зокрема, визначив перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст. 228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, договір, укладений між ПП «ФЕНІКС-2010» (покупець) та ТОВ «Матадор» (постачальник) оформлені належним чином: договір поставки підписано уповноваженими особами, які на час підписання договору та його виконання мали необхідний обсяг правосуб'єктності. Спірний правочин не визнаний судом недійсним і його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину. Позивачем надано суду всі необхідні докази на підтвердження факту придбання послуг у ТОВ «Матадор», а саме: копії видаткових накладних від 25.07.2012 р., копії товаро-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти), копії податкових накладних, складеними на виконання договору № 1704/12-2 від 17.04.2012 р., подорожній лист № 25-07/12 вантажного автомобіля, що здійснював перевезення товару (а.с. 75), докази реалізації отриманого товару (нафтопродуктів) у власній господарській діяльності (а.с. 87-90 )

Також, судом досліджено долучені до матеріалів справи копії наступних документів: договір оренди автотранспорту від 04.10.2010 р. (а.с. 73), договір суборенди автотранспорту № 01/02-10 від 01.02.2010 р. (а.с. 74), що підтверджує наявність у позивача вантажного автотранспору, та, відповідно, наявність фізичної та технічної можливості здійснення поставки товару на виконання договору. В матеріалах справи також містяться копії торгових патентів, які надають позивачу право здійснення підприємницької діяльності у сфері роздрібної торгівлі пально-мастильними матеріалами, нафтопродуктами (а.с. 81-86), що відповідає основним видам діяльності ПП «ФЕНІКС-2010» за КВЕД-2010 відповідно до Довідки АА № 829962 з ЄДРПОУ.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні не доведено, що вчинений правочин з поставки нафтопродуктів між ПП «ФЕНІКС-2010» з ТОВ «Матадор» є нікчемним, порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідачем не було додано жодних документів, які б підтверджували відсутність факту реального здійснення господарських операцій при здійсненні поставки товару від ТОВ «Матадор» у липні 2012 р., що призвело до завищення суми податку на додану вартість, яка віднесена до складу податкового кредиту за липень 2012 р. в розмірі 63253, 00 грн. та до заниження податку на прибуток на загальну суму 146115,00 грн.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила № 363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Досліджуючи в судовому засіданні подані позивачем товарно-транспортні накладні, судом не було встановлено порушень законодавства під час їх складання, оскільки в них зазначено: автомобіль перевізника, автопідприємство, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, пункт навантаження, пункт розвантаження, найменування, марку, вид нафтопродукту (нафти), номер резервуара, об'єм нафтопродукту (нафти), метод визначення маси нафтопродукти (нафти), густину нафтопродукту (нафти), температуру нафтопродукту (нафти), масу нафтопродукту (нафти), прізвища водія, вантажоодержувача із зазначенням прізвищ, скріплених їх підписами та печатками позивача з підприємством-постачальником (а.с. 28-29).

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави вважати, що подані товарно-транспортні накладні не підтверджують фактичне транспортування та отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем.

Матеріалами справи підтверджено, що при проведенні перевірки ПП «ФЕНІКС-2010» було використано:

- інформацію комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби: АС АБПР (програмний комплекс АІС «Податки» обласного рівня (АІС ОР), розроблений ДПА в Черкаській області: про отримання інформації про платників ПДВ; АІС «Податковий блок»; електронні Реєстри податкових накладних;

- матеріали перевірки від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська: акт перевірки від 21.12.2012 р. № 7200/224/НОМЕР_2 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Матадор».

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на висновки акту перевірки від 21.12.2012 р. № 7200/224/НОМЕР_2 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Матадор», яким встановлено відсутність фактичного постачання товарів (робіт, послуг) між ТОВ «Матадор» та ПП «ФЕНІКС-2010», оскільки висновки зазначеного акту не спростовують дійсність укладеного між ПП «ФЕНІКС-2010» та ТОВ «Матадор» правочину щодо поставки товару.

Крім цього, дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС щодо формування в акті № 7200/224/НОМЕР_2 від 21.12.2012 р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Матадор» висновків про визнання відсутності у ТОВ «Матадор» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у період 2011-2012 рр. визнані протиправними постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 р.

Таким чином, проаналізувавши надані суду документи, суд приходить до висновку щодо реальної можливості здійснення операції з поставки товару за договором, укладеним між ПП «ФЕНІКС-2010» та ТОВ «Матадор» від 17.04.2012 р. Суду надані всі первинні документи на підтвердження реальності виконання господарської операції з поставки товару, а також, докази подальшої реалізації товару.

Згідно абз."а" п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнень права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податково накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач формував свої витрати та податковий кредит у перевіряємому періоді на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що позивач склав свою податкову звітність з податку на додану вартість без відповідного підтвердження первинними документами та відсутні підстави вважати про завищення позивачем показників валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Матадор» у липні 2012 р.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 N 984 (надалі - Порядок) визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланнямна первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Представником відповідача не надано суду жодного доказу, який спростовує факт належного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит по операціях з придбання товару у ТОВ «Матадор».

З огляду на зазначене, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Матадор».

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

В позовній заяві позивач також просить судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір сплачений згідно платіжного доручення № 4396 від 10.10.2013 р. в сумі у розмірі 2294,00 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000851510 від 07.05.2013 р. про сплату 63253,00 грн. податку на додану вартість та 31626,50 грн. штрафних санкцій.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000841520 від 07.05.2013 р. № 0000841520 про сплату 146115,00 грн. податку на прибуток та 73057,50 грн. штрафних санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ФЕНІКС-2010» судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Суддя О.М. Неклеса