Рішення № 36863905, 24.01.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2014 року Справа № 925/1943/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Луговій І.В., за участю представників сторін: позивача - Кириченка М.О. за довіреністю, відповідача - Черниша О.В. за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом публічного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод" до комунального підприємства "Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" про стягнення 111884 грн. 61 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - публічне акціонерне товариство "Черкаський асфальтобетонний завод" звернувся в господарський суд з позовом до комунального підприємства "Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору № 05/03-12 від 05.03.2012 року, 38799 грн. 84 коп. основного боргу, 71343 грн. 21 коп. штрафу, 1741 грн. 56 коп. 3 % річних, що разом складає 111884 грн. 61 коп., та відшкодування судових витрат.

У судовому засіданні представник позивача позов з підстав і в розмірі, викладених в позовній заяві, підтримав і просив задовольнити.

Відповідач за в. № 1093 від 16.01.2014 року подав письмовий відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач визнав позов частково в частині стягнення 38799 грн. 84 коп. основного боргу та 1741 грн. 56 коп. 3 % річних, заперечував проти задоволення вимоги про стягнення 71343 грн. 21 коп. штрафу з мотивів неправильності застосування цього виду господарської санкції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позовні вимоги задовольняє частково з наступних підстав.

05 березня 2012 року публічне акціонерне товариство "Черкаський асфальтобетонний завод" (постачальник за договором, позивач у справі) та комунальне підприємство "Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" (замовник за договором, відповідач у справі) уклали договір № 05/03-12 (далі договір) за умовами якого постачальник зобов'язався виготовити та відгрузити асфальтобетон (далі товар), а замовник зобов'язався в порядку та на умовах визначених цим договором, оплатити та прийняти асфальтобетон (п.1. договору).

Пунктом 4.3 договору передбачено, що постачальник відпускає, а замовник приймає товар шляхом зважування на вагах заводу, оформлення і підписання відповідних документів.

Сторонами в п. 5.3. договору погоджено, що у разі відвантаження товару без попередньої оплати покупець зобов'язується розрахуватись за отриманий товар протягом 30 банківських діб.

На виконання умов договору, по видатковим накладним № 10 від 06.04.2012 року, № 13 від 12.04.2012 року, № 43 від 07.05.2012 року та довіреностям № 54 від 05.04.2012 року і № 64 від 07.05.2012 року позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 38799 грн. 84 коп. (а.с. 13-17). Отриманий на зазначену суму товар відповідачем не оплачений, наявність та розмір заборгованості в сумі 38799 грн. 84 коп. сторонами погоджені в акті звірки взаємних розрахунків за договором № 05/03-12 від 05.03.2012 року, станом на 31.12.2012 року (а.с. 18).

Письмові вимоги позивача за вих. № 50 від 22.03.2013 року, № 137/2 від 10.07.2013 року, № 204 від 01.11.2013 року про погашення заборгованості у сумі 38 799 грн. 84 коп. відповідачем залишені без відповіді та виконання (а.с. 19, 21, 22).

Вищеназвані документи долучені до матеріалів справи в якості письмових доказів.

Отже, спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, виникли із договору № 05/03-12 від 05.03.2012 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов'язків сторін за цим договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 п. 1 ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Наявність і розмір невиконаного спірного грошового зобов'язання в розмірі 38799 грн. 84 коп. позивачем обґрунтовані та підтверджені поданими документами, відповідачем визнані, тому ця заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 611, ч. 1 625 ЦК України, 216 Господарського кодексу України (далі ГК України), неможливість виконання зобов'язання не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення 1741 грн. 56 коп. 3% річних відповідає ч. 2 ст. 625 ЦК України, її розрахунок судом перевірений і визнаний вірним, відповідачем визнана, тому в такому розмірі теж підлягає до задоволення.

Крім того, позивачем на підставі п. 6.2 договору № 05/03-12 від 05.03.2012 року заявлена вимога про стягнення з відповідача за затримку оплати товару штрафу у розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення заборгованості. За розрахунком позивача (а.с. 9) сума зазначеного штрафу склала 71343 грн. 21 коп.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. В статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Кваліфікуючими ознаками штрафу є:

а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо).

б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пеня як різновид неустойки характеризується ознаками:

а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях;

б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;

г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 6.2. договору, замовник за затримку оплати товару, отриманого на умовах цього договору, більше як на 30 банківських діб, сплачує постачальнику штраф у розмірі 1 % від суми заборгованості, за кожний день прострочення заборгованості.

Зі змісту зазначеного пункту вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання замовником свого зобов'язання зі своєчасної оплати за отриманий товар. А у разі настання такої умови постачальник має право стягувати штраф, який обчислюється у відсотках від суми заборгованості, за кожний день прострочення заборгованості.

Оскільки, штраф нараховується за невиконання або неналежне виконання зобов'язання і стягується одноразово, а пеня має триваючий характер та нараховується за кожен день прострочення платежу, суд приходить до висновку що нарахований позивачем штраф за своєю правовою природою є пенею.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Судом, виходячи з облікової ставки НБУ, здійснено розрахунок пені, яка складає 2923 грн. 91 коп. і у вказаному розмірі підлягає до стягнення. (розрахунок пені додається).

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

З урахуванням викладеного та відповідно до наведених вимог законодавства суд надає перевагу запереченням відповідача в частині вимог про стягнення штрафних санкцій, в цій частині вимог позов задовольняє частково, а в решті - повністю.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню, пропорційно до задоволених вимог, понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір в розмірі 869 грн. 31 коп.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів», код ЄДРПОУ 05445296, місцезнаходження: 18003, м. Черкаси, вул. Бидгощська, 13, р/р 26004060282865 в Черкаському ГРУ ПАТ «КБ Приватбанк», МФО 354347 на користь публічного акціонерного товариства «Черкаський асфальтобетонний завод», код ЄДРПОУ 03327552, 18030, м. Черкаси, вул. Чигиринська, буд. 86, р/р 26006113100240 в Черкаському ЦВ ПАТ «Укрінбанк», МФО 300142 - 38799 грн. 84 коп. заборгованості, 2923 грн. 91 коп. пені, 1741 грн. 56 коп. три проценти річних, 869 грн. 31 коп. судових витрат.

В решті позову в частині стягнення 68419 грн. 30 коп. пені - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення складено і підписано 28.01.2014 року.

Суддя В.М. Грачов