Рішення № 36863782, 20.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24612/13 20.01.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Крапивній А.М., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш"

про зобов'язання укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж

за участю представників:

від позивача : Жовтун О.В. - представник за довіреністю № 91/2013/10/30-15 від 30.10.2013 р.від відповідача :Чорний В.Ю. - представник за довіреністю № 31/9 від 17.01.2014 р. Теслюк В.Г. - представник за довіреністю № 31/10 від 17.01.2014 р. Пономаренко Г.А. - представник за довіреністю № 31/8 від 17.01.2014 р. Клокун Т.Г. - представник за довіреністю № 56/1321 від 19.12.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Київенерго" з позовом до Державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" про зобов'язання укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач ухиляється від обов'язкового в силу Закону України "Про електроенергетику" та Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 року № 28, укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

У позові Публічне акціонерне товариство "Київенерго" просить суд зобов'язати Державне науково-виробниче підприємство "Електронмаш" укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж в редакції ПАТ "Київенерго".

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Присутні в судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили, вказали, що обов'язковість укладення спірного договору не може встановлюватись Правилами користування електричною енергією, що не мають юридичної сили закону, також зазначили, що розпорядження електричними мережами (основними фондами державного підприємства) здійснюється лише з відома і дозволу органу управління - Міністерства промислової політики України, і згоди власника - Фонду державного майна України, а тому відповідач без погодження вказаних органів не вправі укладати такі договори. Також заперечили з тих підстав, що у запропонованій позивачем редакції договору відсутні всі істотні умови. Просили відмовити у позові, посилаючись ще й на рішення у справі № 910/10374/13 за позовом ПАТ "Київенерго" до ДНВП "Електронмаш" про зобов'язання укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж, яким у задоволенні позову ПАТ "Київенерго" було відмовлено.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

01.02.1991 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Київенерго", як постачальником, та Державним науково-виробничим підприємством "Електронмаш", як абонентом, був укладений договір про постачання електричної енергії № 714.

У судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з тим, що ПАТ "Київенерго" здійснює постачання електричної енергії третім особам шляхом використання електричних мереж відповідача, зокрема, ТОВ "Регіон Ріелті Груп", ТОВ "Ріелті Сервіс", ТОВ "Н.С.К.Сіті", ПАТ "Прага Авто", ТОВ "Боедем" на підставі договору про постачання електричної енергії, позивач 19.11.2013 р. листом № 030/32/2/10035 направив відповідачу для погодження проект договору про спільне використання технологічних електричних мереж з метою врегулювання договірних відносин згідно з Правилами користування електричною енергією.

Листом № 56/1281 від 04.12.2013 р. ДНВП "Електронмаш" повернуло на адресу позивача два примірники договору про спільне використання технологічних електричних мереж без підписання.

Позивач вважає таку відмову від укладення договору безпідставною та просить у судовому порядку зобов'язати ДНВП "Електронмаш" укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж в редакції ПАТ "Київенерго".

Вирішуючи спір по суті та встановивши обставини у справі, суд прийшов до висновку, що обов'язковість укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж витікає з вимог закону, але не погоджується з твердженнями позивача про необхідність зобов'язання відповідача укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з п. 1.10 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 року № 28 (далі - ПКЕЕ), для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.

Пунктом 1.2 ПКЕЕ передбачено, що договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами; основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації; технологічні електричні мережі - сукупність електроустановок з усією інфраструктурою, у тому числі внутрішньобудинкові електричні мережі, системи автоматики, захисту, управління, регулювання та зв'язку, що призначені для перетворення, передачі та/або розподілу електричної енергії, що належать основному споживачу і використовуються для передачі електричної енергії для власного споживання та/або субспоживачам, а також для транзиту електричної енергії в мережі електропередавальної організації.

Відповідно до п. 1.7 ПКЕЕ у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2).

Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках.

Заперечення відповідача з приводу відсутності прямого закону щодо безумовного обов'язку укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж суд відхиляє, оскільки відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами, а згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Отже, на підставі викладеного суд робить висновок, що обов'язковість укладення спірного договору передбачений Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 року № 28, які регулюють конкретні правовідносини (в даному випадку - спірні) та є спеціальним законодавством (законом), що підлягає застосуванню.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1-3 ст. 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 3 ст. 181 ГК України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Частиною 8 ст. 181 ГК України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Перелік істотних та обов'язкових умов договору про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача), а також перелік документів, що є невід'ємними частинами зазначеного договору, визначений п. п. 5.17., 5.18. Правил користування електричною енергією.

У пункті 5.17 ПКЕЕ визначено, що договір про технічне забезпечення електропостачання споживача та договір про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) має містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей: 1) найменування сторін; 2) місце і дату укладення договору; 3) обсяг передачі електричної енергії та договірної граничної величини електричної потужності; 4) режими постачання; 5) гарантований рівень надійності електропостачання (за категорією надійності електропостачання); 6) величини дозволеної та приєднаної потужності електроустановок субспоживача; 7) порядок обліку перетікання реактивної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії (за необхідності); 8) порядок обліку споживання електричної енергії та вимірювання величини потужності, споживання та генерування реактивної електроенергії, контролю показників якості електричної енергії (у тому числі у випадку пошкодження або тимчасової відсутності відповідних розрахункових засобів обліку); 9) порядок надання даних щодо використаної субспоживачем електричної енергії; 10) умови дії договору у разі відсутності у споживача договору про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії та/або у разі відключення споживача за борги чи з інших причин; 11) строк дії договору; 12) умови та порядок розірвання договору; 13) місцезнаходження, банківські реквізити сторін.

Договір про спільне використання технологічних електричних мереж додатково містить: 1) порядок розрахунків за використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача); 2) однолінійну схему технологічних електричних мереж спільного використання з обов'язковим зазначенням місць установлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії, у тому числі для підприємств та організацій, які обслуговують (утримують) внутрішньобудинкові електричні мережі, вказуються кількість квартир та інформація про наявність або відсутність ввідного загальнобудинкового пристрою з розрахунковим засобом обліку електричної енергії; 3) перелік елементів технологічних електричних мереж споживача (основного споживача), які використовуються для передачі електричної енергії; 4) розрахунок умовних одиниць технологічних електричних мереж спільного використання, узгоджений електропередавальною організацією, на території здійснення ліцензованої діяльності якої розташовані ці технологічні електричні мережі.

Згідно з п. 5.18 ПКЕЕ невід'ємними частинами договору про технічне забезпечення електропостачання споживача та про спільне використання технологічних електричних мереж є: 1) акт про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) відомості про засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії; 3) схема електропостачання, зазначення точок приєднання і ліній, що живлять струмоприймачі субспоживача; 4) акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача (за необхідності згідно з вимогами нормативно-правових актів); 5) довідка про обсяги переданої електричної енергії за базовий період.

Крім того, договір про спільне використання технологічних електричних мереж має відповідати Типовому договору про спільне використання електричних мереж, що затверджений постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28.

Як вбачається із запропонованого позивачем проекту договору, направленого відповідачу 19.11.2013 року листом № 030/32/2/10035, він не містить істотних умов, а саме: обсягу передачі електричної енергії та договірної граничної величини електричної потужності; режиму постачання; гарантованого рівня надійності електропостачання (за категорією надійності електропостачання); величини дозволеної та приєднаної потужності електроустановок субспоживача; порядку обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, кошторису фактичних витрат власника мереж на утримання технологічних електричних мереж спільного використання; порядку обліку споживання електричної енергії та вимірювання величини потужності, споживання та генерування реактивної електроенергії, акту прийняття-здавання наданих послуг; контролю показників якості електричної енергії (у тому числі у випадку пошкодження або тимчасової відсутності відповідних розрахункових засобів обліку).

Таким чином, враховуючи обов'язковість укладення спірного правочину, передбачену законом, але зважаючи на те, що запропонований позивачем проект договору не містить всіх його істотних умов та невід'ємних частин, такий договір не відповідає вимогам чинного законодавства, а отже зобов'язати відповідача укласти такий договір у суду немає підстав.

Крім того, суд враховує той факт, що відповідач - ДНВП "Електронмаш" є державним підприємством, передача майна якого (зокрема, передача електромереж у користування) обумовлена певними вимогами діючого законодавства, та зважає на ту обставину, що підприємство включено до Переліку об'єктів груп В, Г, які підлягають підготовці до продажу в 2013 році (приватизації) з метою подальшого їх продажу, що унеможливлює зобов'язати відповідача укласти спірний договір на умовах позивача.

Так, відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" з моменту прийняття рішення про приватизацію об'єкта стосовно його майна (нерухомого майна, інших необоротних активів) та земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об'єкт, забороняється здійснення операцій (дій) щодо його розпорядження (відчуження зазначеного майна чи зменшення його вартості або зменшення розміру земельної ділянки державної власності; обмін, іпотека або застава майна; списання основних засобів, що мають залишкову вартість; безоплатна передача та реалізація майна для погашення заборгованості; передача майна в оренду; внесення майна до статутного капіталу інших суб'єктів господарювання, передача майна в управління, користування). Зазначені обмеження діють до завершення приватизації об'єкта.

Також судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 06.08.2013 р., яке набрало законної сили, у справі № 910/10374/13 ПАТ "Київенерго" відмовлено у задоволенні позову до ДНВП "Електронмаш" про зобов'язання укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж за пропозицією позивача на тих же умовах, яка була направлена відповідачу 29.04.2013 року.

З огляду на вищевикладене вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" про зобов'язання укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" про зобов'язання укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 20 січня 2014 року.

Повний текст рішення підписаний 27 січня 2014 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна