Ухвала суду № 36863021, 27.01.2014, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Зорік М.В.

Доповідач - Луганська В.М.

Справа № 434/4087/13-ц

Провадження № 22ц/782/5633/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27січня 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого:Луганської В.М.,

суддів: Маляренко І.Б., Яреська А.В.

за участю секретаря: Веселова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 13листопада 2013 року в цивільній справі за позовом міського комунального підприємства „Теплокомуненерго" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 13 листопада 2013 року заявлені вимоги міського комунального підприємства „Теплокомуненерго" задоволено частково. Суд стягнув солідарно з ОСОБА_3 ОСОБА_4 заборгованість за період з 01.04.2010 року по 01.03.2013 року, що складає 6 971, 47 грн. основного боргу, 1 279, 33 грн. втрати інфляційних процесів та 618, 04 грн. -3% річних, а всього - 8 868, 84 грн.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не погодились з зазначеним рішенням суду, в апеляційній скарзі посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Просять суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити МКП „Теплокомуненерго" в задоволенні заявлених вимог.

В судове засідання апелянт ОСОБА_3 не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про місце та час судового засідання повідомлена належним чином.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу. В межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та осіб, які беруть участь у справі. Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановлені факти про те, що відповідачі мешкають за адресою: АДРЕСА_1. В період з 01.06.1999 року по 01.03.2013 року з метою задоволення житлово-комунальних потреб, відповідачі отримували послуги теплопостачання та гарячого водопостачання від позивача, оплату за які не здійснювали своєчасно, у зв'язку з чим у них перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 9424,23грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за житлово-комунальні послуги з особового рахунку № НОМЕР_1. Отже, відповідачі, як споживачі послуг з теплопостачання, належним чином не виконували своє зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за надані послуги, прострочивши виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 22.04.2013 року позивачу відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості з теплопостачання та гарячого водопостачання з підстав наявності між сторонами спору про право.

В судовому засіданні відповідачі наполягали на застосування наслідків пропущення строку позовної давності. Тому суд першої інстанції, приймаючи до уваги вказані обставини, керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», дійшов правильного висновку про стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_2 міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» суму боргу за надані послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання за період 01.04.2010року по 01.03.2013 року (в межах строку позовної давності) з урахуванням інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних в загальній сумі 8 868, 84 коп.

Посилання апелянтів на відсутність між сторонами договору про надання послуг з центрального опалення, що є порушенням ч.1 ст.19 Закону України «Про надання житлово-комунальних послуг», відповідно до якої відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, не може бути підставою для скасування рішення суду з наступних підстав. Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а обов'язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання. Судом встановлено, що відповідачі є власниками квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання надаються до квартири відповідачів на підставі договору про умови надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води №13 від 15.05.2007р., укладеного з ЛМКП «Теплокомуненерго», як виробником послуг, і МКП «Жилсервіс», як виконавцем. Згідно п. 2.3. вищезазначеного договору ЛМКП «Теплокомуненерго» за дорученням МКП «Жилсервіс» веде облік нарахувань і оплати споживачами за надані послуги з опалення і гарячого водопостачання, заборгованість споживачів послуг, здійснює юридичні дії щодо стягнення заборгованості, в тому числі і у судовому порядку. Відповідно до ст. 162 ЖК України власник квартири зобов'язаний вносити плату за комунальні послуги згідно затверджених в установленому порядку тарифів. Згідно частини 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно до ст. 4 п. 4 ЦК України актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. За відсутності письмового договору права та обов'язки сторін регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року, а також нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Житлового кодексу України, Цивільного кодексу України, що регулюють правові відносини щодо сплати комунальних послуг та загальні положення про зобов'язання. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що, сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги. Окрім того, як вбачається із матеріалів справи відповідачі, згідно розрахунку заборгованості (а.с.6), частково оплачували вказані послуги, чим підтвердили наявність правовідносин з позивачем.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності стягнення інфляційних витрат та 3 % річних на увагу не заслуговують оскільки, виходячи з правових позицій, викладених Верховним Судом України (постанова від 06.06.2012 року №6-49цс, постанова від 20.06.2012 року у справі №6-68 цс 12), на правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, щодо оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст. 509 ЦК України) щодо отримання грошових коштів за надані послуги, є грошовим зобов'язанням. У зв'язку з цим на зазначені правовідносини поширюється дія норми ч.2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання. Передбачена п.10 ч.3 ст. 20 Закону України від 24.06.2004 року №1875-1У «Про житлово-комунальні послуги» норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування наслідків, встановлених ч.2 ст. 625 ЦК України.

Згідно зі ст. 360-7 ЦПК України, правова позиція, висловлена у вказаному судовому рішенні Верховного Суду України є обов'язковою при застосуванні положень вищевказаних правових норм, якими обґрунтовано позовні вимоги та які, враховуючи характер спірних відносин між сторонами у даній справі, підлягають застосуванню при її вирішенні.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає. що рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 13листопада 2013 року залишити без змін

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: