Рішення № 36862822, 25.01.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/6705/13-ц Провадження № 22-ц/795/176/2014 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Лямзіна Н. Ю. Доповідач - Бечко Є. М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБечка Є.М.,суддів:Хромець Н.С., Острянського В.І.,при секретарі:Рудик І.І.,за участю:представника позивача ОСОБА_5,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 04 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні майном,

в с т а н о в и в:

У липні 2013 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача та, уточнивши свої позовні вимоги 04 жовтня 2013 року, просила зобов'язати відповідача - ОСОБА_6, усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні належними їй приміщеннями, а саме: 1/2 частиною нежитлового приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» (квартира АДРЕСА_1 та 1/2 частиною магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», який розташований по АДРЕСА_2, шляхом надання вільного доступу в зазначені приміщення та передачі ключів від вхідних дверей цих приміщень.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що на підставі рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 11.07.2012 року їй належить на праві власності 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частина магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», який розташований по АДРЕСА_2. Відповідач є співвласником зазначених приміщень в рівних частинах, проте на даний час він одноособово користується та володіє даними приміщеннями, ключів від дверей спірних приміщень не надає, чим порушує її право на володіння та користування власністю.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 04 грудня 2013 року позов задоволено у повному обсязі, зобов'язано ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні та розпорядженню належних їй приміщень, а саме квартирою АДРЕСА_1 та 1/2 частиною магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», який розташований по АДРЕСА_2, шляхом надання вільного доступу в зазначені приміщення та передачі ключів від вхідних дверей вказаних приміщень. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ОСОБА_6 звернувся до суду з апеляційною скаргою, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачки у повному обсязі та перерозподілити судові витрати між сторонами.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду не відповідає вимогам ст.ст.213, 215 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також наявне порушення і неправильне застосування норм як матеріального, так і процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що судом при винесенні рішення не було враховано уточнену позовну заяву позивачки. Крім того, позивачка просила усунути перешкоди у користуванні 1/2 частиною спірної квартири та 1/2 частиною спірного магазину, а суд, задовольняючи позов, зобов'язав усунути перешкоди у користуванні всією квартирою, чим вийшов за межі позовних вимог.

Апелянт зазначає, що рішення суду ухвалено на самих лише припущеннях, що позивачка не довела в суді факту перешкод відповідачем їй у користуванні квартирою та магазин та взагалі магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» не існує юридично.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачки, обговоривши доводи скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 11 липня 2012 року, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2012 року, за ОСОБА_7 визнано право власності на 1/2 частину магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого в АДРЕСА_2, вартістю 150366 грн. 50 коп. та на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 вартістю 304644 грн. За ОСОБА_6 визнано право власності на інші 1/2 частину магазину та 1/2 частину квартири (а.с.3-4,5-6).

ОСОБА_7 зареєструвала право власності на ? вказаного майна (а.с.7, 8).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 зверталася до ЧМВ УМВС України в Чернігівській області 18.06.2013 року з заявою про вжиття заходів до її колишнього чоловіка ОСОБА_6, який не допускає ОСОБА_7 до належних їй 1/2 частини майна (а.с.9). З такою ж заявою ОСОБА_7 зверталась і 02.07.2013 року.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано, керуючись ст.391 ЦК України, задовольнив позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача усунути перешкоди для ОСОБА_7 у користуванні та розпорядженні належним їй майном.

Доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не спростовують встановлені судом обставини.

Проте з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної заяви ОСОБА_7 в повному обсязі не може погодитись колегія суддів апеляційного суду. Так, враховуючи уточнену позовну заяву ОСОБА_7, остання просила усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні належними їй приміщеннями, а саме: 1/2 частиною нежитлового приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» (квартира АДРЕСА_1 та 1/2 частиною магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», який розташований по АДРЕСА_2, шляхом надання вільного доступу в зазначені приміщення та передачі ключів від вхідних дверей цих приміщень, при цьому суд першої інстанції зобов'язує відповідача усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 в повному обсязі.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що квартира АДРЕСА_1 є магазином, крім того, позивачці належить лише 1/2 частина даної квартири.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до Конституції України ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як за рішенням суду.

Стаття 328 ЦК України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Відповідно до положень ст. 309 ч.1 п.3 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

Таким чином, рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 04 грудня 2013 року підлягає зміні в частині визначення найменування об'єкту власності та його частини.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.3, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 04 грудня 2013 року змінити.

Позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_6 усунути ОСОБА_7 перешкоди в користуванні та розпорядженні належними їй приміщеннями, а саме: 1/2 частиною квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частиною магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», який розташований в будинку АДРЕСА_2, шляхом надання вільного доступу в зазначені приміщення та передачі ключів від вхідних дверей вказаних приміщень.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: