Рішення № 36862026, 15.01.2014, Київський районний суд м. Сімферополя

Київський районний суд м. Сімферополя

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 123/12354/13-ц

Номер провадження 2/123/236/2014

15.01.2014 року Київський районний суд м. Сімферополя в складі:

головуючого - судді Тонкоголосюка О. В.,

при секретарі - Берденко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування житлом та зняття з реєстрації,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом. Просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою АДРЕСА_1, та зобов'язати відповідача знятися з реєстраційного обліку. Позовні вимоги мотивовані тим, що вона, позивач, з відповідачем перебувають у шлюбі з 16.09.1989 року. Вона була власником частки вищевказаного домоволодіння ще до шлюбу з 11.08.1989 року на підставі договору купівлі-продажу. З 10.10.1989 р. в домоволодінні зареєстрований ОСОБА_2. Проте, з травня 2011 року останній не проживає в цьому домоволодінні, та на цей час його місцеперебування не відомо.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позивні вимоги в повному об'ємі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, суд вважає за необхідне ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи.

Заслухавши представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.1989р. належить на праві власності 3/20 часток домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 4,5).

16.09.1989 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 13.09.1989 року (а.с.10).

У відповідності до довідки адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Криму від 03.12.2013 року, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, з 16.01.1999 року (а.с.20).

В судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 показали, що відповідач - ОСОБА_2, в домоволодінні АДРЕСА_1 не мешкає з травня 2011 року.

Оскільки протягом тривалого часу, з травня 2011 року, відповідач за адресою: АДРЕСА_1, не проживає, проте з реєстрації за зазначеною адресою не знявся, комунальні послуги не сплачує, чим чинить позивачу перешкоди у користуванні домоволодінням, остання вважає, що є підстави для визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі ст. 71-72 Житлового кодексу України.

Статтею 156 ЖК України визначено право члена сім'ї власника користуватись жилим приміщення власника, проте, як вбачається зі змісту цієї норми, тільки у разі проживання в ньому.

Відповідно до ст. 29 ЦК України - місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасове.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону, місце проживання це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік: реєстрація внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму ВС України № 2 від 12.04.1985 року (зі змінами) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами ЖК України», при розгляді справ, що неурегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Оскільки відповідач не проживає в квартирі понад року без поважних причин, тому повинен бути визнаний таким, що втратив право користування даним житловим приміщенням.

У відповідності до ст. 71 ЖК України, право на жилу площу в квартирі зберігається у випадки відсутності наймача або членів його сім'ї протягом 6 місяців.

Відповідач не мешкає в спірному приміщені з травня 2011 року, претензій щодо спірної квартири не заявляв, тому суд вважає, що позовні вимоги щодо втрати відповідачем права користування жилим приміщенням обґрунтовані та підлягають задоволенню. Тим паче, що реєстрація ОСОБА_2 у вказаному домоволодінні ставить позивача в невигідне матеріальне становище, оскільки вона змушена нести додаткові витрати за сплату комунальних послуг.

Стосовно вимог позивача щодо зобов'язання ОСОБА_2 знятися з реєстраційного обліку, то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-IV від 11.12.2003 року зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, в тому числі, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Позивачем не надано доказів про порушення будь-якого його права з боку компетентних органів стосовно зняття з реєстрації відповідача.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в розмірі 229,40 грн.

На підставі Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 71,72,156 ЖК України, ст.ст.26, 405 ЦК України, керуючись ст. ст. 169, 213, 215, 226 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

В інший частки позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 (сорок) коп..

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивачем на рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення через Київський районний суд м. Сімферополя.

Суддя Тонкоголосюк О. В.