Ухвала суду № 36861962, 21.01.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 р.Справа № 1570/6473/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Федусика А.Г.,судді -Вербицької Н.В.при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газлідер» до Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Газлідер» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ), в якому просило визнання протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення ДПІ від 20.03.2013 року:

- №0000382301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 226416,75 грн., з яких 184079,00 грн. - основний платіж та 42337,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0000392301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 177359,00 грн., з яких 142018,00 грн. - основний платіж та 35340,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, не узгоджуються з приписами законодавства та спростовуються наданими позивачем первинними документами по операціям з вказаним контрагентом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 року позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту № 292/22-00/36453838 від 01.10.2012 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Газлідер» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, фінансово-господарської діяльності ТОВ «Газлідер» за період з 01.12.2010 року по 30.06.2012 року» (надалі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки ДПІ вказує на наступні порушення позивачем вимог законодавства:

1. ч.1 п.5 ст.203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216, ст.228 Цивільного кодексу України, в результаті чого правочини виражені в укладенні угод ТОВ «Газлідер» та сума валових витрат, яка віднесена ТОВ «Газлідер» по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Інтермаркет ЛТД», ТОВ «Реконструкція», ТОВ «Гражданпромспецпроект», ТОВ «ВСТК», ТОВ «Баярд-К», ТОВ «ТД «Продсервісторг-плюс» мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону.

Згідно п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.203, п.1, п.2 ст. 215, ст.216, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України встановлено нікчемні правочини: ТОВ «Газлідер» при придбанні товарів (послуг) від ТОВ «ТД «Інтермаркет ЛТД» на суму 1430,00 грн., ТОВ «Реконструкція» на суму 57500,00 грн., ТОВ «Гражданпромспецпроект» на суму 14283,00 грн., ТОВ «ВСТК» на суму 14283,00 грн., ТОВ «Баярд-К» на суму 45560,00 грн., ТОВ «ТД «Продсервісторг-плюс» на суму 712480,00 грн., всього за період з 01.12.2010 року по 30.06.2012 року завищено валові витрати на суму 845566,00 грн. та на суму податкового кредиту 151899,90 грн. від ТОВ «ТД «Інтермаркет ЛТД» на суму ПДВ 286,00 грн., ТОВ «Баярд-К» на суму ПДВ 9117,93 грн., ТОВ «ТД «Продсервісторг-плюс» на суму ПДВ 142495,97 грн.

2. ст.185, п.187.1, п.187.9 ст.187, ст.188, п.198.3 п.198.6 ст.198, п.193.1 ст.193, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) донараховано податку на додану вартість у сумі 142018,87 грн., у тому числі у березні 2011 року у сумі 661,05 грн., у червні 2011 року у сумі 28,11 грн., у вересні 2011 року у сумі 9117,93 грн., у лютому 2012 року у сумі 28841,12 грн., у березні 2012 року у сумі 113654,85 грн., у червні 2012 року занижено у сумі 10284,07 грн. (завищено у сумі 2385,40 грн. та занижено у сумі 12669,47 грн.).

3. п.135.1, п.135.2, ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.5, п.п.138.10.2, п.п.138.10.3, п.138.10, п.138.12, ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1, ст.139, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України та п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1990 року №996-ХІV (із змінами та доповненнями) донараховано податку на прибуток у сумі 184079,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 14732,00 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 6570,00 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 10486,00 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 149621,00 грн., у 2 кварталі 2012 року на суму 2670,00 грн..

4. п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України ТОВ «Газлідер» за 1 півріччя 2012 року до Березівської МДПІ не подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства.

За змістом акту перевірки порушення з податку на прибуток, які вплинули на розмір нарахованих позивачу зобов'язань з цього податку за спірним податковим повідомленням-рішенням №0000382301 полягають у наступному:

- заниження валового доходу за 2 кв. 2012 року на суму 214841,00 грн. від реалізації робіт з газифікації внаслідок неподання декларації з податку на прибуток за цей період;

- завищення валових витрат на суму 845566,00 грн. внаслідок включення до їх складу сум по операціям із ТОВ «ТД «Інтермаркет ЛТД», ТОВ «Реконструкція», ТОВ «Гражданпромспецпроект», ТОВ «ВСТК», ТОВ «Баярд-К», ТОВ «ТД «Продсервісторг-плюс», які ДПІ вважає нікчемними;

- заниження валових витрат 2 кварталу 2012 року на суму 202127,00 грн., у тому числі 172722 грн. - на придбання матеріалів для газифікації та будівництва газопроводу, 4623,00 грн. - адміністративні витрати, 20164,00 грн. - витрати на збут продукції, 4618,00 грн. - інші витрати, внаслідок неподання декларації з податку на прибуток за цей період;.

Порушення з податку на додану вартість, які вплинули на суму зобов'язань з цього податку за спірним податковим повідомленням-рішенням №0000392301 полягають у наступному:

- завищення податкового кредиту по операціям з контрагентами, які ДПІ вважає нікчемними, а саме: з ТОВ «ТД «Інтермаркет ЛТД» на суму 286,00 грн., з ТОВ «ТД «Продсервісторг-плюс» на суму 28841,12 грн. за лютий 2012 року та на суму 113654,85 грн. за березень 2012 року, ТОВ «Баярд-К» на суму 9117,93 грн. за вересень 2011 року;

- завищення податкового кредиту по операціям з ВАТ «Миколаївгаз» на суму 375,00 грн., з ТОВ «Трейдтех» на суму 2385,40 грн., які не підтверджені податковими накладними;

- заниження податкового кредиту на суму 12669,47 грн. внаслідок не включення до його складу сум ПДВ за податковими накладними ПП «Унісон Дизайн».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу в акті перевірки є не обґрунтованими, не відповідають реальним обставинам справи, та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду з наступних підстав.

Стосовно висновків акту перевірки про нікчемність укладених позивачем правочинів із ТОВ «ТД «Інтермаркет ЛТД», ТОВ «Реконструкція», ТОВ «Гражданпромспецпроект», ТОВ «ВСТК», ТОВ «Баярд-К», ТОВ «ТД «Продсервісторг-плюс» та про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по таким операціям колегія суддів зазначає наступне.

Зміст наданих позивачем договорів з вказаними контрагентами (т.1 а.с.238-239, т.2 а.с.6-7, 143-144, 176-177, 149-151, 192-194) свідчить про те, що такі договори за своєю суттю можуть бути лише оспорюваними, так як їх недійсність законом прямо не встановлена, і жодного судового рішення про визнання цих договорів недійсним немає. Також відсутні будь-які докази того, що сторони цих угод при її укладанні та виконанні мали умисел на порушення публічного порядку, тобто посягали на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

Слід також зазначити, що діюче законодавство України не надає податковим органом повноважень на визнання в актами перевірок чи будь-яким іншим чином недійсними та/або нікчемними договорів (правочинів).

Отже, висновок акту перевірки про порушення позивачем вимог ч.1 п.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України не є законним та обґрунтованим.

Порядок формування валових витрат визначається статтями 138, 139 Податкового кодексу України, а податкового кредиту - статтею 198 цього кодексу.

За змістом цих норм податкового законодавства не дозволяється включати до складу валових витрат та податкового кредиту суми, які не підтверджені належними первинними документами (платіжними документами, видатковими та податковими накладними, митними деклараціями, актами виконаних робіт тощо), а також суми витрат на придбання або виготовленням товарів та послуг, які не підлягають використанню в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В акті перевірки (стор.8, 18) ДПІ підтверджує, що по операціям з вказаними контрагентами позивачем для перевірки надані договори, прибуткові та податкові накладні, акти виконаних робіт, а суми по цим операціям відображені позивачем у регістрах бухгалтерського обліку позивача, зокрема в оборотно-сальдових відомостях по відповідним рахункам.

Копії всіх первинних документів по операціям із вказаними контрагентами також долучені позивачем до матеріалів даної справи. ДПІ не вказує на недоліки складання цих первинних документів.

Факт того, що вказані контрагенти на момент проведення операцій з позивачем мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, також не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, актив виконаних робіт тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у ТОВ «ТД «Інтермаркет ЛТД», ТОВ «Реконструкція», ТОВ «Гражданпромспецпроект», ТОВ «ВСТК», ТОВ «Баярд-К», ТОВ «ТД «Продсервісторг-плюс» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від цих контрагентів товарів та послуг. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак у даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Крім посилань на інформацію від податкової міліції ДПА в Одеські області щодо незаконних дій ТОВ «Реконструкція», ТОВ «Гражданпромспецпроект», ТОВ «ВСТК», а також на інформацію ДПІ у м. Іллічівськ та ДПІ у Шевченківському районі м.Києва стосовно обставин діяльності ТОВ «ТД «Інтермаркет ЛТД» та ТОВ «Баярд-К», відповідно, відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання товарів у цих контрагентів.

Колегія суддів вважає, що сама по собі інформація стосовно обставин діяльності вказаних контрагентів позивача не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства, оскільки податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства.

Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаними контрагентами та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Слід також зазначити, що у даній справі була проведена судово-економічна експертиза за висновками якої від 30.04.2013 року №4/004/1453/6 (т.3 а.с.67-88) дослідженими первинними документами та даними регістрів бухгалтерського обліку позивача за період з 01.12.2010 року по 30.06.2012 року підтверджується як придбання та оприбуткування позивачем товарів від ТОВ «ТД «Інтермаркет ЛТД», ТОВ «Реконструкція», ТОВ «Баярд-К», ТОВ «Продсервісторг-плюс», так і використання позивачем цих товарів у власній господарській діяльності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в обґрунтування своєї позиції обґрунтовано послався на висновок вказаної судово-економічної експертизи, оскільки такий висновок є належним та допустимим доказом при вирішенні питання формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за перевірений період, та за своїм змістом цей висновок відповідає вимогам, які передбачені Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 року №1950/5), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.01.2013 року за №1/22533.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат по операціям з ТОВ «ТД «Інтермаркет ЛТД», ТОВ «Реконструкція», ТОВ «Гражданпромспецпроект», ТОВ «ВСТК», ТОВ «Баярд-К», ТОВ «ТД «Продсервісторг-плюс», є такими, що не підтверджені належними доказами та спростовані доказами, наданими позивачем.

Стосовно висновків акту перевірки про заниження валового доходу за 2 кв. 2012 року на суму 214841,00 грн. та заниження валових витрат за цей період 202127,00 грн. внаслідок неподання декларації з податку на прибуток за цей період, колегія суддів зазначає, що такі висновки акту також були предметом оцінки судово-економічна експертиза, якою підтверджений факт неподання позивачем декларації з податку на прибуток за півріччя 2012 року.

В той же час, висновком цієї експертизи на підставі досліджених первинних документів та даних регістрів бухгалтерського обліку встановлено, що за 2 кв. 2012 року позивачем занижений валовий дохід на суму 237809,51 грн. (за даними ДПІ на суму 214814,00 грн.), а валові витрати за цей період занижені позивачем на суму 246203,00 грн. (за даними ДПІ на 202127,00 грн.).

З цих підстав експерт дійшов висновку, що за період з 01.12.2010 року по 30.06.2012 року позивачем завищений податок на прибуток на суму 1147,00 грн., що фактично спростовує висновки акту перевірки про заниження позивачем цього податку за цей період на суму 184079,00 грн..

Стосовно висновку акту перевірки про заниження позивачем ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на суму 142018,00 грн. внаслідок завищення та заниження позивачем податкового кредиту, то такі висновки також спростовані вказаною судово-економічною експертизою.

Так, експертом зазначено, що співставленням даних податкового кредиту позивача за період з 01.03.2011 року по 30.06.2012 року з даними проведеного дослідження встановлено заниження позивачем сум податкового кредиту на суму 21430,00 грн., в зв'язку з чим за перевірений період встановлено завищення позивачем ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, на суму 14006,00 грн..

Будь-яких обґрунтованих заперечень проти висновків судово-економічної експертизи відповідачем не надано.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки про заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ є такими, що документально не підтверджені та спростовані доказами, яка містяться у матеріалах справи.

На підставі вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень є законною та обґрунтованою, а тому не підлягає скасуванню. Порушень судом першої інстанції матеріального та процесуального права при вирішенні справи не встановлено. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 січня 2014 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: А.Г. Федусик Н.В. Вербицька