Ухвала суду № 36861939, 21.01.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 р.Справа № 815/6924/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Федусика А.Г.,судді -Вербицької Н.В.при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства «Одесавинпром» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2013 року приватне акціонерне товариство «Одесавинпром» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (надалі - відповідач, СДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ від 23.09.2013 року:

- №0000194000, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток на суму 3065345,00 грн., з яких за основним платежем - 2043563,00 грн., за штрафними санкціями - 1021782,00 грн.;

- №0000184000, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 2452275,00 грн., з яких за основним платежем - 1634850,00 грн., за штрафними санкціями - 817425,00 грн.;

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту від 09.09.2013 року №26/40-0/00412027/7 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПрАТ «Одесавинпром» з питання достовірності формування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з підприємством ТОВ «Горішник» за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року (надалі - акт перевірки).

За висновками цього акту перевірки позивач безпідставно сформував валові витрати та податковий кредит по операціям із ТОВ «Горішник», оскільки СДПІ вважає ці операції нікчемними і такими, що не відбувались реально.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки про нікчемність господарських операцій з його контрагентом є безпідставними та не узгоджуються з приписами законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У висновках акту перевірки СДПІ кваліфікує дії позивача по формуванню валових витрат та податкового кредиту по операціям із ТОВ «Горішник» як порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим позивачем занижено суму податку на прибуток, яка підлягає до сплати в бюджет за 4 квартал 2010 року на суму 2043563,00 грн., та порушення пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет на загальну суму 1634850,00 грн., в тому числі за листопад 2010 року - 815280,00 грн., за грудень 2010 року - 819570,00 грн..

Позиція СДПІ за актом перевірки полягає у тому, що позивач неправомірно сформував валові витрати та податковий кредит по операціям із ТОВ «Горішник», оскільки операції позивача з цим постачальником СДПІ вважає безтоварними.

Такий висновок СДПІ обґрунтовує тим, що позивач не надав до перевірки на запит СДПІ в повному обсязі всіх документів, які підтверджують транспортування, зберігання та відповідність придбаного у ТОВ «Горішник» товару встановленим стандартам якості. Також СДПІ в акті перевірки посилається на інформацію, яка викладена в акті Ужгородської МДПІ Закарпатської області ДПС №369/22-0/36289919 від 07.03.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Горішник», за змістом якого 07.10.2011 року було анульовано свідоцтво платника ПДВ TOB «Горішник», з внесенням запису до ЄДР про відсутність цього підприємства за місцезнаходженням, а також зазначено, що у TOB «Горішник» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, та відсутнє місцезнаходження за податковою адресою.

Будь-яких інших підстав для невизнання податковим органом податкового кредиту та валових витрат по операціям позивача з ТОВ «Горішник» в акті перевірки не наведено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу в акті перевірки є не обґрунтованими, не відповідають реальним обставинам справи, та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

На час проведення позивачем операцій з вказаним контрагентом порядок формування платником податку валових витрат був встановлений ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, а порядок формування платником податку податкового кредиту був встановлений п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (надалі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пункту 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно абзацу першого пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт /послуг/ - актом прийняття робіт /послуг/ чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт /послуг/ /підпункт 7.4.5 цього ж пункту/.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів /робіт, послуг/, дата виписки відповідного рахунку /товарного чека/ - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів /робіт, послуг/.

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Згідно із пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом ст.1 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат та до податкового кредиту.

На стор.19-20 акта перевірки СДПІ наводить повний перелік договорів купівлі-продажу, актів приймання-передачі товарів, видаткових та податкових накладних, а також платіжних доручень на оплату позивачем товару. Також СДПІ підтверджує, що операції з придбання у ТОВ «Горішник» горіхів волоських знайшли відображення в бухгалтерському обліку позивача.

Крім того, копії первинних документів з придбання у ТОВ «Горішник», а саме: договори купівлі-продажу, біржові контракти, акти приймання-передачі товару, видаткові, податкові накладні, банківські виписки, були долучені позивачем до матеріалів справи (т.1 а.с.50-54, 59-72) та досліджені під час судового розгляду.

Зауважень щодо правильності складання наданих позивачем первинних документів акт перевірки не містить.

Факт того, що ТОВ «Горішник» на момент проведення операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платник податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи, оскільки операції позивача з ТОВ «Горішник» були проведені в період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року, а свідоцтво ТОВ «Горішник», як платника податку на додану вартість було анульовано 07.10.2011 року.

Отже, факт дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з ТОВ «Горішник» є доведеним.

Крім того, на підтвердження факту використання придбаного у ТОВ «Горішник» товару в своїй господарській діяльності позивач також долучив до матеріалів справи копії документів, які підтверджують подальшу реалізацію цього товару на експорт, шляхом укладання позивачем договорів комісії із TOB «Агро-Торг» №1261 від 30.11.2010 року, №1277 від 24.12.2010 року, №1278 від 24.12.2010 року, за якими TOB «Агро-Торг» (комісіонер) зобов'язувався за дорученням ЗАТ «Одесавинпром» (комітент) здійснити правочин по продажу на експорт нерезиденту України горіху грецького у шкарлупі/без шкарлупи українського походження, або іншої продукції по узгодженню сторін. Умовами договорів комісії було передбачено, що правочин з нерезидентами здійснюється комісіонером (TOB «Агро-Торг») від свого імені за рахунок комітента (ЗАТ «Одесавинпром»). У день поставки горіху від TOB «Горішник» ЗАТ «Одесавинпром», вказаний горіх був переданий комісіонеру TOB «Агро-Торг» на комісію для реалізації на експорт. Вказане підтверджується актами приймання-передачі на комісію. Тобто, у день приймання ЗАТ «Одесавинпром» горіху, вказаний товар передавався в розпорядження TOB «Агро-Торг». Також позивачем надані накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей TOB «Агро-Торг», довіреностей на отримання ТМС. Оплата послуг TOB «Агро-Торг» здійснювалася в безготівковій формі, в підтвердження чого позивачем надані відповідні банківські виписки.

TOB «Агро-Торг» були укладені контракти купівлі-продажу горіху на експорт з нерезидентами: Contract №2616 від 15.12.2010 року, Contract №2646 від 27.12.2010 року, Contract №2645 від 27.12.2010 року, копії яких залучені до матеріалів справи. Також, факт продажу отриманого від ТОВ «Горішник» товару підтверджується, зокрема, наявними у матеріалах справи податковими накладними та митними деклараціями, звітами комісіонера за договорами комісії по реалізації на експорт горіху, придбаного у TOB «Горішник», рахунками на оплату, фіто санітарними сертифікатами, платіжними дорученнями.

На думку колегії суддів, надані позивачем документи є належним підтвердженням дотримання останнім приписів податкового законодавства, яке зобов'язує платника податків документально підтвердити показники своєї податкової звітності.

В той же час, колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові та видаткові накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що податкове законодавство визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, які, як зазначено вище, були дотримані позивачем по операціям із вказаним контрагентом.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, СДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у ТОВ «Горішник» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від цих контрагентів товарів та послуг. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак таких доказів відповідач суду не надав.

Крім посилань на вищезазначений акт Ужгородської МДПІ Закарпатської області ДПС відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання товарів у ТОВ «Горішник».

Сама по собі інформація з актів перевірок Ужгородської МДПІ Закарпатської області стосовно обставин діяльності ТОВ «Горішник» не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності ТОВ «Горішник» на момент проведення з ними господарських операцій, в матеріалах справи відсутні.

Слід також зазначити, що під час проведення господарської операції із суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента і реально отримати товари (роботи чи послуги) від фізичних осіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство, або ж бути обізнаним щодо фіктивності такого контрагента, і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх валових витрат та податкового кредиту.

При цьому в першому випадку дії платника податків є добросовісними, і такими, що не порушують приписи податкового законодавства, а в другому випадку його дії є незаконними, що вичиняються із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність.

У даній справі СДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких злочинних дій, і не надає докази притягнення посадових осіб позивача до кримінальної відповідальності за такі дії.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаним контрагентом та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним, висновок СДПІ про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність у ТОВ «Горішник» складських приміщень спростовується наданим позивачем договором №35 від 04.01.2010 року про оренду ТОВ «Горішник» складського нежитлового приміщення.

Також колегія суддів відхиляє посилання СДПІ на ненадання позивачем копій товарно-транспортних накладних на перевезення товару, оскільки договори на поставки горіху волоського укладались та виконувались на умовах поставки на склад продавця (ТОВ «Горішник») згідно умов EXW правил Інкотермс 2000, що знаходиться у смт. Мартиновському Вознесенського району Миколаївської області, орендованому ТОВ «Горішник» у ТОВ «Стан» на підставі договору №35 від 04.01.2010 року, звідки товар не перевозився, а в день його придбання передавався позивачем на комісію ТОВ «Агро-Торг» для реалізації на експорт.

Такий порядок придбання та продажу позивачем товарів не вимагає від позивача мати в наявності товарно-транспортні накладні, тим більше, що позивач не декларував в складі валових витрат витрати на транспортування придбаного у ТОВ «Горішник» товару.

Стосовно наведених в акті перевірки тверджень СДПІ про те, що всі укладені ТОВ «Горішник» договори, у тому числі і з позивачем, є нікчемними внаслідок порушення вимог статей 203, 215, 216, 228 ЦК України, колегія суддів зазначає, що по-перше, укладені позивачем з цим підприємством договори купівлі-продажу горіхів волоських за своєю суттю є оспорюваними, так як їх недійсність законом прямо не встановлена, і жодного судового рішення про визнання цих договорів недійсним немає, а по-друге, відсутні будь-які докази того, що сторони цих договорів при їх укладанні та виконанні мали умисел на порушення публічного порядку, тобто посягали на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки про відсутність реальних господарських операцій позивача із ТОВ «Горішник» та завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат по операціям з цим контрагентом, є такими, що не підтверджені належними доказами, в зв'язку з чим винесені на підставі цього акту перевірки спірні податкові повідомлення-рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

Таким чином, постанова суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень є законною та обґрунтованою, а тому не підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 січня 2014 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: А.Г. Федусик Н.В. Вербицька