Постанова № 36861748, 20.12.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

20 грудня 2013 року справа № 814/4443/13-а

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Марич Є. В. розглянув у порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Будівельно- Монтажна фірма "Техмонтаж-Сервіс", вул. 4-а Подовжня,74, м. Миколаїв, 54028

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.10.2013 № 0002002201

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-Монтажна фірма "Техмонтаж-Сервіс", звернувся до суду з позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.10.2013 № 0002002201.

Позов обґрунтовано тим, що податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем без достатніх правових підстав, висновок про безтоварність господарської операції ґрунтується на припущеннях, тоді як правочин позивача з контрагентом спрямований на досягнення мети, обумовленої ним, що підтверджується наявними первинними документами, тому податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідач заперечив проти зазначених у позовній заяві доводів з підстав, викладених в акті перевірки (арк. справи 119-120).

Сторони подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали і обставини справи, якими обгрутовуються позовні вимоги та заперечення, і встановив наступне.

Позивач є юридичною особою, узятий на облік в органах державної податкової служби (арк. справи 10-14).

З 26.09.2013 по 02.10.2013 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-Монтажна фірма "Техмонтаж-Сервіс" з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "ВИРОБНИЧО-ТЕХНІЧНА БАЗА «АГРАРІЙ»" за квітень, липень 2012 року та правомірності формування доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкових зобов'язань по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у ТОВ "ВИРОБНИЧО-ТЕХНІЧНА БАЗА «АГРАРІЙ»" у квітні, липні 2012 року.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 103 216, 14 грн, в т. ч. 53 178, 97 грн - за квітень 2012 року, 26 749, 23 грн - за травень 2013 року, 23 287, 94 грн - за червень 2013 року (арк. справи 95).

За результатами перевірки складено Акт від 07.10.2013 № 371/1402-22-01/НОМЕР_2 (арк. справи 45-96).

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, винесено податкове повідомлення-рішення від 16.10.2013 № 0002002201 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 103216,14 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 51608,07 грн (арк. справи 97).

Суд проаналізував характер спірних правовідносин, дослідив їх обставини і прийшов такого висновку.

25.04.2012 між ТОВ "ВИРОБНИЧО-ТЕХНІЧНА БАЗА «АГРАРІЙ»" (продавець) та ТОВ БМФ "Техмонтаж-Сервіс" (покупець) укладений договір купівлі-продажу № 28, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити будівельні матеріали (арк. справи 42-43).

На виконання умов договору позивач подав рахунок № 3004-6 від 30.04.2012 та видаткову накладну № 306 від 30.04.2012 на суму 319 073, 83 грн, ПДВ 53 178, 97 грн; рахунок № 1607-4 від 16.07.2012 та видаткову накладну № 164 від 16.07.2012 на суму 41 965, 74 грн, ПДВ 6994, 29 грн; рахунок № 1407-2 від 14.07.2012 та видаткову накладну № 142 від 14.07.2012 на суму 48964, 14 грн, ПДВ 8160, 69 грн; рахунок № 1307-1 від 13.07.2012 та видаткову накладну № 131 від 13.07.2012 на суму 48797, 76 грн, ПДВ 8132, 96 грн; рахунок № 1207-2 від 12.07.2012 та видаткову накладну № 122 від 12.07.2012 на суму 53408, 31 грн, ПДВ 8901, 39 грн; рахунок № 1107-1 від 11.07.2012 та видаткову накладну № 111 від 11.07.2012 на суму 53811, 73 грн, ПДВ 8968, 62 грн; рахунок № 1007-3 від 10.07.2012 та видаткову накладну № 103 від 10.07.2012 на суму 53275, 36 грн, ПДВ 8879, 22 грн; податкову накладну № 122 на суму 53 408, 31 грн; податкову накладну № 111 на суму 53811, 73 грн; податкову накладну № 103 на суму 53275, 36 грн; податкову накладну № 142 на суму 48964,14 грн; податкову накладну № 131 на суму 48797, 76 грн; податкову накладну № 164 на суму 41965,74 грн; податкову накладну № 306 на суму 319073, 83 грн (арк. справи 16-41).

Відповідач заперечення аргументує безтоварністю здійснених господарських операцій з контрагентом ТОВ "ВИРОБНИЧО-ТЕХНІЧНА БАЗА «АГРАРІЙ»", оскільки у товариства відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів; ТОВ "ВИРОБНИЧО-ТЕХНІЧНА БАЗА «АГРАРІЙ»" серед своїх контрагентів має підприємства із ознаками фіктивності, про що свідчать акти перевірок ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 17.06.2013 № 51/22-00/32333509 та від 20.07.2013 № 10/22-00/32333509; крім того, відповідач при перевірці використав акт від 25.09.2012 № 130/22-00/32333509 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ВИРОБНИЧО-ТЕХНІЧНА БАЗА «АГРАРІЙ»" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ БМФ "ТЕХНОМОНТАЖ-СЕРВІС" за період з липня 2012 р.», Систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.

Зокрема, пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначає які операції платників податку є об'єктом оподаткування, а пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг.

При цьому, відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, а саме: від перебування контрагента за юридичною адресою, від його господарських та виробничих можливостей, від наявності в ланцюгу постачальників підприємств з ознаками фіктивності.

Разом з цим, відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV (далі - Закон N 996-XIV) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Крім того, дана стаття визначає обов'язкові реквізити таких документів.

Надані позивачем первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг, що є підтвердженням реальності спірних операцій.

Як наслідок, сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів, договір позивача з контрагентом спрямований на реальне настання наслідків, обумовлених ним.

Крім того, з приводу твердження відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товарів, суд зазначає, що вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання таких накладних у підтвердження витрат. На думку суду, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства; сам по собі факт відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції є недостатнім для висновку про безтоварність операцій з придбання товару.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач не довів, що при здійсненні господарської діяльності, навіть за наявності усіх первинних документів, платник податків здійснив незаконну господарську діяльність, що була спрямована на отримання податкової вигоди за рахунок чи переважно з бюджету. Висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд перевірив відповідність податкового повідомлення-рішення вимогам, встановлених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, і дійшов висновку про необхідність визнання його протиправним та скасування.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 16.10.2013 № 0002002201.

3. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельно-Монтажна фірма "Техмонтаж-Сервіс" понесені ним судові витрати (судовий збір) у сумі 309,65 грн з Державного бюджету України.

4. Стягнути з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на користь Держави судовий збір в сумі 2786, 83 грн.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є. В. Марич