Ухвала суду № 36861009, 27.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 22/167 27.01.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Факторинг"

до 1. Відкритого акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних

виробів"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Реєстраційна компанія "Корта"

третя особа Закрите акціонерне товариство "Автоелектроапаратура"

про звернення стягнення на заставлене майно та зобов'язання вчинити дії

Суддя Гавриловська І.О.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідачів: 1) не з'явився

2) не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:

- звернути стягнення на предмет застави відповідно до договору застави № 86-08 Ф/01 від 10.02.2009 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Київський завод гумових та латексних виробів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК Факторинг", а саме на: цінні папери-прості іменні акції, випущені у документарній формі:

Вид та категорія ЦП: Акції прості, іменні, серія В.

Емітент: Закрите акціонерне товариство "Автоелектроапаратура", код ЄДРПОУ 32192547; Свідоцтво про державну реєстрацію серія, номер: АОО № 822668, дата проведення держ. реєстрації: 10.06.2003р., орган, що видав свідоцтво: Тиврівська районна державна адміністрація Вінницької області; розмір статутного капіталу 6 000 000 грн. 00 коп,: місцезнаходження: вул. Заводська, 1, смт. Сутиски, Тиврівський р-н, Вінницька обл., Україна, 23320.

Дані свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів: дата реєстрації

01.08.2006р.; Орган реєстрації: Вінницьке тер. управління ДКЦПФР: реєстраційний №

12/02/1/6.

Код випуску ЦП : UА 0202581007; Форма випуску ЦП: документарна;

Номінальна вартість одиниці ЦП: 1,00 (одна грн. 00 коп.) гривня; Загальна кількість ЦП: 4999988.

Загальна номінальна вартість цінних паперів становить: 4 999 988 грн.;

Частка у статутному капіталі емітента: 83, 333133%;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Реєстраційна компанія "Корта" внести до системи реєстру власників іменних цінних паперів зміни щодо переходу права власності на іменні цінні папери прості іменні акції, випущені у документарній формі:

Вид та категорія ЦП: Акції прості, іменні, серія В.

Емітент: Закрите акціонерне товариство "Автоелектроапаратура", код ЄДРПОУ 32192547; Свідоцтво про державну реєстрацію серія, номер: АОО № 822668, дата проведення держ. реєстрації: 10.06.2003р., орган, що видав свідоцтво: Тиврівська районна державна адміністрація Вінницької області; розмір статутного капіталу 6 000 000 грн. 00 коп,: місцезнаходження: вул. Заводська, 1, смт. Сутиски, Тиврівський р-н, Вінницька обл., Україна, 23320.

Дані свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів: дата реєстрації

01.08.2006р.; Орган реєстрації: Вінницьке тер. управління ДКЦПФР: реєстраційний №

12/02/1/6.

Код випуску ЦП : UА 0202581007; Форма випуску ЦП: документарна;

Номінальна вартість одиниці ЦП: 1,00 (одна грн. 00 коп.) гривня; Загальна кількість ЦП: 4999988.

Загальна номінальна вартість цінних паперів становить: 4 999 988 грн.;

Частка у статутному капіталі емітента: 83, 333133%;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Факторинг".

У судове засідання представник позивача не з'явився повторно, вимоги суду викладені в ухвалах по справі від 25.05.2011р. та від 10.06.2011р. позивачем проігноровані, поважних причин ненадання суду письмових пояснень по заявлених вимогах та доказів на підтвердження викладеного в позові, як про те відзначалось судом в ухвалі від 10.06.2011р. позивачем не повідомлено, що свідчить про неповагу до суду, як органу на вирішення якого заявлено спір.

Відповідачем-1 до справи подано клопотання про припинення провадження у справі, яке мотивоване тим, що у відношенні ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" відкрита процедура банкрутства, і позивач заявив свої кредиторські вимоги згідно з поданою заявою.

Клопотання відповідача-1 про припинення провадження у справі судом відхиляється, натомість провадження у справі підлягає зупиненню виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду міста Києва у справі № 50/311-б від 17.05.2010р. порушено провадження у справі про банкрутство відповідача-1 і з цього моменту боржник знаходиться в особливому правовому режимі, який регламентується нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а вимоги всіх кредиторів погашаються в межах процедури банкрутства в порядку, встановленому зазначеним Законом.

15.07.2010р. в газеті "Голос України" № 129 було розміщено оголошення про порушення справи про банкрутство відповідача-1 у даній справі.

Згідно з частиною 15 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Відповідно до частини 6 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Згідно з частиною 2 статті 26 цього Закону майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 31 закону встановлено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою.

Таким чином, Закон "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює особливий порядок задоволення грошових вимог кредитора до боржника та не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку.

Як зазначено у Рекомендаціях Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в силу колізії між нормами Закону та нормами Законів України "Про іпотеку" і "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", які набули чинності з 1 січня 2004 року, в частині регулювання правового становища кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, у зв'язку з порушенням провадження у справах про банкрутство, судам слід виходити із системного тлумачення норм наведених вище законів та враховувати наступне.

До внесення відповідних змін до Закону стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і Законом України "Про іпотеку" окремо від провадження у справі про банкрутство не може здійснюватись, оскільки встановлення у Законі особливого порядку задоволення майнових вимог до боржника не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (мораторій на задоволення вимог кредиторів передбачає припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань окремих кредиторів). Задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою (іпотекою), має здійснюватись за правилами, встановленими Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Також, пунктом 8.13 цих рекомендацій визначено, що закон і ГПК України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті.

Тому суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі п. 1 статті 79 ГПК України зупиняє позовне провадження та роз'яснює позивачу зміст статті 14 Закону, зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання.

У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, після винесення ухвали суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 статті 80 ГПК України.

Згідно з ч. 6 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав, а у ст. 15 зазначено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; за результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

У відповідності до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Враховуючи наведені положення закону, які передбачають такий спосіб реалізації права щодо задоволення вимог на майно боржника, яке є предметом застави, і можливість встановлення зазначених обставин саме після затвердження судом реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, ухвалою від 01.07.2011 р. було зупинено провадження у даній справі до затвердження реєстру вимог кредиторів у справі № 50/311-б, зобов'язано сторін повідомити суд про усунення причин, що зупинили зупинення провадження у справі.

Протягом тривалого часу сторони не повідомляли суд щодо стану розгляду справи № 50/311-б, у зв'язку з чим господарський суд отримав інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідно до якої 26.12.2012 р. було затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів".

Оскільки підстави, які зумовили зупинення провадження у справі № 22/167, відпали, господарський суд ухвалою від 25.12.2013 р. поновив провадження у справі та призначив судове засідання на 20.01.2014 р., зобов'язав сторін надати суду документи, серед яких, зокрема, належним чином засвідчену копію ухвали № 50/311-б від 26.12.2012 р. про затвердження вимог позивача до відповідача, зобов'язав позивача надати суду письмові пояснення щодо затвердження його кредиторських вимог до відповідача в рамках справи № 50/311-б.

У судове засідання 20.01.2014 р. представники сторін та третьої особи не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, витребуваних документів суду не надали.

Ухвалою суду від 20.01.2014 р. відкладено розгляд справи до 27.01.2014 р., у зв'язку з неявкою представників учасників судового процесу у призначене судове засідання та не виконанням ними вимог ухвали суду.

Через відділ діловодства суду 20.01.2014 р. від відповідача - ТОВ «Реєстраційна компанія «Корта» надійшло письмове пояснення, яке залучено до матеріалів справи. Зокрема, відповідач повідомив суду, що на сьогоднішній день не здійснює ведення реєстру ЗАТ «Автоелектроапаратура», тому позовна вимога до нього є недоречною.

У судове засідання 27.01.21014 р. представники сторін та третьої особи повторно не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, витребуваних документів суду не надали.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України до судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наведеного випливає, що чинним законодавством України на позивача покладено обов'язок доказування наявності обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та подання суду відповідних доказів, необхідних для всебічного розгляду справи.

Пунктом 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Суд наголошує на тому, що встановити фактичні обставини справи з відповідною достовірністю у суду не вбачається підстав, оскільки позивачем не надано того обсягу відповідних відомостей та доказів на їх підтвердження, які в порядку ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України необхідні для правильного та всебічного розгляду спору.

Ненадання позивачем витребуваних судом документів, зокрема, оригіналів доданих до позовної заяви документів, довідки-витягу державного реєстратора про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України станом на день розгляду справи, письмових пояснень щодо затвердження його кредиторських вимог до відповідача в рамках справи № 50/311-б, належним чином засвідченої копії ухвали № 50/311-б від 26.12.2012 р. про затвердження вимог позивача до відповідача; відповідачем-1 - належним чином засвідченої копії ухвали № 50/311-б від 26.12.2012 р. про затвердження вимог позивача до відповідача, письмового відзиву на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів, доказів його надіслання позивачу, перешкоджає як вирішенню спору по суті, так і винесенню ухвали про припинення провадження у справі у зв'язку з розглядом господарським судом справи про банкрутство відповідача-1.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що станом на день розгляду справи, у суду немає жодної інформації стосовно того, чи підтримує позивач свої позовні вимоги у даній справі, з огляду на те, що певні вимоги позивача до відповідача-1 затверджені як кредиторські вимоги в рамках справи про банкрутство зазначеного відповідача.

Зазначені докази входять до предмету доказування у даній справі та відповідно до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України необхідні для правильного та всебічного розгляду спору.

Згідно з п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає причини неподання позивачем витребуваних відомостей неповажними, а оскільки позивач не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, суд залишає позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Факторинг" до Відкритого акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів", Товариства з обмеженою відповідальністю "Реєстраційна компанія "Корта", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Закрите акціонерне товариство "Автоелектроапаратура", про звернення стягнення на заставлене майно та зобов'язання вчинити дії без розгляду.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, він має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Враховуючи наведене та керуючись п. 5 ч. 1, ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

У Х В А Л И В:

1. Позов залишити без розгляду.

2. Примірники даної ухвали направити учасникам судового процесу.

Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.