Ухвала суду № 36859569, 23.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Череповський Є.В.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року справа №805/16143/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Карпушової О.В., суддів Василенко Л.А., Гімона М.М., розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького міського центру зайнятості на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Донецького міського центру зайнятості, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання незаконним та нечинним наказу та зобов'язання призначити певні дії, ,-

ВСТАНОВИВ:

11.11.2013р. позивач звернувся до суду з позовом до Донецького міського центру зайнятості, з урахуванням уточнень позовних вимог від 29.11.2013 року просив суд: визнати незаконним та нечинним п. 04.02 наказу директора Донецького міського центру зайнятості від 25.03.2013 року № НТ130325 в частині призначення виплат допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі відповідно до п.п. 2, 4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та зобов'язати призначити позивачу виплату допомоги по безробіттю згідно п. 1 ст. 22 та п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він має достатній страховий стаж для призначення допомоги по безробіттю відповідно до п.1 ст. 22 і п.1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Вважає, що відповідачем необґрунтовано призначено йому допомогу по безробіттю в мінімальному розмірі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року позовні вимоги задоволено: визнано незаконним п. 04.02 наказу директора Донецького міського центру зайнятості від 25.03.2013 року №НТ130325 в частині призначення виплат допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі відповідно до п. п. 2, 4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; зобов'язано призначити ОСОБА_2 виплату допомоги по безробіттю згідно із вимогами п. 1 ст. 22 та п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно призначено позивачу допомогу по безробіттю в мінімальному розмірі.

Не погодившись з таким рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18.03.2013 року позивач звернувся до Донецького міського центру зайнятості із заявою про призначення йому допомоги по безробіттю.

21.03.2013 р. позивачу відповідно до наказу відповідача №НТ130321 надано статус безробітного. 25.03.2013р. позивачу відповідно до наказу Донецького міського центру зайнятості №НТ130325 призначено допомогу по безробіттю відповідно до п.п.2, 4 ст.22, п.2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с.31).

03.04.13 р. ОСОБА_2 звернувся до відповідача з листом, в якому просив призначити йому допомогу по безробіттю згідно з положеннями п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с11).

15.04.13 р. відповідач відмовив позивачу у призначенні допомоги по безробіттю відповідно до п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», у зв'язку із тим, що страховий стаж позивача за рік складає менше 6 місяців.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 працював з 19 січня 2012 року до 31 травня 2012 року в Донецькому державному науково-дослідному та проектному інституті кольорових металів. В червні та липні 2013 року позивач виконував роботу за цивільно-правовим договором з Донецьким державним науково-дослідним та проектним інститутом кольорових металів. З 8 червня 2012 року по 21 лютого 2013 року ОСОБА_2 працював в Спільному підприємстві «Інтерсплав» на посаді виконуючого обов'язки генерального директора, що підтверджено наказом про прийняття на роботу №3-к (п) від 08.06.2012 року та наказом про звільнення з роботи №2-к від 21.02.2013 року та записами у трудовій книжці (а.с. 9, 14-15).

З довідки про середню заробітну плату (дохід) для розрахунку виплат на випадок безробіття від 15.03.2013 року № 778, виданої Спільним підприємством «Інтерсплав» вбачається, що позивачу зараховано та сплачено заробітну плату за період з серпня 2012 року по січень 2013 року включно. З серпня 2012 по листопад 2012 вищевказане підприємство з заробітної плати позивача страхові внески не сплачувало (а.с.5).

03.04.2013 року позивач подав заяву до Донецького міського центру зайнятості про призначення виплати допомоги по безробіттю. До заяви позивач додав наступні документи: копію індивідуальних відомостей про застраховану особу, що підтверджує, що страховий стаж складає: за березень 2012 року - з 19 березня до кінця місяця; за квітень, травень, червень і липень 2012 року; копії платіжних доручень про сплату податків і внесків Спільним підприємством «Інтерсплав» за грудень 2012 року та січень і лютий 2013 року, які підтверджують, що страховий стаж складає: за грудень 2012 року і січень 2013 року; за лютий 2013 року - 21 день.

Суми, які надійшли на рахунки Пенсійного фонду від СП «Інтерсплав»: платіжні доручення № 9 від 01.02.2013 року на суму - 40532,58 грн., №11від 01.02.2013 року на суму - 39342,41 грн. та №15 від 26.02.2013 року на суму - 6560793 грн., були зараховані в рахунок погашення боргу за січень, лютий, березень 2011 року - тобто відповідно до календарної черговості виникнення боргу.

17.04.2013 року Донецький міський центр зайнятості надіслав запит до Свердловського міськрайонного центру зайнятості для здійснення перевірки достовірності даних, зазначених в довідці про середню заробітну плату, трудовій книжні та факту сплати ЄСВ по гр. ОСОБА_2 ІНН НОМЕР_1, безпосередньо у роботодавця СП "Інтерсплав"код ЄДРПОУ 05827201 (а.с.6).

Свердловським міськрайцентром зайнятості при розслідуванні страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення складено акт № 78 від 28 травня 2013 року яким встановлено, що ОСОБА_2 працював виконуючим обов'язки генерального директора (наказ про прийом на роботу від 08.06.2012 року № 3-к (п) та звільнений з роботи з 21.02.2013 року згідно наказу від 21.02.2013 року №2-к (п.1ст.40 КЗпПУ). Розбіжностей в довідці про середню заробітну плату від 15.03.2013 року № 778 не встановлено, єдиний внесок за грудень 2012 року та січень 2013 року сплачувався в повному обсязі (а.с. 7).

Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області в своїй відповіді Донецькому міському центру посилається на п.6 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до якого суми, які надійшли на рахунки Пенсійного фонду України від СП «Інтерсплав» в лютому - квітні 2013 року були зараховані в рахунок погашення боргу за І квартал 2011 року.

Зазначені обставини підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до п. 6 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Пенсійний фонд має право за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску погашати суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та сторонами не спростовано факт сплати єдиного внеску СП «Інтерсплав» за грудень 2012 року та січень 2013 року і зарахування пенсійним органом коштів в рахунок погашення боргу за І квартал 2011 року, проте здійснювати обчислення страхового стажу позивача потрібно в залежності не від загального боргу СП «Інтерсплав», а від фактично сплачених внесків на відповідних працівників відповідного календарного періоду. А тому зарахування коштів сплачених СП «Інтерсплав» Управлінням Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області в рахунок погашення боргу підприємства за І квартал 2011 р. взагалі не може впливати на страховий стаж позивача, тому що відносно позивача страхові внески за відповідний період СП «Інтерсплав» сплачені в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону №1533-III, страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці.

Згідно п.1 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-ІІІ, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Відповідно до п.2 ст.21 зазначеного Закону, страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом третім ст.21 Закону №1533-III передбачено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала страхуванню на випадок безробіття або добровільно брала участь у системі страхування на випадок безробіття, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону №1533-III, право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування

Пунктом 1 ст. 23 зазначеного Закону встановлено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо призначення позивачу допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі відповідно до п.п. 2, 4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є протиправними, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання незаконним та нечинним п. 04.02 наказу директора Донецького міського центру зайнятості від 25.03.2013 року № НТ130325 в частині призначення виплат допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі відповідно до п. п. 2, 4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» підлягають задоволенню.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Донецького міського центру зайнятості на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року, залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Донецького міського центру зайнятості, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання незаконним та нечинним п. 04.02 наказу директора Донецького міського центру зайнятості від 25.03.2013 року № НТ130325 в частині призначення виплат допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі відповідно до п.п. 2, 4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та зобов'язання призначити позивачу виплату допомоги по безробіттю згідно п. 1 ст. 22 та п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів О.В. Карпушова

Л.А. Василенко

М.М. Гімон