Постанова № 36859536, 23.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 379/2013/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Василенко О.М.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Таращанського районного управління юстиції в Київській області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 19 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відділу Державної виконавчої служби Таращанського районного управління юстиції в Київській області про визнання дій протиправними та скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернулася до суду з позовом до відділу ДВС Таращанського районного управління юстиції, і якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 28.10.2013 року та скасувати зазначену постанову.

Постановою Таращанського районного суду Київської області від 19 листопада 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Таращанського районного суду Київської області від 26.11.2010 року по справі № 2-а-3749/2010 р за адміністративним позовом ОСОБА_2 до УПФУ в Таращанському районі Київської області позов задоволено: визнано неправомірними дії УПФУ в Таращанському районі Київської області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахуванні додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з розрахунку 75 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, відповідно до ст. 50 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та державної пенсії в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язано УПФУ в Таращанському районі Київської області провести перерахунок та виплату заборгованості ОСОБА_2 додаткової пенсії відповідно до ст. 50 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 75 % від мінімальної пенсії за віком та відповідно до ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державної пенсії в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, за період з 01.11.2010 року з урахуванням фактично виплачених сум.

30 листопада 2010 року на підставі даної постанови Таращанським районним судом Київської області був виданий виконавчий лист.

14 жовтня 2013 року державним виконавцем ВДВС Таращанського РУЮ Київської області було відкрито виконавче провадження по виконавчому листу № 2-а-3749/2010 р., виданому Таращанським районним судом Київської області про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 додаткової пенсії відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 75 % від мінімальної пенсії за віком та державної пенсії відповідно до ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, починаючи з 01.11.2010 року з урахуванням фактично виплачених сум.

16.10.2013 року до ВДВС Таращанського РУЮ Київської області надійшло повідомлення з УПФУ в Таращанському районі Київської області, в якому зазначено, що вищевказаний виконавчий лист був прийнятий до негайного виконання, та згідно розпорядження № 108259 від 03.12.2010 року проведено перерахунок та виплату державної пенсії ОСОБА_2 за судовим рішенням по 31.10.2011 року.

У зв'язку з цим начальником ВДВС Таращанського РУЮ Київської області 28.10.2013 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-а-3749/10 від 30.11.2010 року на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Вважаючи вказану постанову та бездіяльність відповідача, що полягала у неповному виконанні рішення суду протиправними, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова та дії відповідача по закінченню виконавчого провадження не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Предметом оскарження в даній справі є дії начальника відділу Державної виконавчої служби Таращанського районного управління юстиції в Київській області щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку покладено на державну виконавчу службу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Частиною 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, державний виконавець закінчив виконавче провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з його повним фактичним виконанням.

З листа боржника у даному виконавчому провадженні вбачається, що позивачу було нараховано та виплачено пенсію за період з 01.11.2010 року по 31.10.2011 року.

В резолютивній частині судового рішення, на виконання якого видано виконавчий лист № 2-а-3749/2010 р від 30 листопада 2010 року, зазначено про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 додаткової пенсії відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 75 % від мінімальної пенсії за віком та державної пенсії відповідно до ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, починаючи з 01.11.2010 року, тобто без обмеження кінцевою датою.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі, у разі відсутності спору про право особи на отримання підвищення до пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, суд виходив з того, що не можна обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.

Однак, 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року.

Пунктом 7 ч. 1 цього Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Вирішуючи питання яка з однопредметних законодавчих норм однакової юридичної сили, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв'язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій із них, що прийнята пізніше. У даному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI.

На виконання вимог зазначеного Закону, 06 липня 2011 року Кабміном України прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Таким чином, до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, застосуванню підлягають положення ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а починаючи з 23 липня 2011 року виплати, передбачені, зокрема, ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», повинні здійснюватися в порядку та розмірах, визначених постановою Кабміну «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» № 745 від 06 липня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, судове рішення, за наслідками виконання якого було прийнято оскаржувану постанову, було прийняте 26.11.2010 року.

Зміни до законодавства, якими змінено розмір виплат, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», набрали чинності 23.07.2011 року.

Отже, судове рішення, яким відповідача було зобов'язано провести позивачу нарахування та виплату основної та додаткової пенсії в розмірі, встановленому ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», було ухвалене до внесення змін в законодавство.

Колегія суддів звертає увагу, що судовий захист спрямований на відновлення порушених прав, а тому судове рішення, навіть за умови не встановлення обмеження періоду задоволення вимог позивача кінцевою датою, не може поширюватися на правовідносини, що не наступили на час його ухвалення та порядок регулювання яких було змінено після винесення такого рішення.

Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновком відповідача про повне виконання боржником у спірному виконавчому провадженні постанови Таращанського районного суду Київської області від 26.11.2010 року по справі № 2-а-3749/2010 шляхом проведення перерахунку та виплати державної пенсії ОСОБА_2 за судовим рішенням по 31.10.2011 року згідно з розпорядженням № 108259 від 03.12.2010 року

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, оскаржувані дії відповідача про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом є законними та обгрунтованими.

В силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови.

Суд першої інстанції наведене не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Оскільки, судом першої інстанції порушені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нової про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, керуючись ст. 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Таращанського районного управління юстиції в Київській області задовольнити.

Постанову Таращанського районного суду Київської області від 19 листопада 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до відділу Державної виконавчої служби Таращанського районного управління юстиції в Київській області відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.