Постанова № 36859287, 23.01.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року Справа № 803/2779/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Мартинюк О.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_5

представника відповідача Березної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.12.2013 року № 0011821703.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в частині формування податкового зобов'язання та податкового кредиту, сформованого за рахунок ПП «Трейдмакс» та ТзОВ «Волиньм'ясотрейд» суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 за період з 01.01.2013 року по 31.08.2013 року, про що складено акт № 1434/17.3/НОМЕР_2 від 15.11.2013 року. Перевіркою встановлено порушення статті 185, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість (ПДВ), що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 112037,00 грн., в т. ч. за березень 2013 року на суму 112037,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 10.12.2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0011821703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 140046,25 грн., в тому числі 112037,00 грн. основного платежу та 28009,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Позивач не погоджується із висновками акту перевірки та вказаним податковим повідомленням-рішенням з таких підстав.

Так, в акті перевірки № 1434/17.3/НОМЕР_2 від 15.11.2013 року вказано, що фінансово-господарська діяльність позивача по придбанню продукції у ПП «ТД «Трейдмакс» носить вдаваний характер та здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «ТД «Трейдмакс» та СПД ОСОБА_3 є безтоварними, в ході перевірки не підтверджено факт поставки товару від ПП «ТД «Трейдмакс», в порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України позивачем безпідставно включено до податкового кредиту податкової декларації за березень 2013 року суму 112037,00 грн.

Проте, позивач придбавав товари (сало свинне заморожене, шкіра свинна заморожена, огонувка копчена, лопатка копчена і т. д.) у ПП «ТД «Трейдмакс» на підставі договору поставки № 09/10 від 09.10.2012 року та додаткової угоди до нього № 1 від 15.10.2012 року, про що свідчать первинні документи (прихідні та податкові накладні, платіжні доручення, банківські виписки), а в подальшому продукція реалізовувалася кінцевому споживачу - фізичним особам. В договорі купівлі-продажу товарів з постачальником описано умови постачання, зберігання та транспортування товарів, при цьому, позивач не ніс витрат, пов'язаних із транспортуванням товарів, тому і документів, що засвідчують дані витрати, до перевірки не подавалося. Крім того, висновки акту перевірки про відсутність мети отримання прибутку від здійснення підприємницької діяльності не відповідають дійсності, оскільки прибуток був отриманий та відображений у книзі доходів та витрат і у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 10.12.2013 року № 0011821703.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 09.01.2014 року (а. с. 168-169) представник відповідача адміністративний позов не визнала та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що перевіркою встановлено, що фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «ТД «Трейдмакс» та СПД ОСОБА_3 є безтоварними, в ході перевірки не підтверджено факт поставки товару від ПП «ТД «Трейдмакс», позивачем безпідставно включено до податкового кредиту за березень 2013 року суму 112037,00 грн. по операціях з придбання товарів у ПП «ТД «Трейдмакс».

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просить його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просить у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3, правовий статус якого підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 17896921 від 08.01.2014 року (а. с. 150), перебуває на обліку як платник податків в Луцькій ОДПІ, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 14.02.2012 року № 688 (а. с. 152), є платником ПДВ згідно із свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 200112492 від 20.02.2013 року (а. с. 153).

Луцькою ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в частині формування податкового зобов'язання та податкового кредиту, сформованого за рахунок ПП «Трейдмакс» та ТзОВ «Волиньм'ясотрейд» суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 за період з 01.01.2013 року по 31.08.2013 року, про що складено акт № 1434/17.3/НОМЕР_2 від 15.11.2013 року (а. с. 9-14). В акті перевірки вказано, що фінансово-господарська діяльність позивача по придбанню продукції у ПП «ТД «Трейдмакс» носить вдаваний характер та здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «ТД «Трейдмакс» та СПД ОСОБА_3 є безтоварними, в ході перевірки не підтверджено факт поставки товару від ПП «ТД «Трейдмакс», в порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України позивачем безпідставно включено до податкового кредиту податкової декларації за березень 2013 року суму 112037,00 грн. Перевіркою встановлено порушення статті 185, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 112037,00 грн., в т. ч. за березень 2013 року на суму 112037,00 грн. Позивачем були подані заперечення на вказаний акт перевірки (а. с. 15-17), які були залишені без задоволення, про що платника податків було повідомлено листом Луцької ОДПІ від 06.12.2013 року № 11852/Л/17.3 (а. с. 18-19).

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 10.12.2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0011821703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 140046,25 грн., в тому числі 112037,00 грн. основного платежу та 28009,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а. с. 20).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач довів правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення, з огляду на таке.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформований податковий кредит, належного оформлення первинних документів.

З матеріалів справи вбачається, що 09.10.2012 року між ПП «ТД «Трейдмакс» (постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (покупець) було укладено договір поставки № 09/10 (а. с. 21-22), відповідно до пункту 1.1 якого передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупцю м'ясну продукцію, субпродукти, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його на умовах, передбачених цих договором.

З акту перевірки № 1434/17.3/НОМЕР_2 від 15.11.2013 року слідує, що за вказаним договором були оформлені видаткові та податкові накладні (а. с. 24-56), позивачем проведено оплату за вказаний товар згідно з платіжними дорученнями та банківськими виписками (а. с. 57-77). Позивач до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за березень 2013 року відніс суму 112037,00 грн. по операціях з придбання товарів (грудинка копчена, сало свинне заморожене, щока копчена, огонувка копчена) у ПП «ТД «Трейдмакс» (а. с. 137-143).

Разом з тим, на думку суду, вказані первинні документи не можуть братися до уваги для цілей ведення податкового обліку, в тому числі, для формування податкового кредиту за березень 2013 року, оскільки не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, виходячи з такого.

Так, пунктами 4.3, 4.4 договору поставки № 09/10, укладеного 09.10.2012 року між ПП «ТД «Трейдмакс» (постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (покупець), було передбачено, що перехід права власності і ризиків на товар (загибелі, пошкодження, псування) переходить до покупця з моменту здійснення поставки, підписання і передачі товарно-транспортних документів покупцеві, поставка вважається виконаною з моменту передачі товару та супровідних документів покупцеві або перевізнику на складі постачальника (покупця). Пунктом 4.10 цього ж договору визначено, що постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні супровідні документи: накладну, товарно-транспортну накладну, податкову накладну, посвідчення про якість, ветеринарне свідоцтво, сертифікат відповідності, якщо товар, що поставляється, підлягає обов'язковій сертифікації згідно діючого законодавства (а. с. 21 зворот).

Проте, як в ході проведення перевірки, так і під час судового розгляду справи позивачем та його представником не були надані передбачені вказаним договором супровідні документи (товарно-транспортні накладні, посвідчення про якість, ветеринарні свідоцтва), хоча передача таких документів є обов'язком ПП «ТД «Трейдмакс» як постачальника за вказаним договором, і саме наявність таких документів може свідчити про реальне виконання умов договору.

При цьому, з листів Луцької міської державної лікарні ветеринарної медицини від 03.09.2013 року № 75, від 11.09.2013 року № 83, управління ветеринарної медицини в Луцькому районі від 11.09.2013 року слідує, що Луцька міська державна лікарня ветеринарної медицини та управління ветеринарної медицини в Луцькому районі ветеринарні свідоцтва на ПП «ТД «Трейдмакс» на постачання продукції ОСОБА_3 за період з 20.02.2013 року по 31.03.2013 року не видавалися, як і не видавалися ветеринарні свідоцтва безпосередньо позивачу (а. с. 173-174, 176).

В пункті 1.8 акту перевірки № 1434/17.3/НОМЕР_2 від 15.11.2013 року вказано, що у позивача відсутні у власності чи оренді складські приміщення, необхідні для здійснення господарської діяльності (а. с. 9 зворот).

З пояснень представника позивача вбачається, що придбаний у ПП «ТД «Трейдмакс» товар безкоштовно зберігався на складі продавця, як це передбачено додатковою угодою № 1 від 15.10.2012 року до договору № 09/10 від 09.10.2012 року (а. с. 23), а в подальшому товар реалізовувався фізичним особам, які і вивозили придбаний товар власними силами (а. с. 172).

Проте, суд не бере до уваги пояснення представника позивача щодо безкоштовного збереження придбаного у ПП «ТД «Трейдмакс» товару, оскільки ПП «ТД «Трейдмакс» використовував холодильну камеру площею 48 кв. м. згідно із укладеним з ПМП «Вінтер» договором № 108 суборенди нежитлового приміщення від 04.12.2012 року, (а. с. 196-198), пунктом 7.9 якого було передбачено обов'язок суборендаря не здавати об'єкт суборенди в наступну оренду, а також орендував частину будівлі з вмонтованим морозильним обладнанням згідно із укладеним з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 договором оренди приміщення № 29/12-12-2 від 29.12.2012 року (а. с. 199-201), пунктом 9.2.3 якого було передбачено, що тільки за попередньою письмовою згодою орендодавця орендар має право передавати іншим юридичним та/або фізичним особам свої права та обов'язки за даним договором, в тому числі, передавати в суборенду. Згідно із актом від 15.11.2013 року № 1433/22.2/37751493 для здійснення господарської діяльності ПП «ТД «Трейдмакс» використовує орендовані приміщення (а. с. 213). Тобто, ПП «ТД «Трейдмакс» не має у власності складські приміщення, а орендує їх згідно із вказаними договорами, умовами яких не передбачено можливості надавати вказані приміщення іншим суб'єктам господарювання.

При вирішенні даного спору суд також враховує, що згідно із актом документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ТД «Трейдмакс» з питань, що становлять предмет заперечення, від 15.11.2013 року № 1433/22.2/37751493 ОСОБА_3 на підставі заяви та згідно з наказом № 4-К від 03.09.2012 року прийнятий на посаду менеджера зовнішньоекономічної діяльності на постійну роботу з посадовим окладом 1250,00 грн./місяць, тобто, позивач та ПП «ТД «Трейдмакс» на момент вчинення спірних господарських операцій були пов'язаними особами. Перевіркою, крім того, встановлено, що у січні - березні 2013 року завищено податкові зобов'язання з ПДВ по операціях із СПД ОСОБА_3 на суму 203345,98 грн. та занижено податкові зобов'язання з ПДВ по операціях по «інших покупцях» на суму 203346,00 грн. (а. с. 225 зворот, а. с. 226).

Крім того, суд також враховує, що згідно із актом перевірки № 1434/17.3/НОМЕР_2 від 15.11.2013 року позивач в період з березня по серпень 2013 року декларував податкові зобов'язання та податковий кредит лише у березні 2013 року (а. с. 9-14), при цьому, обґрунтованих пояснень щодо нездійснення систематичної господарської діяльності в інші періоди представником позивача не надано.

Таким чином, з урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що договір поставки № 09/10, укладений 09.10.2012 року між ПП «ТД «Трейдмакс» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, не спричинив правових наслідків, оскільки господарські операції з поставки товару, які оформлені видатковими та податковими накладними (а. с. 24-56), платіжними дорученнями та банківськими виписками (а. с. 57-77), на думку суду, не носили реального характеру.

Суд також не бере доводи позивача про те, що у випадку не підтвердження формування показників податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за березень 2013 року відповідач повинен був зняти також податкові зобов'язання за цей період (а. с. 185), оскільки позивачем не надано належним та допустимих доказів в підтвердження того, що вказані податкові зобов'язання формувалися по операціях з продажу саме тих товарів, по придбанню яких позивач формував податковий кредит у березні 2013 року.

Таким чином, в ході судового розгляду справи знайшли своє підтвердження висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту за березень 2013 року на суму 112037,00 грн. по взаємовідносинах з ПП «ТД «Трейдмакс», оскільки за наявності формально складених, але недостовірних документів та сплати грошових коштів, та за відсутності факту поставки товару, позивач безпідставно включив вказану суму до податкового кредиту, чим занизив податкові зобов'язання з ПДВ.

Відтак, на думку суду, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.12.2013 року № 0011821703 Луцькою ОДПІ прийнято правомірно, в зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про визнання його протиправним та скасування слід відмовити.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх

Постанова складена у повному обсязі 28 січня 2014 року