Вирок № 36858966, 28.01.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1417/2577/12 28.01.2014 28.01.2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого судді Войтовського С.А

суддів: Куценко О.В., Семенчука О.В.

за участю:

секретаря Чеботаренко Т.І.

прокурора Іванова А.О.

засудженого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

цивільного позивача ОСОБА_4

представника потерпілого ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 та прокурора прокуратури Миколаївського району Миколаївської області Кравченка В.С. на вирок Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24 вересня 2013 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Миколаївка-Новоросійська Саратського району Одеської області, громадянин України, раніше не судимий,

- засуджений за ч.1 ст.286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3400 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь:

- потерпілого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 10 800 грн. 91 коп., моральної шкоди - 30 000 грн.;

- цивільного позивача ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 386 859 грн. 92 коп., моральної шкоди - 30 000 грн.;

- департаменту фінансів Миколаївської міської ради витрати на лікування потерпілого ОСОБА_3 в сумі - 6036 грн. 71 коп.;

____________

Провадження № 11/784/20/14 Головуючий у 1-й інстанції: Карікова Л.В.

Категорія: ч.1 ст.286 КК Доповідач апеляційної інстанції: Семенчук О.В.

- НДЕКЦ при УМВС України у Миколаївській області судові витрати на проведення експертиз в сумі - 8 535 грн. 60 коп.

Згідно вироку суду, 19 липня 2012 року о 18 годині 15 хвилин ОСОБА_1 керуючи технічно несправним автомобілем «ОДАЗ-2714», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по автодорозі М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» з боку м. Миколаєва в напрямку м. Одеси та на 105 км + 900 м вказаної автодороги виконав зупинку автомобіля на правому узбіччі по ходу свого руху.

В цей же час з боку м. Миколаєва в напрямку м. Одеси по своїй смузі руху їхав технічно справний автомобіль «Ауді-Q 7», реєстраційний номер НОМЕР_2, зі швидкістю приблизно 90 км/год., під керуванням водія ОСОБА_9, який побачивши нерухомий автомобіль «ОДАЗ-2714», розташований частково на проїжджій частині, змістився вліво для його безпечного об'їзду.

При цьому, ОСОБА_1 грубо порушуючи вимоги пп. 2.3 «б», 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, почав виконувати маневр повороту ліворуч, через проїжджу частину, в сторону з'їзду на польову дорогу, при цьому проявив неуважність в ситуації дорожній обстановці, перед початком руху і зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод і небезпеки іншим учасникам руху, не поступився дорогою автомобілю «Ауді-Q 7», який рухався в попутному напрямку, виїхав на проїжджу частину, займаючи одночасно обидві смуги для руху транспортних засобів, в результаті чого допустив зіткнення передньої частині автомобіля «Ауді-Q 7» з лівої бічною частиною свого автомобіля.

В результаті зіткнення транспортні засоби отримали значні механічні пошкодження, а пасажири автомобіля «Ауді-Q 7» ОСОБА_10 і ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження, які відносяться до середнього ступеню тяжкості.

В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове досудове розслідування у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою досудового та судового слідства.

Стверджує, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля «Ауді-Q 7» ОСОБА_9, оскільки він перевищив встановлену швидкість руху.

Вважає, що як би ОСОБА_9 виконав вимоги пп. 12.3, 12.6 «г» Правил дорожнього руху України, в частині не перевищення швидкісного режиму та негайному зниженню швидкості при виникненні перешкоди, то він би мав технічну можливість зупинити автомобіль «Ауді-Q 7» та уникнути ДТП.

Зазначає, що здійснюючи лівий поворот та повертаючи з узбіччя на зустрічну смугу руху, він бачив автомобіль «Ауді-Q 7», однак оскільки останній знаходився на значній відстані, він був впевнений в безпечності виконуваного маневру.

Вважає необґрунтованим висновок суду, що зіткнення автомобілю «Ауді-Q 7» відбулося частково на смузі руху у напрямку м. Одеси та частково на смузі руху в напрямку м. Миколаєва, оскільки згідно висновку транспортно-трасологічної експертизи №4/84 від 30.07.2012 року, зіткнення автомобілів відбулося на смузі руху у напрямку м. Миколаєва.

Зазначає, що судом не було досліджено питання обґрунтованості виїзду автомобіля «Ауді-Q 7» на смугу зустрічного транспорту та наявності технічної можливості у водія ОСОБА_9 уникнути контактування з автомобілем «ОДАЗ-2714».

Вказує, що відтворення обстановки та обставин події було проведено з грубим порушенням, оскільки відсутня інформація, що секундомір, за допомогою якого проводили збір даних, проходив необхідну перевірку на його відповідність згідно Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», та вимірювання виконувалося слідчим, а не експертом. Крім того, відтворення обстановки проходило за участі автомобіля «ОДАЗ-2714» без вантажу, що не відповідає фактичним обставинам при яких сталося ДТП, оскільки автомобіль, яким він керував, був завантажений вантажем вагою 1,5 тони, що на його думку, могло суттєво позначитися на динаміку руху та прискорення цього автомобілю з урахуванням технічних можливостей двигуна.

Зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги висновок транспортно-трасологічної експертизи №4/84 від 30.07.2012 року та надані показання ним та свідком ОСОБА_11, а постановив обвинувальний вирок лише на підставі суперечливих показів потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_9, які є заінтересованими особами.

Ставить під сумнів висновок експерта № 1/153 від 19.09.2012 року про обставини зіткнення, оскільки, на його думку, експертиза суперечить фактичним даним встановленим під час досудового слідства та була проведена без урахування його показів та показів свідка ОСОБА_11

Зазначає, що з експертного дослідження, проведеного спеціалістом-автотехніком за запитом його адвоката, вбачається невідповідність фактичного розташування автомобілів «ОДАЗ-2714» та «Ауді-Q 7» на дорозі в момент їх контактування, зазначених в протоколі відтворення обстановки та обставин подій, оскільки зіткнення сталося на смузі зустрічного руху, а автомобіль «Ауді-Q 7» до зіткнення рухався зі швидкістю 120 км/год.

Вказує, що суд безпідставно не прийняв та не дослідив в судовому засіданні письмові висновки спеціаліста-автотехніка в якості доказу.

Зазначає про порушення його права на захист, які на його думку виразилися у тому, що під час судового слідства не були враховані та досліджені наведені ним доводи та його версія захисту про обставини ДТП.

Також за змістом апеляції засуджений не погоджується з рішенням суду, щодо стягнення з нього на користь ОСОБА_7 матеріальних збитків, та вважає що вони повинні бути відшкодовані страховою компанією, яка застрахувала цивільну відповідальність власника транспортного засобу.

Зазначає, що суд безпідставно взяв до уваги, в якості доказу, звіт про оцінку майна в частині визначення збитків завданих власнику автомобіля «Ауді-Q 7», оскільки він на його думку є недопустимим доказом та викликає сумніви в достовірності.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини засудженого у вчинені злочину, просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 засудити до 2-х років обмеження волі з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 3 роки та на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обов'язків згідно ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Вважає рішення суду незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, що полягає у невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Зазначає, що суд не в повній мірі врахував той факт, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненому злочині не визнав, завдану шкоду не відшкодував.

Вважає, що призначене покарання у виді штрафу унеможливить виправлення та перевиховання засудженого.

Вказує, що судом при постановлені вироку безпідставно не застосовано додаткове покарання у виді обмеження права керувати транспортними засобами та не вмотивовані причини його незастосування.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляцію засудженого та просили скасувати вирок суду, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування, думку прокурора, який просив вирок суду скасувати та постановити новий, яким ОСОБА_1 засудити до 2-х років обмеження волі з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 3 роки та на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обов'язків згідно ст.76 КК України, провівши частково судове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню, а апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Оцінивши перевірені докази, суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Вина засудженого у вчиненні ним даного злочину підтверджується дослідженими судом доказами, яким суд дав належний аналіз.

Так, свідок ОСОБА_9, водій автомобіля «Ауді-Q 7», в суді 1-ї інстанції пояснив, що 19.07.2012 року о 18 годині, разом з ОСОБА_3 і ОСОБА_10 їхав з м. Миколаєва до м. Одеса. Проїжджаючи 105 км. автодороги М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», рухаючись посередині своєї смуги руху зі швидкістю 90-100 км/год., праворуч він побачив вантажний автомобіль «ОДАЗ-2714» під керуванням засудженого ОСОБА_1, який знаходився передньою частиною частково на його смузі руху і частково на узбіччі праворуч, як він зрозумів пропускаючи його.

З метою його безпечного об'їзду він включив лівий покажчик повороту і змістився вліво, рухаючись частково за своєю і частково по зустрічній смузі руху. Наблизившись до зазначеного автомобілю той, несподівано для нього без включення покажчика повороту, раптово почав здійснювати маневр повороту вліво, перекриваючи таким чином йому обидві смуги руху.

У зв'язку з цим він негайно застосував екстрене гальмування з невеликим відведенням автомобіля вліво, однак автомобіль «ОДАЗ-2714» продовжував рух і уникнути зіткнення не вдалося. В результаті цього сталося зіткнення передньої частині керованого ним автомобіля з лівою частиною будки автомобіля «ОДАЗ-2714».

Після того, як автомобілі зупинилися, він з'ясував, що в результаті зіткнення транспортних засобів, ОСОБА_10 і ОСОБА_12 отримали тілесні ушкодження.

В ході відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_9, останній детально виклав обставини вчинення злочину засудженим ОСОБА_1 та місце розташування його автомобіля «Ауді-Q 7» і вантажного автомобіля «ОДАЗ-2714» на дорозі підчас дорожньо-транспортної пригоди.

Наведені показання свідка ОСОБА_9 щодо подій які відбувалися, фактично підтвердив і сам засуджений ОСОБА_1, але при цьому зазначив, що водій автомобіля «Ауді-Q 7» ОСОБА_9 при дотримані дозволеної швидкості руху мав можливість виконати вимоги пп.12.3 Правил дорожнього руху України та негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Однак, такі показання засудженого про його невинуватість у вчиненні злочину являються неспроможними.

Так, з показань потерпілого ОСОБА_3, в судовому засіданні слідує, що під час руху по дорозі в напрямку м. Одеси він побачив, як вантажний автомобіль «ОДАЗ-2714 », який стояв частково на проїжджій частині і частково на узбіччі, несподівано, без включення покажчика повороту, почав рух, здійснюючи маневр повороту вліво, перекриваючи їм обидві смуги руху.

У зв'язку з цим, водій автомобіля «Ауді-Q 7» ОСОБА_9, застосував екстрене гальмування з відведенням автомобіля вліво, однак вантажний автомобіль продовжив рух, в результаті чого сталося зіткнення зазначених транспортних засобів.

Також потерпілий зазначив, що автомобіль «Ауді-Q 7» рухався зі швидкістю 90 км/год., оскільки він постійно контролював швидкість руху.

З огляду на наведене, доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що водій автомобіля «Ауді-Q 7» ОСОБА_9 перевищив дозволену швидкість руху, є безпідставними та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Зазначені показання потерпілого та свідка ОСОБА_9 повністю узгоджуються між собою та підтверджуються показами свідка ОСОБА_13, який пояснив, що 19.07.2012 року приблизно за метрів 150-200 до місця ДТП він побачив, як автомобіль «ОДАЗ-2714» виїхав на зустрічну смугу руху і він був змушений загальмувати і зупинитися на узбіччі. Після того як він підійшов до автомобілів, то побачив, що «Ауді-Q 7» зіткнувся з автомобілем «ОДАЗ-2714», який стояв поперек дороги.

Згідно висновку експерта № 1/153 від 19.12.2012 року, в даній дорожній ситуації, водій автомобіля «ОДАЗ-2714» ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді шляхом дотримання технічних вимог пп. 10.1 і пп. 10.4 Правил дорожнього руху України.

Дії водія автомобіля «ОДАЗ-2714» ОСОБА_1, не відповідали вимогам пп. 10.1 і пп. 10.4 Правил дорожнього руху України, і з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди (т.1 а.с.257- 266).

Відповідно до висновків судово-медичних експертів № 1493 від 23.07.2012 року та № 1532 від 25.07.2012 року, у потерпілого ОСОБА_3 маються тілесні ушкодження у вигляді закритого осколкового перелому правої плечової кістки зі зміщенням, травматичного невриту правого променевого нерва, садна правого ліктьового суглоба, а у потерпілого ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин голови, садна правого ліктьового суглоба, забиття грудної клітини з переломом 8, 9 ребер справа.

Зазначені тілесні ушкодження відносяться до середнього ступеню тяжкості.

Наведені вище докази також спростовують доводи засудженого ОСОБА_1 про неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд повно та об'єктивно дослідив обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам і дії засудженого ОСОБА_1 вірно кваліфікував за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, що керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Що стосується доводів засудженого ОСОБА_1 про те, що водій ОСОБА_9 мав технічну можливість зупинити автомобіль «Ауді-Q 7» та уникнути ДТП, як би виконав вимоги пп. 12.3 Правил дорожнього руху України та при виникненні перешкоди негайно знизив швидкість аж до зупинки транспортного засобу, є безпідставними.

Дані обставини були досліджені експертом під час проведення судово-автотехнічної експертизи № 1/153 від 19.12.2012 року та ним зроблено висновок, що в даному випадку водій автомобіля «Ауді-Q 7» ОСОБА_9, знаходився в аварійній ситуації та не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем «ОДАЗ-2714» шляхом застосування своєчасного прямолінійного екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху, а тому в його діях не вбачається невідповідностей вимогам п.п.12.3 Правил дорожнього руху України.

Доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що він виконував безпечний маневр повороту з лівого узбіччя на зустрічну смугу руху та перешкоди автомобілю «Ауді-Q 7» не створював, оскільки останній знаходився на значній відстані від його автомобіля, є необґрунтованими та також спростовуються висновком експерта № 1/153 від 19.12.2012 року.

Згідно вказаного висновку експерта водій автомобіля «ОДАЗ-2714» ОСОБА_1, під час виконання маневру повороту ліворуч та маючи намір здійснити переїзд вказаної дороги, повинен був переконатися в безпечності виконання даного маневру, тобто переконатися у відсутності транспортних засобів на достатній, для виконання даного маневру відстані, а за наявності на проїзній частині дороги транспортних засобів, які рухаються по ній, повинен був відмовитися від виконання маневру.

Твердження засудженого про те, що експертиза № 1/153 від 19.12.2012 року є неповною, необґрунтованою та суперечить фактичним даним, встановленим під час досудового слідства, оскільки проведена без врахування його показів та свідка ОСОБА_11, є безпідставними.

Так, як вбачається з даної експертизи, експерт у своєму досліджені врахував всі наявні матеріали кримінальної справи та обґрунтовано зазначив, що свідчення водія автомобіля «ОДАЗ-2714» ОСОБА_1 з технічної точки зору не відповідають дійсності, оскільки при проведенні розрахунків на підставі зазначених засудженим даних, швидкість руху автомобіля «Aуdi-Q 7» повинна була складати - біля 463 км/год., що не відповідає технічним характеристикам вказаного автомобіля, а тому в подальшому дослідженні не враховував їх при обґрунтуванні своїх висновків.

Доводи засудженого про те, що в ході досудового слідства відтворення обстановки та обставин подій від 07.09.2012 року, за участю засудженого ОСОБА_1, було проведено з порушенням вимог закону, оскільки використовувався автомобіль «ОДАЗ-2714» без вантажу та вимірювання і збір даних виконувався слідчим, а не експертом, за допомогою секундоміру, який не проходив необхідну перевірку на його відповідність, є безпідставними.

Як вбачається з протоколу судового засідання, експерт ОСОБА_14 в суді 1-ї інстанції пояснив, що в даному випадку не має значення який автомобіль «ОДАЗ-2714» використовувався - завантажений чи без вантажу, оскільки під час відтворення обстановки та обставин подій ОСОБА_1 повинен був вказати швидкість руху автомобіля «ОДАЗ-2714» при здійснення маневру повороту ліворуч та відстань яку він проїхав до місця пригоди, а слідчий лише проводив вимірювання за даними повідомленими засудженим ОСОБА_1

Крім того, під час проведення вказаної слідчої дії ОСОБА_1 будь-яких зауважень з приводу неправильності її проведення або використання неналежних приборів вимірювання не заявляв і в суді підтвердив, що цій протокол ВООП складений вірно.

Доводи засудженого про те, що суд безпідставно не прийняв та не дослідив в судовому засіданні письмові висновки спеціаліста-автотехніка в якості доказу, в якому зазначено, що автомобіль «Ауді-Q 7» до зіткнення рухався зі швидкістю 120 км/год., судом 1-ї інстанції правільно не були взяті до уваги, оскільки вказаний висновок зроблений без врахування всіх обставин ДТП та інших доказів, наявних в матеріалах кримінальної справи.

У зв'язку з вищенаведеним є безпідставним твердження засудженого ОСОБА_1 про порушення його права на захист, про які він зазначав в доповненнях до своєї апеляції.

При вивченні матеріалів справи апеляційної інстанцією не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону під час збирання й закріплення доказів, які б викликали сумніви в їх достовірності, а також ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду у вироку щодо доведеності вини засудженого.

Доводи прокурора про те, що призначене покарання у виді штрафу є занадто м'яким та унеможливлює виправлення і перевиховання засудженого, оскільки ОСОБА_1 свою вину у вчиненому злочині не визнав і завдану шкоду не відшкодував, є безпідставними.

Так, ОСОБА_1 вчинив злочин, який відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не притягувався, потерпілий ОСОБА_10 не має до нього претензій та просив строго не карати, в діях засудженого наявні пом'якшуючи покарання обставини, а саме: вчинення злочину вперше та позитивна характеристика за місцем його проживання.

Твердження прокурора про необхідність призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання є необґрунтованими.

Вказуючи на призначення покарання у виді обмеження волі прокурор мотивує свою позицію тим, що ОСОБА_1 не визнав вину та не відшкодував завдану шкоду.

В той же час прокурор, посилаючись на позитивні дані і характеристику засудженого просить звільнити його від відбування цього покарання на підставі ст. 75 КК України, що на думку колегії суддів, з урахуванням всіх обставин справи та даних про особу засудженого не узгоджується з позицією прокурора про призначення більш суворого основного покарання.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що у відношенні засудженого ОСОБА_1 застосовано покарання відповідно до вимог закону і йому правильно призначено основне покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.286 КК України, у виді штрафу, яке на переконання колегії суддів є достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Разом з тим, вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, що полягає у не призначенні засудженому ОСОБА_1 додаткового покарання.

Так, відповідно до роз'яснень п.п. 2, 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року зі змінами, висновки суду з усіх питань, пов'язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.

Виходячи з того, що додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, судам при постановленні вироку необхідно обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.

Вказані вимоги залишилися поза увагою суду.

Як вбачається з вироку, призначаючи засудженому ОСОБА_1 основне покарання у виді штрафу, суд не застосував додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами та не вмотивував причини його незастосування.

Як встановлено судом, засуджений ОСОБА_1 свою вину у вчинені злочину, пов'язаного з порушенням правил безпеки дорожнього руху, не визнав, внаслідок порушення правил дорожнього руху своїми діями заподіяв потерпілим ОСОБА_3 і ОСОБА_10 тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середньої тяжкості.

Виходячи з наведеного, призначаючи покарання засудженому ОСОБА_1 без позбавлення його права керування транспортними засобами, суд 1-ї інстанції не дотримався вимог закону, належним чином не врахував вищезазначені обставини, а тому вирок на підставі п.4 ч.1 ст.367 КПК України (в ред. 1960 р.) підлягає скасуванню в цій частині з постановленням нового, яким до засудженого необхідно застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Заявлені цивільні позови потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, прокурора про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3, цивільного позивача ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди судом вирішені у відповідності до вимог ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України та засудженим ОСОБА_1 фактично не оскаржуються.

Що стосується визначення розміру відшкодування матеріальної шкоди на користь цивільного позивача ОСОБА_7, то на думку колегії суддів, суд 1-ї інстанції вірно вирішив це питання та обґрунтовано прийняв рішення щодо стягнення з засудженого ОСОБА_1 матеріальних збитків за пошкодження автомобіля «Ауді-Q 7».

Згідно ч.2 ст.66 КПК України (в редакції 1960 року), докази можуть бути подані підозрюваним, обвинуваченим, його захисником, обвинувачем, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем і їх представниками, а також будь-якими громадянами, підприємствами, установами і організаціями.

Відповідно до роз'яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» №3 від 31.03.1989 року зі змінами, вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам.

Згідно ч. 1, 2 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 143 ЦПК України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільний позивач ОСОБА_7 в якості доказу, підтверджуючого завдані матеріальні збитки, пов'язані з пошкодженням його автомобіля «Ауді-Q 7», надав звіт автотоварознавчого дослідження № 273-12 від 19.10.2012 року.

Проте, ні засуджений ОСОБА_1 ні його захисник, як під час досудового та судового слідства інших доказів, які б спростовували цей висновок не надали. До суду з заявою призначення експертизи не зверталися та з визначеною оцінщиком сумою матеріального збитку фактично погодилися.

Більш того, ОСОБА_1 був присутній під час проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля «Ауді-Q 7», однак зауважень щодо невірного проведення оцінювання не заявляв та будь-яких претензій щодо неправильної оцінки не пред'являв.

Таким чином, колегія суддів вважає, що зазначений звіт авто товарознавчого дослідження не викликає сумнівів в його об'єктивності і достовірності, оскільки складений у відповідності до вимог Закону України «Про судову експертизу» та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», особою, яка є суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вказаних Законів.

З огляду на наведене, доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що суд безпідставно взяв до уваги, в якості доказу, звіт про оцінку майна в частині визначення збитків завданих власнику автомобіля «Ауді-Q 7», є безпідставними.

Що стосується доводів засудженого ОСОБА_1 про те, що завдані ним збитки повинні бути відшкодовані страховою компанією, яка застрахувала цивільну відповідальність власника транспортного засобу, то вони є необґрунтованими.

Так, відповідно п. 1.1. ч.1 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року, страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Згідно п.21.4 ст.21 зазначеного вище Закону України, у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_1 доказів про укладення із страховими компаніями договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час досудового та судового слідства не надав.

Крім того, в суді апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_1 підтвердив, що такий поліс обов'язкового страхування є лише у власника вказаного автомобіля, а у нього він відсутній, оскільки договір про страхування ним не укладався.

Таким чином, суд 1-ї інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з засудженого ОСОБА_1 матеріальної шкоди за пошкодження автомобіля «Ауді-Q 7», як з винної особи.

З огляду на наведене, колегія суддів визнає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню, апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок підлягає скасуванню в частині не призначення додаткового покарання з постановленням нового вироку.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 378 КПК України (в ред. 1960 р.), колегія суддів,

З А С У Д И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляцію прокурора прокуратури Миколаївського району Миколаївської області задовольнити частково.

Вирок Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24 вересня 2013 року у відношенні ОСОБА_1 в частині не призначення додаткового покарання скасувати.

ОСОБА_1, визнаному винним за ст. 286 ч.1 КК України, якому призначене основне покарання у виді штрафу у розмірі 3400 гривень, призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

В іншій частині зазначений вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Вирок апеляційного суду може бути оскаржено до колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Миколаївської області протягом одного місяця з моменту його проголошення.

Головуючий

Судді: