Рішення № 36857286, 23.01.2014, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

дата документу :

Провадження № 2/359/117/2014

Справа №359/10384/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Величка В.П.,

при секретарі судового засідання - Колько Є.Ю.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про виселення, -

ВСТАНОВИВ:

На початку жовтня 2013 року Позивач звернулась з вказаним позовом до Бориспільського міськрайонного суду Київської області. Уточнивши його, обґрунтовувала позов тим, що 15 червня 1990 року вона придбала житловий будинок у АДРЕСА_1. Вказаний будинок Позивач придбала на підставі договору купівлі-продажу пустуючого будинку для сезонного проживання, що зареєстрований в реєстрі за №74. Вказує, що 15 грудня 2008 року нею отримано свідоцтво про право власності на вищезазначений житловий будинок за №1216. Окрім цього зазначає, що у 2001-2002 роках вона мала намір продати вказаний житловий будинок і відповідачка, ОСОБА_5, мала намір його придбати. Однак Відповідач звернулася до Позивачки з проханням надати їй час для знаходження коштів для придбання даного житлового будинку з можливістю тимчасового проживання у будинку до оформлення договору купівлі-продажу. Однак вказаних коштів Відповідачка не знайшла, продовжуючи протягом багатьох років проживати в будинку з невідомими особами і відмовившись виселятись.

Тому, Позивачка звернулась до суду для виселення всіх мешканців будинку в примусовому порядку, оскільки останні ігнорують будь-які звернення з цього приводу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача та відповідачі позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні. Вказували, що ще у 2001 році сторони усно домовились про ціну за будинок, яку визначили в сумі 1300 доларів США. Згодом Відповідачка ОСОБА_5 сплатила Позивачці ОСОБА_4 кошти в сумі 1000 доларів США і даний факт вони можуть підтвердити свідками. Окрім цього, представник позивача наголошувала, що іншого житла Відповідач ОСОБА_5 не має і спірний будинок є єдиним місцем її проживання. Тому виселення Відповідачки ОСОБА_5 з займаного приміщення порушить її права, гарантовані статтею 47 Конституції України.

Заслухавши пояснення представників сторін, відповідачів, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи суд дійшов до наступних висновків.

Встановлено, що 15 червня 1990 року позивачка на підставі договору купівлі-продажу пустуючого будинку для сезонного проживання, що зареєстрований в реєстрі за №74 придбала житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1(а.с.34-35).

15 грудня 2008 року позивака отримала свідоцтво про право власності на вищезазначений житловий будинок за №1216(а.с.4).

На підставі рішення Вороньківської сільської ради Бориспільського району, Київської області від 26 червня 2012 року Позивач отримала державний акт на земельну ділянку, розміром, 0,2500 га, за адресою: АДРЕСА_1(а.с.6).

Згідно довідки про склад сім'і від 07 серпня 2013 року Позивач ОСОБА_4 є власником вказаного житлового будинку і особовий рахунок відкрито на її ім'я(а.с.7).

Окрім того, згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї від 21 грудня 2012 року, окрім самої відповідачки у будинку також мешкають її чоловік та син(а.с.28).

Вбачається, що на неодноразові звернення Позивачки про виселення відповідачі не реагують, що підтверджується відповідними листами реагування органів міліції(а.с.8-9).

Вказані обставини підтвердили в судовому засіданні й свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Конституцією України, зокрема статтею 41 передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідачів щодо позову, та їх твердження про передачу Позивачці ще у 2001 році коштів у сумі 1000 доларів США за спірний будинок суд сприймає критично. Так, будь-яких доказів цим обставинам останні суду не надали. Свідчення в судовому засіданні свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_12 стосовно передачі худоби в рахунок коштів вказаних обставин передачі коштів у сумі 1000 доларів США не підтверджують. Окрім того свідок ОСОБА_9 повідомив, що лише завантажував худобу, а куди її повезли - повідомити не зміг.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 98 Житлового Кодексу України, наймач жилого приміщення та члени його сім'ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою, дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців) в тому числі опікуна чи піклувальника, який не є членом сім'ї наймача.

Тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сім'ї, які проживають разом з ним, зобов'язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

У відповідності до вимог статті 150 Житлового Кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно до ст. 161 Житлового кодексу України, наймач вправі вселити в займане ним жиле приміщення у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб за письмовою згодою власника будинку (квартири) і всіх членів сім'ї, які проживають з наймачем.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», для реєстрації особа або її законний представник подає письмову заяву, документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

За таких обставин, вказаний позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст., 3, 10, 60, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Виселити ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду виготовлено 29.01.2014р.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

Київської області В.П. Величко