Рішення № 36856936, 29.01.2014, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/6171/13-ц

Провадження 2/496/336/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.01.2014 Біляївського районного суду

Одеської області.

В складі головуючого судді Груца Є.Є.

При секретарі: Гаращенко Є.Ю., Гайдейчук К.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біляївка справу за позовом: ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 до Дністровського міжрайонного управління водного господарства, про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди суд,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з цією заявою і просить суд визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 код платника податків НОМЕР_1 з посади начальника відділу водних ресурсів Дністровського міжрайонного управління водного господарства (ідентифікаційний номер 05387185) 07 травня 2013 року.

Поновити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 код платника податків НОМЕР_1 на посаді начальника відділу водних ресурсів Дністровського міжрайонного управління водного господарства (ідентифікаційний помер 05387185) з 08 травня 2013 року.

Зобов'язати Дністровське міжрайонне управління водною господарства ідентифікаційний номер 05387185) здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 код платника податків НОМЕР_1 середній заробіток начальника відділу водних ресурсів Дністровського міжрайонного управління водного господарства за час вимушеного прогулу з 08 травня 2013 року по дату винесення рішення у цивільній справі №496/6171/13 ц

Стягнути з Дністровського міжрайонного управління водного господарства ідентифікаційний номер 05387185 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 код платника податків НОМЕР_1) моральну шкоду завдану незаконними діями в розмірі 10 000, 00 (десять тисяч) гривень.

Свій позов позивач мотивує тим, що він 08 травня 2013 року був протиправно звільнений з займаної посади так як було порушено порядок і процедуру звільнення.

Відповідач позов не визнає.

Заслухавши пояснення сторін вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню зі слідуючих підстав.

Як встановлено судом, 29.04.2011 року Державним комітетом України по водному господарству був виданий наказ №68 яким було припинено заходи з державного нагляду-планові та позапланові заходи які здійснюються шляхом проведення, перевірок, оглядів, обстежень та інших дій, якими займався відділ водних ресурсів Дністровського міжрайонного управління водного господарства.

12.05.2011 року Одеське обласне виробниче управління водного господарства видало наказ №73 про оптимізацію бюджетних водогосподарських організацій, розробити проекти штатних розписів з урахуванням удосконаленої структури.

22.11.2011 року згідно листа начальника Експедиції було переведено п'ять працівників з відділу водних ресурсів на Одеську гідрогеологомеліоративну експедицію.

10.01.2012 року наказом №11 було об'єднано відділ водних ресурсів з відділом водокористування та 12 березня 2012 року скорочено посаду начальника відділу водних ресурсів.

ОСОБА_1 не погодився з скороченням посади начальника відділу водних ресурсів та подав позовну заяву про поновлення на роботі.

18 квітня 2012 року Біляївський районний суд позов ОСОБА_1 до Дністровського міжрайонного управління водного господарства про поновлення на роботі -задовольнив, указавши, що скорочення чисельності працівників дійсно мало місце, але було порушено процедуру звільнення ст.42, 49-2 КЗпП України не запропоновано іншу роботу, не враховане переважне право на залишення на роботі.

21.09.2012 року апеляційний суд залишив рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18.04.2012 року без змін.

Згідно виконавчого провадження державної виконавчої служби Біляївського районного суду 24.12.2012 року ОСОБА_1 був поновлений на роботі наказ 104-ОС від 24.12.12р..

22.01.2013 року на адресу Дністровського МУВГ поступила ухвала Вищого спеціалізованого суду України від 21 листопада 2012 року, якою було зупинено виконання рішення Біляївського районного суду від 18.04.2012 до закінчення касаційного провадження.

Отже, ОСОБА_1 був поновлений на роботі начальником відділу водних ресурсів 24.12.12, а Ухвала Вищого спеціалізованого суду поступила на адресу Дністровського МУВГ 21.01.2013 року

Відділ водних ресурсів не існує з 12.03.2012 року.

Тому за три місяці до скорочення, згідно протоколу № 1 від 25.01.2013 року спільних консультацій адміністрації і профспілки було вирішено розпочати повторну процедуру скорочення посади начальника відділу водних ресурсів, відповідно до ст.494 КЗпП України та ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року № 1045-ІV.

27.02.2013 року було проведено засідання комісії з визначення осіб, що мають переважне право залишення на роботі. Комісією визначено, що переважного права залишення на роботі не має, так, як існує одна посада то й конкурувати працівникові на умовах визначених ст.42 КЗпП України нема з ким.

01.03.2013 року, згідно наказу № 20 було скорочено посаду начальника відділу водних ресурсів.

01.03.2013 року позивач був ознайомлений з запланованим звільненням і йому було запропоновано вакантні посади: інженера диспетчера Троїцької ЕД, провідний інженер, сторож НСП-18.

01.03.2013 року комісією у складі трьох чоловік було складено та затверджено акт, проте, що позивач був ознайомлений з наказом №20 від 01.03.2013 року, також з повідомленням про заплановане звільнення №111 від 01.03.2013 року від підпису відмовився.

06.03.2013 року за вих. №120 було направлено третій раз подання профкому про розірвання трудового договору з тих самих причин на підставі ст.40п.1 КЗпП України.

28.03.2013 року на засіданні профспілкового комітету Дністровського МУВГ було розглянуто подання в присутності позивача за №120 від 06.03.2013 року та у третє дано згоду на розірвання договору по п.1ст.40 КЗпП України.

ОСОБА_1 був присутній на засіданнях профкому, доказом цього є протокол профкому, тим паче, що профком Дністровського МУВГ давав згоду на розірвання трудового договору 18.01.2012 року, 20.08.2012 року, 28.03.2013 року з тих же підстав скорочення посади начальника відділу водних ресурсів п.1 ст. 40 КЗпП України.

Адміністрація Дністровського МУВГ розірвала договір з Позивачем 7 травня 2013 року, не пізніше як через місяць з дня одержання згоди профкому, згідно ст.. 43 КЗпП України.

Згідно ст.43 КЗпП України працівник може бути звільнений не пізніше ніж через один місяць із дня одержання згоди профспілки.

Наказом №31-ОС від 30 квітня 2013 року Позивач був звільнений з посади начальника відділу водних ресурсів 7 травня 2013 року йому виплачено середній місячний заробіток.

Про місце скорочення штату свідчить штатний розпис від 24.12.2012; від 01.01.2013; від 08.05.2013 року.

Отже повторний порядок і процедура звільнення позивача, на думку суду, дотримана в повному обсязі, з врахуванням зауважень Вищого Спеціалізованого Суду, тому підстав для задоволення позову, у суда не має.

Керуючись ст. 10, 11, 60, 213-215, ЦПК України, ст. ст. 40, 43, 49, 233, 235, 237-1 КЗпП України суд,

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 до Дністровського міжрайонного управління водного господарства, про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, відмовити в повному обсязі.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Одеської області через Біляївський районний суд протягом 10 ти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: Груца Є.Є.