Постанова № 36856911, 23.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2014 р. Справа№ 910/11573/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників сторін:

позивача: Бондарюк Є.М., довіреність №01-1/178 від 05.03.2012 року,

відповідача: Білопольська Н.А., довіреність №31-4/3 від 10.01.2014 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України

на рішення господарського суду м. Києва

від 12.09.2013 року

у справі №910/11573/13 (суддя - Борисенко І.І.)

за позовом Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення

до Міністерства аграрної політики та продовольства України

про стягнення 70 000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Селекційно-генетичний інститут Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України про стягнення 70 000, 00 грн. боргу за договором №1 від 29.11.2010р. на розроблення науково-технічної продукції.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.09.2013 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Міністерства аграрної політики та продовольства України (01101, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, код ЄДРПОУ 37471967) на користь Селекційно-генетичного інституту - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення (65036, м. Одеса, Овідіопольська дорога, 3, код ЄДРПОУ 00494628) 70 000 (сімдесят тисяч) грн. заборгованості 1721 (одну тисячу сімсот двадцять одну) грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство аграрної політики та продовольства України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення господарського суду м. Києва від 12.09.2013 року по справі №910/11573/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у зв'язку з недотриманням процедури здійснення закупівель за державні кошти, визначеної Законом України "Про здійснення державних закупівель", платіжні доручення надані відповідачем до Державної казначейської служби України на перерахування суми заборгованості, залишенні останньою без виконання.

Крім того, апелянт в своїй скарзі посилається на те, що відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" в бюджетних призначеннях та асигнуваннях для Міністерства аграрної політики та продовольства України не передбачено фінансування видатків на оплату науково-технічної роботи Селекційно-генетичному інституту.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційний господарський суд рішення господарського суду м. Києва від 12.09.2013 року залишити без змін у зв'язку з відсутністю підстав для його скасування, а в задоволенні апеляційної скарги Міністерства аграрної політики та продовольства України відмовити.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга Міністерства аграрної політики та продовольства України не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду м. Києва від 12.09.2013 року не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Наказом Міністерства аграрної політики України "Про затвердження плану науково-технічних досліджень та розробок в галузі хмелярства з обсягами фінансування за рахунок коштів державного бюджету на 2010 рік" №753 від 19.11.2010р., затверджено план науково-технічних досліджень та розробок у галузі хмелярства з обсягами фінансування за рахунок коштів державного бюджету на 2010 рік.

Згідно п. 1 зазаначеного плану виконавцем проекту "Дослідження регенераційного потенціалу соматичних культур сортів хмелю в умовах in vitro з використанням нових синтезованих сполук ауксинові-цитокінінової природи та крохмалів" визначено Південний біотехнологічний центр у рослинництві Національної академії аграрних наук України, вартість робіт встановлено у розмірі 70 000 грн. 00 коп. та оголошена мета проекту.

На виконання вказаного плану, між Південним біотехнологічним центром у рослинництві Національної академії аграрних наук України (правонаступником якого є Селекційно-генетичний інститут - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення), як виконавцем та Міністерством аграрної політики України, як замовником 29.11.2010 укладено договір №1 на розроблення науково-технічної продукції.

Предметом договору є доручення замовника (відповідача) на виконання Південним біоцентром (виконавцем) роботи за темою "Дослідження регенераційного потенціалу соматичних культур сортів хмелю in vitro з використанням нових синтезованих сполук ауксинові-цитокінінової природи та крохмалів" (п.1.1).

Наукові, технічні, економічні й інші вимоги до науково-технічної продукції, що є предметом договору, визначаються Технічним завданням за встановленою формою, яка складає невід'ємну частину договору (п.1.2).

Термін здачі робіт за договором: 31 грудня 2010р. (п.1.3).

Відповідно до п.1.5. договору, приймання та оцінка науково-технічної продукції здійснюється згідно з вимогами Технічного завдання та календарного плану на проведення роботи.

Результати виконаної за договором науково-технічної роботи є власністю держави в особі Міністерства аграрної політики України та виконавця (п.1.6).

Вартість науково-технічної роботи згідно договору складає 70000 грн.

За виготовлену науково-технічну продукцію у 2010 році замовник перераховує виконавцю відповідно до протоколу узгодження ціни 70000 грн. без ПДВ (п.2.1).

Планова калькуляція кошторисної вартості робіт та розрахунки витрат за статтями наведені у додатку 4 до договору (п.2.2).

Відповідно до п. 2.3. договору, оплата проводиться поетапно згідно з актами здачі-приймання виконаних робіт пропорційно надходженню коштів із Держбюджету.

Джерело фінансування - Державний бюджет України 2010р. Бюджетна програма 28015100 "Державна підтримка розвитку хмелярства".(п.2.4).

Пунктом 3.2. договору передбачено, що по завершенні робіт виконавець представляє замовнику акт здавання-приймання науково-технічної продукції з додатком до нього.

Відповідно до п.4.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором виконавець і замовник несуть майнову відповідальність згідно з чинним законодавством.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін Актом приймання-здачі науково-технічної продукції за 2010 р. №1 від 14.12.2010 р. на суму 70 000 грн. 00 коп.

Роботи виконані позивачем за даним актом відповідачем оплачено не було.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати виконаних позивачем робіт, останнім було направлено на адресу замовника претензію від 09.01.2013р. №04/19 з вимогою про погашення існуючої заборгованості.

Відповідач листом від 05.02.2013 року №37-13-1-15/2325 повідомив про те, що ним до Державної казначейської служби України надано платіжні доручення на перерахування суми заборгованості, проте зазначені документи залишились без виконання, у зв'язку з недотриманням процедури здійснення закупівель за державні кошти, визначеної Законом України "Про здійснення державних закупівель".

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач звернувся з даним позовом до суду.

Спірний договір за своєю природою є договором про виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт, до питання відшкодування фактичних витрат виконавця за ним застосовуються відповідні положення глави 62 Цивільного кодексу (ЦК) України.

Згідно зі статтею 892 Цивільного кодексу України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 894 Цивільного кодексу України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Згідно ст. 898 Цивільного кодексу України замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний: видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (технічко-економічні показники) або тематику робіт, передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію, прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.2.3. договору, оплата проводиться поетапно згідно з актами здачі-приймання виконаних робіт пропорційно надходженню коштів із Держбюджету.

Відповідно до акту приймання-здачі науково-технічної продукції від 14.12.2010р. №1 роботи прийняті до оплати.

Однак на час розгляду справи розрахунки за проведені роботи відповідачем не здійснено, чим порушені умови договору (п.2.3.).

Вказівка в договорі на те, що оплата виконаних робіт пов'язана з надходженням коштів з Державного бюджету не є встановленням строку виконання зобов'язання відповідачем, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 251 Цивільного кодексу України:

- строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення;

- терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

В даному випадку, договором не визначено строку виконання зобов'язання ані у роках, ані у місяцях, тощо.

Не встановлено і терміну, що визначався б календарною датою до якої відповідач повинен був би розрахуватися або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, подія з надходження коштів з державного бюджету не є такою, що має неминуче настати.

Враховуючи невстановлення сторонами у договорі, строку виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосовуються положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи невстановлення строку виконання грошового зобов'язання та пред'явлення вимоги з виконання зобов'язання по оплаті за договором, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором №1 від 29.11.2010р. на момент звернення позивача з позовом до суду настав, проте зобов'язання відповідачем так і не було виконано.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Доводи відповідача про те, що у зв'язку з недотриманням процедури здійснення закупівель за державні кошти, визначеної Законом України "Про здійснення державних закупівель", платіжні доручення надані відповідачем до Державної казначейської служби України на перерахування суми заборгованості, залишенні останньою без виконання, відхиляються колегією суддів з наступних підстав.

Відповідачем жодних доказів, як надання Державній казначейській службі України платіжних доручень на перерахування суми заборгованості за договором, так і відмови останньої в перерахуванні зазначених коштів позивачу через недотриманням процедури здійснення закупівель за державні кошти до суду не надано.

Крім того, відповідачем не надано пояснень, в чому саме полягає недотримання процедури здійснення закупівель за державні кошти, визначеної Законом України "Про здійснення державних закупівель", тому, посилання на недотримання процедури здійснення закупівель за державні кошти відповідачем жодним чином не доведено.

Доводи відповідача про неможливість виконання зобов'язання за договором у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів для фінансування робіт виконаних позивачем підлягають відхиленню, оскільки на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Факт наявності боргу у відповідача за договором від 29.11.2010р. №1 у сумі 70 000, 00 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобов'язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги cуду не надано.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення в повному обсязі.

Беручи до уваги наведене, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення господарського суду м. Києва від 12.09.2013 року у справі №910/11573/13 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Міністерства аграрної політики та продовольства України задоволенню не підлягає.

У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду м. Києва 12.09.2013 року у справі №910/11573/13.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 12.09.2013 року у справі №910/11573/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/11573/13 повернути до господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран