Рішення № 36856720, 20.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23040/13 20.01.14

За позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс реаліті Груп", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Балабан Іван Костянтиновичпровизнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Горчаков І.В. від відповідача1:не з'явивсявід відповідача2:не з'явивсявід третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру" звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс реаліті Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.03.2011 р. було відчужено іпотечне майно без згоди іпотекодержателя, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для визнання вказаного договору купівлі-продажу недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.11.2013 р. порушено провадження у справі №910/23040/13 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Балабана Івана Костянтиновича та розгляд справи призначено на 19.12.2013 р.

13.12.2013 р. до господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшла заява, в якій останній позов визнає та просить суд розглядати справу без участі його представника.

Клопотання відповідача 2 про розгляд справи без участі його представника судом задовольняється.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2013 р. розгляд справи було відкладено на 20.01.2014 р.

24.12.2013 р. на адресу суду надійшли письмові пояснення Балабана Івана Костянтиновича, в яких третя особа позовні вимоги підтримує та просить розглядати справу без участі її представника.

В судове засідання, призначене на 20.01.2014 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та надав пояснення по суті справи.

Представники відповідачів та третьої особи, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання 20.01.2014 р. не з'явились.

При цьому, суд відзначає, що за змістом ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Місцезнаходження відповідача 1 за адресою: 04116, м. Київ, вул. В.Василевської, 15/1, кв. 19 на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка містить на офіційному веб-сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 1 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач 1 був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.01.2008 р. між Акціонерним банком "АвтоЗАЗбанк" (яке в подальшому було реорганізовано у відкрите акціонерне товариство "Банк Кіпру", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру") та Балабаном Іваном Костянтиновичем було укладено кредитний договір № 002-4/2008, за змістом якого Банк відкриває позичальнику кредитну лінію на поточні потреби в сумі 16 000 000,00 грн. строком з 22.01.2008 р. по 19.01.2018 р.

10.10.2008 р. з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між Акціонерним банком "АвтоЗАЗбанк" та Балабаном Іваном Костянтиновичем укладено Іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за № 4457, на підставі якого в іпотеку Банку передано нерухоме майно, що належало іпотекодавцю - Балабану І.К.: групу приміщень № 103 (в літ. А), а саме: нежилі приміщення загальною площею 270,80 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Желябова, 10А.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2009 р. у справі № 2-873/09 позов Балабана І.К. було задоволено частково, в тому числі визнано за Балабаном І.К. право власності на групу приміщень № 103 загальною площею 1,8 кв. м та № 106 загальною площею 269,0 кв.м по вул. Желябовій, 10-а (літера А) як на окремі об'єкти нерухомого майна.

23.02.2011 р. між Балабаном Іваном Костянтиновичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрополіс реаліті Груп" укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований в реєстрі за номером 495, на підставі якого Балабаном І.К. було відчужено нежитлові приміщення № 106 (в літ. А), що знаходяться в будинку № 10-а по вул. Желябова в місті Києві.

09.03.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрополіс реаліті Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 721 (надалі - "Договір"), відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Акрополіс реаліті Груп" передає у власність, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" приймає у власність групу приміщень № 106 (в літ. А), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Желябова, 10-А.

Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, за твердженням позивача, підстав для визнання Договору купівлі-продажу від 09.03.2011 р. недійсним.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як встановлено судом, на підставі Іпотечного договору від 10.10.2008 р. нежилі приміщення № 103 (в літ. А) загальною площею 270,80 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Желябова, 10А, були передані позивачу в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов'язань за укладеним з третьою особою Кредитним договором.

Внаслідок неправомірних дій Балабана І.К. та на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2009 р., яке в подальшому було скасовано рішенням Апеляційного суду м. Києва від 03.11.2011 р., за позивачем було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення № 103, площею 1,8 кв.м, та № 106, площею 269,0 кв.м, що фактично складають окремі частини переданого в іпотеку приміщення № 103 (в літ. А) загальною площею 270,8 кв.м.

Хоча приміщення № 106, площею 269,0 кв.м, окремим предметом іпотечного договору не виступало, на нього поширюються обмеження, які випливають з Іпотечного договору від 10.10.2008 р., оскільки вказані приміщення фактично є частиною переданих в іпотеку приміщень № 103 (в літ А) загальною площею 270,8 кв.м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Желябова, 10А.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про іпотеку" виключно на підставі згоди іпотекодержателя іпотекодавець має право: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується третьою особою і відповідачем 2, згода на відчуження майна - приміщення № 106 загальною площею 269,0 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Желябова, 10А, ні на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс реаліті Груп", ані на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" позивачем (як іпотекодержателем такого майна) не надавалась.

Таким чином, в порушення ст. 9 Закону України "Про іпотеку" без згоди іпотекодержавтеля на підставі договору купівлі-продажу від 23.02.2011 р. спірне майно було відчужено іпотекодавцем на користь ТОВ "Акрополіс Реаліті Груп", а останнім - на користь "Еліт Менеджмент Груп" за договором купівлі-продажу від 09.03.2011 р.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Отже, з огляду на те, що відчуження приміщення № 106, площею 269,0 кв.м, яке є частиною переданого в іпотеку майна, відбулось без згоди іпотекодержателя (позивача), договори купівлі-продажу від 23.02.2011 р. (укладений між третьою особою та відповідачем 1) та від 09.03.2011 р. (укладений між відповідачами) в силу положень ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Як зазначено в п. 2.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що в силу положень ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України укладений між відповідачами Договір купівлі-продажу від 09.03.2011 р. є нікчемним, вимоги позивача про визнання даного Договору недійсним є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд відзначає, що за змістом ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Визнання судом недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачами, виступатиме підставою для скасування реєстрації права власності на спірне майно лише за Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" та матиме наслідком поновлення реєстрації права власності на дане майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрополіс реаліті Груп", в тому числі за відсутності відомостей про обтяження майна згідно Іпотечного договору.

Отже, в такому разі сам по собі факт існування рішення суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.03.2011 р. не зможе забезпечити відновлення та захистити порушені права Банку як іпотекодержателя спірного майна.

Згідно з пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

В п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вказано, якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).

Наведене право суду не порушує принципу диспозитивності сторін у господарському процесі, оскільки як виняток передбачено положеннями ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що укладений між Балабаном І.К. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрополіс реаліті Груп" договір купівлі-продажу від 23.02.2011 р. суперечить вимогам ст. 9 Закону України "Про іпотеку" та в силу положень законодавства (ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України) є нікчемним, з метою забезпечення захисту прав і законних інтересів позивача (як іпотекодержателя спірного майна) та відновлення державної реєстрації права власності на майно за іпотекодавцем, що дозволить в майбутньому реалізувати банком право іпотекодержателя на звернення стягнення на відповідне майно (у разі наявності підстав), суд вважає за необхідне на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України вийти за межі позовних вимог та визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23.02.2011 р.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів в рівних частинах.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу групи нежилих приміщень від 23.02.2011р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В., зареєстрований в реєстрі за № 495, укладений між Балабаном Іваном Костянтиновичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп".

2. Позов Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" задовольнити повністю.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 09.03.2011 р., зареєстрований за № 721, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" щодо групи нежилих приміщень № 106 в літ. А по вул. Желябова, 10-а у м. Києві.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп" (04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, 15/1, кв. 19, ідентифікаційний код 36001098) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45, ідентифікаційний код 19358784) судовий збір у розмірі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. Видати наказ.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" (04119, м. Київ, вул. Білоруська, 21, ідентифікаційний код 36798955) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45, ідентифікаційний код 19358784) судовий збір у розмірі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 25.01.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко