Рішення № 36853197, 28.01.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2014 р. Справа № 918/2001/13

Суддя Торчинюк В.Г. розглянувши матеріали справи

за позовом Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 23 963 грн. 62 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Борисова І.В. за довіреністю № 08-357 від 16 травня 2013 року;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення в сумі 23 963 грн. 62 коп. заборгованості із орендної плати.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 26 грудня 2013 року порушено провадження у справі № 918/2001/13, розгляд якої було призначено на 21 січня 2014 року.

Ухвалою від 21 січня 2014 року розгляд справи відкладено на 28 січня 2014 року в зв'язку з нез'явленням представника відповідача.

У судовому засіданні 28 січня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у призначені судові засідання 21 січня 2014 року та 28 січня 2014 року, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: АДРЕСА_2. Проте вказані поштові відправлення були повернуті підприємством поштового зв'язку з посиланням на закінчення терміну їх зберігання.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Нез'явлення Відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області,

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2011 року між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (надалі - Орендодавець, Позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі - Орендар, Відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1975, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в орендне користування нежитлове приміщення (надалі - майно) площею 344,3 кв.м, розміщене на 1 поверсі будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває на балансі управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (надалі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку майна станом на 31 березня 2011 року і складає за незалежною оцінкою 217013,00 грн. Напрям використання орендованого майна: на площі 158,5 кв.м. - розміщення майстерні, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів, на площі 44,3 кв.м - розміщення гаражу, на площі 141,5 кв.м - розміщення складу (пункти 1.1.,1.2. договору).

Строк договору оренди - два роки та одинадцять місяців - з 15 серпня 2011 року по 14 липня 2014 року (пункт 3.1. договору).

Суд, перевіривши зміст договору, встановив його відповідність вимогам ст.ст. 4, 5, 6, 10, 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 284, 287 ГК України тощо.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 283 ГК України, ст. 759 ЦК України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2, 4.3. договору орендна плата по цьому договору встановлюється в сумі 1 770,04 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят гривень чотири копійки) в місяць (орендна ставка 9% - на площу 158,5 кв.м., 10% - на площу 185,8 кв.м.). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

Відповідно до пункту 4.2. договору орендна плата сплачується відповідачем до 20 числа поточного місяця.

Пунктом 4.3. встановлено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін та тарифів, змін орендних ставок; затверджених органом місцевого самоврядування, та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Після закінчення строку дії даного договору орендна плата сплачується на день фактичної здачі приміщення по акту.

Згідно з ч. 4. ст. 286 ГК України, ч. 1 ст. 762 ЦК України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 285 ГК України передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Аналогічний обов'язок встановлено ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Як встановлено судом, рішенням господарського суду Рівненської області від 05 листопада 2012 року у справі № 5019/1566/12 за позовом Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення в сумі 6 363 грн. 85 коп. та звільнення майна шляхом виселення, позов задоволено повністю. На виконання вказаного рішення судом був виданий відповідний наказ про звільнення орендованого приміщення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з ч. 1, 3 п. 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Відповідно до акту державного виконавця від 09 вересня 2013 року, нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1, було звільнене 09 вересня 2013 року.

Згідно з підп. 6.2.4. п. 6.2. договору орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Проте, з моменту прийняття господарським судом рішення від 05 листопада 2012 року у справі № 5019/1566/12, відповідач не оплатив заборгованість по орендній платі.

24 жовтня 2013 року позивач надіслав відповідачу претензію № 08-857 з вимогою сплатити всю заборгованість з орендної плати, в тому числі і за період з 01 жовтня 2012 року по 09 вересня 2013 року включно, проте дана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Відтак вимога стягнення з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати за період з 01 жовтня 2012 року по 09 вересня 2013 року включно в сумі 23 963 грн. 62 коп. підлягає задоволенню.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів факт заборгованості, суд, перевіривши розрахунок заборгованості з орендної плати, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги про стягнення 23 963 грн. 62 коп.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності Виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12-А, ідентифікаційний номер 26259563) 23 963 (двадцять три тисячі дев'ятсот шістдесят три) грн. 62 коп. заборгованості по орендній платі, та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "28" січня 2014 року.

Суддя Торчинюк В.Г.