Постанова № 36852955, 24.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1Вн. № 1/357

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

24 січня 2014 року 15:35 № 826/20261/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торнадо-А" до 1) Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, 2) Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торнадо-А" (далі - позивач, ТОВ "Торнадо-А") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/700083/2 від 20.06.2013, стягнення суми надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 7 052,82 грн. та суми надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 48 429,38 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/20261/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/20261/13-а і призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 20.01.2014 прибув представник позивача. Представник відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання 20.01.2014 не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

Згідно частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 20.01.2014 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов зовнішньоекономічного контракту (міжнародної дистриб'юторської угоди) від 09.11.2012 № EASTERN EUROPE0061132012, укладеного між компанією GE Hungary Kft (Угорщина) та ТОВ "Торнадо-А", до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів декларантом позивача подано митну декларацію від 10.06.2013 № 100270000/2013/201379 та документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення ламп розжарювання декоративно-рефлекторних потужністю не більш як 200 Вт і напругою понад 100 В F36W/T8/54/GE/SL/1-25, F58W/T8/54/GE/SL 1/25 DS, F18W/T8/54/GE/SL/1-25.

Митна вартість товару була визначена позивачем за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження заявлених відомостей позивачем було подано наступні документи: декларацію митної вартості від 10.06.2013 № 100270000/2013/201379; міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 2741 від 07.06.2013; коносамент (Bill of Lading) № ZEN1300125 від 25.04.2013; довідку про транспортні витрати від 06.06.2013; рахунок-фактуру (інвойс) № 1301353020 від 24.04.2013; зовнішньоекономічний контракт (міжнародна дистриб'юторська угода) від 09.11.2012 № EASTERN EUROPE0061132012; сертифікат про походження товару загальної форми № 521811 від 26.04.2013; документ № КТ-125-2179-2011 від 25.08.2011.

За результатами здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару відповідач-1 направив декларанту позивача електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів, зокрема: виписку з бухгалтерської документації; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам, на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

20.06.2013 відповідач-1 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від № 100270000/2013/700083/2, відповідно до якого митну вартість товару № 1 "лампи розжарювання декоративно-рефлекторні потужністю не більш як 200 Вт і напругою понад 100 В F36W/T8/54/GE/SL/1-25, F58W/T8/54/GE/SL 1/25 DS, F18W/T8/54/GE/SL/1-25, країна виробництва - Китай (CN), виробник - GE Hungary Kft, торговельна марка "GE" самостійно визначено за резервним методом.

29.05.2013 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/700394/2, за яким митну вартість ввезеного товару скориговано за шостим (резервним методом) з 0,45 доларів США до 0,84 доларів США.

Коригування митної вартості товару обумовило відмову у митному оформленні митної декларації від 10.06.2013 № 100270000/2013/201379.

У зв'язку з чим відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/40568 від 20.06.2013.

За твердженням позивача, ним було додатково надано митному органу акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 100270000/2013/201379 від 12.06.2013; декларацію про відповідність № UA.023.D.00179-12 від 06.07.2012; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару № 5038 від 26.12.2008; інформацію про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару (екологічну декларацію) № 16784 від 05.06.2013; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) № 2761 від 07.06.2013; документ № 192 від 26.07.2001; лист виробника б/н від 11.01.2011.

Разом з тим, жодних доказів надання відповідачеві-1 або отримання відповідачем-1 вищевказаних документів, а також сам факт існування вказаних документів позивач суду не надав.

Товар було випущено у вільний обіг за відкоригованою митною декларацією від 21.06.2013 № 100270000/2013/202221 під гарантійні зобов'язання забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно ст. 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

З матеріалів справи вбачається, що, здійснюючи контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості товару за митною декларацією від 10.06.2013 № 100270000/2013/201379, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів було встановлено, що надані до митного оформлення документи містили наступні розбіжності:

- у наданому інвойсі та митній декларації країни відправлення вказані різні суми вартості товару.

Так, було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Відповідно до ч. 2 ст. VII Генеральної Угоди з тарифів та торгівлі 1994 року оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом.

Суд вважає доцільним зазначити, що позивач не надав суду копію митної декларації країни відправлення, внаслідок чого суд був позбавлений встановити, чи дійсно у рахунку-фактурі (інвойсі) № 1301353020 від 24.04.2013 та митній декларації країни відправлення вказані різні суми вартості товару.

Крім цього, судом встановлено, що позивачем не було надано відповідачеві-1 на пропозицію надання додаткових документів виписку з бухгалтерської документації; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам, на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (копії міжнародного платіжного доручення № 258273, рахунку № 118 від 06.06.2013, платіжного доручення № 966 від 07.06.2013, платіжного доручення № 965 від 07.06.2013, платіжного доручення № 1044 від 20.06.2013 були надані лише суду); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (копії листа виробника товару GE Hungary Kft від 13.06.2013, пакувального листа, гарантійного листа, прайс-листа виробника товару GE Hungary Kft були надані лише суду); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (копія листа ДП "Держзовнішінформ" від 19.06.2013 № 12/277 була надана лише суду); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Жодних пояснень стосовно неможливості надання вищевказаних документів позивач відповідачеві-1 не надав.

При цьому, суду позивачем не було надано довідку про транспортні витрати від 06.06.2013, внаслідок чого суд був позбавлений можливості встановити факт, зокрема, того, чи було вантаж застраховано та деталізувати транспортну складову митної вартості; документ № КТ-125-2179-2011 від 25.08.2011; виписку з бухгалтерської документації; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам, на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); копію митної декларації країни відправлення; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Частиною 3 ст. 55 МК України передбачено, що у разі якщо документи, подані на підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Оскільки надані документи містили неповні відомості, зважаючи на непідтверджені документально дані, суд приходить до висновку про доцільність уточнення заявленої митної вартості товару. Відтак, пропозиція відповідача-1 надати додаткові документи, конкретний перелік яких було зазначено у електронному повідомленні, є доречною та такою, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Як зазначалось вище, з декларантом було проведено процедуру консультації з приводу неможливості визнання заявленої митної вартості товару за першим методом шляхом надіслання електронного повідомлення.

Фактично не надавши відповідачеві-1 додатково запитувані документи, позивач скористався правом на випуск товарів у вільний обіг за митною декларацією від 21.06.2013 № 100270000/2013/202221 під гарантію зі сплатою різниці між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Згідно п. 8 ст. 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів звернення позивача до відповідача-1 із заявою про перегляд оскаржуваного рішення, надання будь-якого з додатково витребуваних документів чи повідомлення додаткової інформації.

Відтак, судом встановлено, що відповідачем-1 було надано позивачу можливість як під час митного оформлення, так і протягом строку дії гарантійних зобов'язань, підтвердити та узгодити заявлену митну вартість товару, якою позивач не скористався.

Враховуючи надане законодавством право на доведення заявленої митної вартості товарів після їх випуску у вільний обіг, беручи до уваги встановлений пунктом 8 статті 55 МК України для цього строк, позивач не був позбавлений можливості отримати виписку з бухгалтерської документації; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам, на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вже після випуску товарів у вільний обіг.

Таким чином, посилання відповідача-1 на неможливість застосування методу визначення митної вартості товару за першим методом за результатами судового розгляду залишаються не спростованими.

Статтею 57 МК України передбачені такі методи визначення митної вартості товарів: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/700083/2 від 20.06.2013, визначаючи митну вартість товарів за шостим методом, відповідач-1 обґрунтував неможливість застосування кожного з попередніх методів (від першого до п'ятого).

Зокрема, у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, було відмовлено у зв'язку з тим, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не був використаний у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не був використаний у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Методи визначення митної вартості на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості не були використані через відсутність даних, необхідних для проведення розрахунків.

Згідно із ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

На підставі викладеного, відповідачем-1 було застосовано резервний метод визначення митної вартості.

Отже, враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача-1 щодо визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом визначення митної вартості.

У зв'язку з цим, вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/700083/2 від 20.06.2013, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім цього, під час розгляду справи суд встановив, що будь-які відносини, які б потягли обов'язок Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві перерахувати на користь позивача надміру сплачені кошти з Державного бюджету України, не мали місця. З огляду на це, заявлені позивачем вимоги до відповідача-2 також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Торнадо-А" повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торнадо-А" решту суми судового збору у розмірі 1 548,45 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок вісім грн. 45 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова