Ухвала суду № 36852899, 23.01.2014, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

23 січня 2014 р.Справа № 801/2838/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів: головуючого судді Тоскіної Г.Л., суддів Сидоренко Д.В., Кірєєва Д.В., за участю секретаря судового засідання Марчевскої К.В.,

позивача - не з'явився;

представника відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про оформлення та видачу нового виконавчого листа в адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1

до Департаменту пенсійного забезпечення Міністерства соціальної політики України

про визнання неправомірним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Євпаторійського міського суду АР Крим з адміністративним позовом до Департаменту пенсійного забезпечення Міністерства соціальної політики України (далі відповідач), в якому просить визнати застосування норм законодавства Департаментом пенсійного забезпечення Міністерства соціальної політики України при прийнятті рішення про відмову у визначенні заробітної плати та видачі довідки про доходи неправомірним; зобов'язати Департамент пенсійного забезпечення Міністерства соціальної політики України прийняти рішення та видати довідку про доходи за період з 01.05.1974 по 31.01.1975 та з 01.01.1978 по 31.07.1979.

Ухвалою Євпаторійського міського суду АР Крим від 28.01.2013 адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту пенсійного забезпечення Міністерства соціальної політики України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії передана на розгляд Окружного адміністративного суду АР Крим.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.04.2013, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013 адміністративний позов задоволено частково; визнано відмову Департаменту пенсійного забезпечення Міністерства соціальної політики України надати довідку про заробітну плату для обчислення пенсії, викладену у листах від 06.09.2011 вих. №701/039/97-м та від 13.12.2011 вих. № 9375/039/161-11, протиправною; в інший частині позову - відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 34,41 гривень судового збору шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

На адресу суду надійшла заява позивача, в якій він ставить питання про оформлення та видачу нового виконавчого листа у справі №801/2838/13-а з зазначенням ідентифікаційного коду боржника - Департаменту пенсійного забезпечення Міністерства соціальної політики України.

Заява вмотивована тим, що Державною казначейською службою України був повернутий виконавчий лист без виконання у зв'язку з тим, що ідентифікаційний код боржника і назва боржника, зазначені у виконавчому документі, не співпадають; ідентифікаційний код - 37567866 належить Міністерству соціальної політики України, а не Департаменту пенсійного забезпечення Міністерства соціальної політики України.

Позивач у судове засідання не з'явився, повідомлений належними чином про місце, день та час розгляду питання про внесення виправлень у виконавчий лист, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач у судове засідання явку представника не забезпечив, повідомлений належними чином про місце, день та час розгляду питання про внесення виправлень у виконавчий лист, про причини неявки суд не повідомив.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для внесення виправлень у виконавчий лист та видачу нового виконавчого листа, суд зважає на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КАС України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 2 ст. 259 КАС України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Частиною 4 ст. 259 КАС України передбачено, що суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Таким чином, виходячи з приписів наведених процесуальних норм, до повноважень суду віднесено внесення виправлень у виконавчий лист у разі допущення помилок при його оформленні або видачі, або визнання виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. При цьому, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню можливо у разі якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Згідно з заявою позивача, останній вважає, що виконавчий лист оформлений з порушенням встановлених діючим законодавством вимог, у зв'язку з чим позивач просить видати новий виконавчий лист з зазначенням ідентифікаційного коду боржника (відповідача у справі). Таким чином, позивач фактично вказує про допущену судом помилку при видачі виконавчого листа.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем у справі є Департамент пенсійного забезпечення Міністерства соціальної політики України, який є структурним підрозділом Міністерства соціальної політики України та не є юридичною особою.

Згідно з п. 1 Положення про Міністерства соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 389/2011 Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 13 зазначеного Положення встановлено, що Мінсоцполітики України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України.

Суд зауважує, що у справах адміністративної юрисдикції відповідачем є суб'єкт владних повноважень, діями, бездіяльністю або рішеннями якого порушені права позивача. При цьому зазначений суб'єкт не обов'язково є юридичною особою.

Отже, враховуючи, що відповідачем у справі є Департамент пенсійного забезпечення Міністерства соціальної політики України, який не є юридичною особою, беручи до уваги, що Департамент пенсійного забезпечення Міністерства соціальної політики України є структурним підрозділом Міністерства соціальної політики України, суд дійшов висновку, що виконавчий лист у справі оформлений з дотриманням вимог діючого законодавства та у виконавчому листі вірно зазначений ідентифікаційний код боржника 37567866.

Суд звертає увагу позивача, що статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України від 07.07.10р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Відповідно до положень частин 2-3 статті 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України, їх невиконання тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 4 статті 257 КАС України передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (частина 4 статті 257 КАС України).

Слід зазначити, що у статті 17 Закону від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Складовою принципу верховенства є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: "Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід'ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов'язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)" (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: "Гасан і Чеус проти Болгарії" від 26.10.2000 року).

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Отже, виходячи з системного тлумачення наведених норм, законодавче встановлений безальтернативний принцип обов'язковості виконання судового рішення, що є одним із прояв демократичного суспільства держави.

При цьому, суд також зазначає, що позивач не позбавлений права повторно направити виконавчий лист для примусового виконання до Державної казначейської служби України для примусового виконання та оскаржити дії Державної казначейської служби України щодо повернення виконавчого листа без виконання.

Тому, враховуючи встановлені судом обставини та наведені правові норми, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про видачу нового виконавчого листа у справі №801/2838/13-а.

Під час судового засідання, яке відбулось 23.01.2014, були оголошені вступна та резолютивна частини ухвали. Відповідно до ст. 160 КАСУ ухвалу складено у повному обсязі 28.01.2014.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160,165, 257, 259 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про оформлення та видачу нового виконавчого листа у справі №801/2838/13-а.

2. Направити оригінал виконавчого листа у справі №801/2838/13-а ОСОБА_1.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної республіки Крим протягом 5 днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи у порядку письмового провадження або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя Г.Л.Тоскіна

Суддя Д.В.Сидоренко

Суддя Д.В.Кірєєв