Постанова № 36852874, 23.01.2014, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

23 січня 2014 р.

Справа №801/11403/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за участю секретаря судового засідання Сидельової М.В., представника позивача- Цатурян С.С., адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Краншип"

до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2013 №0003152202 та №0003162202,

Обставини справи: Дочірнє підприємство "Краншип" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2013 №0003152202 та №0003162202.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 23.01.2014, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином. 16.01.2014 у судовому засіданні представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі наказу Керченської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим від 11.11.2013 №268, згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Дочірнього підприємства "Краншип" з питань реальності здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр" у грудні 2011 року. у січні. лютому, травні, липні 2012 року та їх відображення в податковій звітності по податку на додану вартість та податку на прибуток.

За результатами перевірки складений акт від 21.11.2013 №361/22.2/33433543, в якому зафіксоване порушення Дочірнього підприємства "Краншип":

- підпункту 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищена сума податкового кредиту, що привело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 декларації з ПДВ) у сумі 13524,40 грн., в тому числі:

у грудні 2011 року на суму ПДВ 600,00 грн.;

у січні 2012 року на суму ПДВ 5500,00 грн.;

у лютому 2012 року на суму ПДВ 6700,00 грн.;

у травні 2012 року на суму ПДВ 477,00 грн.;

у липні 2012 року на суму ПДВ 247,40 грн..

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування на суму 67622,00 грн., яке призвело до заниження податку на прибуток у грудні 2011 року, січні, лютому, травні, липні 2012 року на суму 14261,00 грн..

По результатам акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення:

від 05.12.2013 №0003162202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 21046,50 грн., у тому числі 14261,00 грн. за основним платежем та 6785,50 грн. за штрафними санкціями;

від 05.12.2013 №0003152202 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13524,40 грн..

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Податковим кодексом України вимагається від платників податків своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податки та збори, своєчасно подавати у строки декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та усувати самостійно виявлені помилки.

Для цілей оподаткування платники податків відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Кодексу).

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

6) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.5 статті 200 Кодексу визначено перелік осіб та умови, за яких такі особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування.

Разом з тим Кодексом не передбачено можливості позбавлення права таких осіб на формування податкового кредиту на підставі відсутності у них права на бюджетне відшкодування.

Стаття 109 Кодексу визначає податкове правопорушення як підставу юридичної відповідальності, передбаченої цим Кодексом та іншими законами України за таке правопорушення. Податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Протиправність податкового правопорушення є діянням, яке призвело до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених ПК України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Порядок заповнення і подання податкової звітності, затверджений наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 N 1492 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності" (далі – Порядок №1492), який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за N 1490/20228, за підпунктом 4.6.2 пункту 4 розділу V Порядку N1492, якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

Згідно пункту 4.6.4. Порядку №1492, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Згідно статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктами 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 стаття 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 стаття 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункт 198.6 стаття 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 стаття 201 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (підпункт 201.8-201.9 статті 201 Податкового кодексу України).

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим Дочірньому підприємству "Краншип" надане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №444504.

Місцезнаходження суб’єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію:98300, Автономна Республіка Крим, місто Керч, вулиця Вішнева, будинок 1, офіс 78.

Платником податків здійснюються наступні види господарської діяльності:

Код КВЕД 30.11 Будування суден і плавучих конструкцій (основний);

Код КВЕД 78.30 Інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами;

Код КВЕД 50.10 Пасажирський морський транспорт;

Код КВЕД 50.20 Вантажний морський транспорт;

Код КВЕД 52.22 Допоміжне обслуговування водного транспорту;

Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;

Код КВЕД 33.15 Ремонт і технічне обслуговування суден і човнів

У грудні 2011 року, січні, лютому, травні, липні 2012 року Дочірнє підприємство "Краншип" мало господарським стосунки з Товариством з обмеженою відповідальністю ТПП "Спектр".

Згідно статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Судом встановлено, що між ДП "Краншип" (замовник) та ТОВ ТПП "Спектр" (постачальник) укладений договір від 25.01.2011 №27, відповідно до якого постачальник передає, а замовник набуває на умовах, викладених у Договорі, продукцію, перераховану в доданих до договору Специфікаціях і іменовану надалі "товар".

Згідно до доданих специфікацій до Договору, постачальник зобов'язується зробити поставки в наступному асортименті, а саме:

-специфікація від 01.12.2011 №1 (найменування товару- оправлення конус 50/КМ4, оправлення під торцеву фрезу на суму 3600,00 грн.);

-специфікація від 26.01.2012 №2 (найменування товару- тельфер г/п 5т; h-6м на суму 37200,00 грн.);

-специфікація від 30.01.2012 №3 (найменування товару- втулка бронзова згідно з кресленням на суму 3000,00 грн.);

-специфікація від 23.05.2012 №4 (найменування товару- патрон токарний 7100-0035П d250 мм, конус 6 на суму 2862,00 грн.);

-специфікація від 04.07.2012 №5 (найменування товару- фрезерне оправлення на суму 1484,40 грн.).

Судом встановлено, що між ДП "Краншип" (замовник) та ТОВ ТПП "Спектр" (постачальник) укладений договір від 10.01.2012 №4, відповідно до якого постачальник передає, а замовник набуває на умовах, викладених у Договорі, продукцію, перераховану в доданих до договору Специфікаціях і іменовану надалі "товар".

Згідно до доданих специфікацій до Договору, постачальник зобов'язується зробити поставки в наступному асортименті, а саме:

-специфікація №1 (найменування товару- ножі до гільйотинних ножиць 1080х140х35 на суму 28800,00 грн.);

-специфікація №2 (найменування товару- ножі до Н5222 згідно з кресленням на суму 4200,00 грн.).

На виконання умов вказаних договорів сторонами підписані:

видаткова накладна від 08.12.2011 №РН-0001743 на загальну суму 3600,00 грн., у тому числі ПДВ 600,00 грн. (товар- оправлення конус 50/КМ4, оправлення під торцеву фрезу);

видаткова накладна від 12.01.2012 №РН-0000018 на загальну суму 28800,00 грн., у тому числі ПДВ 4800,00 грн. (товар- ножі до гільйотинних ножиць 1080х140х35);

видаткова накладна від 30.01.2012 №РН-0000116 на загальну суму 4200,00 грн., у тому числі ПДВ 700,00 грн. (товар- ножі до Н5222 згідно з кресленням);

видаткова накладна від 06.02.2012 №РН-0000142 на загальну суму 37200,00 грн., у тому числі ПДВ 6200,00 грн. (товар- тельфер г/п 5т; h-6м);

видаткова накладна від 20.02.2012 №РН-0000189 на загальну суму 3000,00 грн., у тому числі ПДВ 500,00 грн. ( товар- втулка бронзова згідно з кресленням);

видаткова накладна від 28.05.2012 №РН-0000628 на загальну суму 2862,00 грн., у тому числі ПДВ 477,00 грн. (товар- патрон токарний 7100-0035П d250 мм, конус 6);

видаткова накладна від 12.07.2012 №РН-0000853 на загальну суму 1484,40 грн., у тому числі ПДВ 247,40 грн. (товар- фрезерне оправлення).

На виконання вимог законодавства про спростування реальності вказаних операцій відповідачем не надано належних доказів, яки б свідчили протилежне.

У зв’язку з чим суд приходить до висновку про оформлення господарських операцій у відповідності до їх реального змісту.

На підтвердження отриманих товарів позивач надав до матеріалів справи копії накладних, в яких зазначено найменування та відповідні банківські реквізити постачальника, існує посилання на договір на підставі якого проводиться поставка, порядковий номер накладної та дата її виписки, найменування товару, одиниця виміру, кількість товару, ціна, сума, ПДВ, вартість з урахуванням ПДВ, підпис особи та печатка постачальника, підпис особи з вказівкою на довіреність – замовника.

Судом зазначається, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій накладні, оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-XIV, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського обліку в позивача.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://minrd.gov.ua/reestr) дата реєстрації свідоцтва платника ПДВ, а саме ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО "СПЕКТР"- 08.09.2003.

Тобто на момент здійснення відповідних операцій мало повноваження виписувати податкові накладні.

06.12.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №28 на суму 3600,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 600,00 грн.;

11.01.2012 на адресу позивача виписана податкова накладна №18 на суму 28800,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 4800,00 грн.;

20.01.2012 на адресу позивача виписана податкова накладна №81 на суму 4200,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 700,00 грн.;

03.02.2012 на адресу позивача виписана податкова накладна №26 на суму 37200,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 6200,00 грн.;

03.02.2012 на адресу позивача виписана податкова накладна №27 на суму 3000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 500,00 грн.;

25.05.2012 на адресу позивача виписана податкова накладна №93 на суму 2862,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 477,00 грн.;

11.07.2012 на адресу позивача виписана податкова накладна №59 на суму 1484,40 грн., у тому числі ПДВ у сумі 247,40 грн..

Судом зазначається, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій податкова накладна, видаткова накладна, платіжне доручення, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-XIV, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Податкові накладні відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Оплата була проведена позивачем безготівковим шляхом – через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями від 06.12.2011 №3411, від 11.01.2012 №68, від 20.01.2012 №153, від 03.02.2012 №297, від 25.05.2012 №1273, від 11.07.2012 №1661.

З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05.04.2001 №2346-Ш та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” від 28.11.2002 №249-ІУ суд надходить висновку про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів є належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Факт передачі товару від ТОВ ТПП "Спектр" до ДП "Краншип" за договорами від 25.01.2011 №27 та від 10.01.2012 №4 підтверджений товаро-транспортними накладними № ДП 2093863, № 8203805, № ДП2002257, № 8215802, №ДП2004893, № 5616600038603,3, № ДП2016348.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Але, спільний наказ Мінтрансу і Мінстату від 29.12.1995 № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», яким затвердження ця форма не пройшов державної реєстрації в Мінюсті. Таким чином, підприємства, які не входять до сфери управління органа, який видав цій нормативно-правовий акт, не зобов'язані виконувати його положення. Ця позиція викладена у листі Державного комітету України по питанням регуляторної політики та підприємництва від 14.09.2007.

Таким чином, у підприємства по цьому договору існують вантажні декларації (ТТН), які були надані підприємством «Нічний експрес», але не типової форми № 1-ТН. Відносно того, що у графі опис вантажу вказано «разное», то це ні є правопорушенням, тому що всі дані товару вказані у видаткових накладних.

З урахуванням цього, платники податків при здійснені у них перевірки вправі надавати перевіряючим первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували реальний факт поставки товару, що й було зроблено та надані вантажні декларації, де відправником є ТОВ "ТПП "Спектр", одержувачем ДП "Краншип", а перевізником є підприємство "Нічний експрес", "Нова пошта" та ТОВ "ТК"САТ".

Розрахунки проводилися на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю ТПП "Спектр". Заборгованість між ДП "Краншип" перед ТОВ ТПП "Спектр" відсутня згідно рахунку №631 за грудень 2011 року по липень 2012 року.

Запчастини (обладнання) придбані від ТОВ "ТТП "Спектр" за цінами не вище рівня звичайних цін, та в подальшому використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ДП "Краншип" (при проведенні техобслуговування гільйотинних ножиць, токарно- гвинторізного станка, горизонтально-фрезерного станка).

Так, запчастини на суму 3000,00 грн. списано на загальновиробничі витрати у грудні 2011 року, на суму 3500,00 у січні 2012року, на суму 4885,00 грн. у липні 2012року, на суму 1237,00 грн. у серпні 2012року, на поліпшення основних засобів- 24000,00 грн. у січні 2012 року.

Крім того, був прийнятий в експлуатацію придбаний у ТОВ "ТТП "Спектр" тельфер в/п 5т (акт приймання- передачі основних засобів від 12.02.12) у лютому 2012року на суму 31000,00 грн. Амортизація об'єкта основних засобів нараховується починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію (пункт 146.2 Податкового кодексу України). Таким чином, амортизаційні відрахування на суму 516,67 грн. за 1 квартал 2012 року увійшли до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарі згідно статті 138.8 Податкового кодексу України.

Таким чином, висновки акту перевірки відносно завищення загальновиробничих витрат на загальну суму 67622,0 грн. не відповідають дійсності та первинним документам.

09.02.2012, 08.05.2012, та 06.11.2012 до ДПІ були надані Декларації з податку на прибуток за 2012 рік, 1 квартал, та 9 місяців 2012 року відповідно, у яких були відображені, витрати (списання придбаних ТМЦ від ТОВ "ТПП "Спектр"), які підтверджені відповідними первинними документами, по господарської операції згідно договору № 27 від 25 січня 2011 року.

Згідно договору № 4 від 10 січня 2012 року ДП "Краншип" придбало у ТОВ "ТПП "Спектр" ножі до гільйотинних ножиць з метою ремонту обладнання, приведення його у відповідність з новими вимогами і нормами, технічними умовами, показниками якості. Ремонт та модернізація підтверджені актами приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів типової форми №03-2, затвердженої наказом Мінстату України від 29.12.95 № 352.

Вказані витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, виходячи з їх призначення - потреби виробництва, відносяться до складу витрат на підставі ст. 135 та ст.138 ПКУ, як витрати у грошовій формі, як компенсація товарів, придбаних для використання в господарській діяльності, витрати у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва. При цьому такі товари були фактично отримані підприємством та використовувались в господарській діяльності, що підтверджується наведеними доводами та документами.

Таким чином, висновки щодо відсутності первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з придбання запчастин (обладнання).

Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товару) суд вважає даний висновок податкового органу необґрунтованим.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

На підставі наведеного суд робить висновок, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції” (пункт 1) України визнала обов’язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі “БУЛВЕС”АД проти Болгарії” (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим від 05.12.2013 №0003152202 та №0003162202 є протиправними та підлягають скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тому суд стягує на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору на підставі платіжного доручення від 13.12.2013 №2124 у сумі 172,06 грн. з Державного бюджету України.

Згідно частини 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-УІ вирішений порядок сплати судового збору під час подання адміністративного позову майнового характеру. А саме: під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

На підставі наведеного суд стягує з відповідача 90 відсотків розміру ставки судового збору 1548,44 грн. в дохід Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 23.01.2014 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 28.01.2014.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим від 05.12.2013 №0003152202.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим від 05.12.2013 №0003162202.

4.Стягнути на користь Дочірнього підприємства "Краншип" судовий збір у розмірі 172,06 грн. з Державного бюджету України.

5.Стягнути на користь Державного бюджету України 1548,45 грн. з Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.С. Ольшанська