Рішення № 36852087, 09.01.2014, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№1806/13191/12

Провадження №2/592/9/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2014 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м.Суми у складі:

головуючого судді Чернобая О.І.,

при секретарі Дегтяренко В.М.,

з участю позивачки ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ковпаківського районного суду м.Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_6 про поділ нежитлового приміщення та позовом третьої сооби з самостійними вимогами ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недісним договору купівлі-продажу та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому зазначила, що з 08.08.1997 року по 28.10.2009 року вона перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, після чого шлюб було розірвано. 26.11.2003 року ними за спільні кошти було придбане нежитлове приміщення приймально-заготівельний пункт під номером "Б" за адресою: АДРЕСА_1, площею 101,6 кв.м. орієнтовною вартістю 23 000 грн.

Нотаріально посвідчені договори підписав ОСОБА_2 Відповідач добровільно не бажає розділити це майно, що обумовило її звернутись до суду з даним позовом.

Третя особа з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_6 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в якому зазначив, що 31.10.2003 року між ним та Кооперативним підприємством "Коопзаготпромторг" був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

26.11.2003 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого він продав ОСОБА_2 49/100 частин нежитлового приміщення, площею 101,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Однак ніяких грошей від ОСОБА_2 він не отримував і нежитлове приміщення йому фактично не передавав. Після підписання цього договору, майже 10 років він підтримує вказане майно в належному стані, використовуючи його за цільовим призначенням. На його ім'я укладені договори водопостачання та прийому стічних вод, договір на постачання електричної енергії, договір оренди земельної ділянки. Він систематично сплачує всі рахунки за спірне нежитлове приміщення, яке нібито продав ОСОБА_2

Вважає, що цей договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним на підставі ст.58 ЦК УРСР, який діяв на момент його укладення, оскільки цей договір не мав ніяких юридичних наслідків, був укладений формально у зв'язку з тим, що він займається підприємницькою діяльністю тому даний договір укладав з тією метою, щоб у випадку отримання банківського кредиту і можливої заборгованості щоб частина нежитлового приміщення не підпала під стягнення боргу. Крім того, спірне майно ОСОБА_2 він не передавав і це майно не виходило з його фактичного володіння.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свій позов уточнила і просить суд визнати нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 101,6 кв.м. сумісною власністю її та ОСОБА_2, а також просить провесті розподіл в натурі цього нежитлового приміщення в натурі по ? частці кожному. В задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

Представник третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 зустрічний позов ОСОБА_6 підтримав у повному обсязі і просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 101,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, укладений 26.11.2003 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, а також просить визнати право власності на 49/100 частин цього нежитлового приміщення за ОСОБА_6 В задоволенні первісного позову просить відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_6 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так судом встановлено, що 31.10.2003 року між Кооперативним підприємством "Коопзаготпромторг" та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_6 купив нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1. /а.с.41/

26.11.2003 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу на 49/100 частин вищевказаного нежитлового приміщення. /а.с.4/

В цьому договорі вказано, що продаж цей вчинено за 11760 грн., які продавець повністю отримав до підписання договору.

Дані правовідносини виникли в 2003 році, тому вони повинні регулюватись Цивільним кодексом в редакції 1963 року.

Так, згідно ст.58 ЦК України (1963 року) недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).

Отже, ознаками мнимої угоди є: а) наявність зовнішньої форми правочину, що фіксує певні наміри сторін; б) відсутність у сторін дійсного наміру створити наслідки, які обумовлювалися у цьому правочині. Тобто, повинно мати місце не правочин у точному значенні цього поняття, а його імітація.

Відповідно до ст.128 ЦК України (1963 року) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві.

Таким чином, підтвердженнями наміру створити юридичні наслідки за угодою про купівлю-продаж частини нежитлового приміщення повинен бути акт приймання-передачі цієї частини приміщення від продавця ОСОБА_6 покупцю ОСОБА_2

В даному випадку такий акт не складався, оскільки фактично ОСОБА_6 не передавав ОСОБА_2 спірне нежитлове приміщення.

В самому договорі купівлі-продажу також не вказано, що продавець передав покупцю спірне приміщення.

Крім цього, судом достовірно встановлено і підтверджено самим відповідачем ОСОБА_2, що спірне нежитлове приміщення за договором купівлі-продажу йому фактично не передавалось і ОСОБА_2 після укладання договору купівлі-продажу ніякого відношення до цього нежитлового приміщення не мав і не має на теперішній час.

Це підтверджується і тим, що після укладення цього договору спірне приміщення фактично залишилось в користуванні ОСОБА_6, у спірному приміщенні встановлено обладнання ОСОБА_6 і в цьому спірному приміщенні ОСОБА_6 займається підприємницькою діяльністю, в цьому приміщенні розташоване його всякого роду обладнання.

Крім того, після укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_2 усі договори про надання комунальних послуг на спірне приміщення та договір оренди на земельну ділянку під цим приміщенням були укладені саме з ОСОБА_6, всі комунальні послуги за спірне приміщення сплачує ОСОБА_6, що також підтверджує той факт, що фактично спірне приміщення ОСОБА_2 не передавалось. /а.с.125-141/

У випадку фактичної передачі спірного приміщення ОСОБА_2, йому необхідно було б укладати договір на оренду земельної ділянки під цим приміщенням, потрібно було б укладані всі інші договори на сплату комунальних послуг за спірне приміщення, що ним зроблено не було і цей факт не оспорюється сторонами.

Таким чином, на підставі вищенаведених доводів вбачається, що договір купівлі-продажу від 26.11.2003 року, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_2 є угодою, укладеною лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки, тому являється мнимою угодою.

У відповідності з вимогами ст.76 ЦК України (1963 р.) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

В даному випадку, враховуючи, що між ОСОБА_6 і ОСОБА_2 після укладання договору купівлі-продажу існувала домовленість про те, що спірне нежитлове приміщення фактично буде залишатись у володінні ОСОБА_6 і це тривало до моменту пред'явлення 14.11.2012 року позивачкою ОСОБА_1 позову про розподіл спірного нежитлового приміщення, то у ОСОБА_6 не виникало права на подачу позову про визнання недійсним вищезазначеного договору купівлі-продажу, а коли позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом і просить суд визнати спірне нежитлове приміщення сумісною власністю її та ОСОБА_2, то з цього моменту порушується право ОСОБА_6 на володіння спірним нежитловим приміщенням і з цього моменту у нього виникає право на подачу позову.

Оскільки вказаний договір купівлі-продажу від 26.11.2003 року є мнимою угодою і підлягає визнанню недійсним, то спірне нежитлове приміщення, площею 101,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 не може бути визнане судом сумісною власністю позивачки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і з цих причин не підлягає розподілу між ними.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст.58, 76, 128 ЦК України (1963 р.),

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання нежитлового приміщення, площею 101,6 кв.м. по АДРЕСА_1 сумісною власністю її та ОСОБА_2, проведення розподілу в натурі цього нежитлового приміщення по ? частці їй та ОСОБА_2 - відмовити за необґрунтованістю.

Позов ОСОБА_6 задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 101,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, укладений 31.10.2003 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на 49/100 частин нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.І. Чернобай