Рішення № 36851076, 24.01.2014, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/13518/13-ц

Провадження № 2/752/595/14

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

24 січня 2014 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Новак А.В. при секретарі Чабанюк Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди,-

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди.

Мотивував свої вимоги тим, що на його земельній ділянці по АДРЕСА_1 знаходиться туалет з забетонованою вигрібною ямою. Відповідач по справі проживає за адресою: АДРЕСА_2, є його сусідкою і їхні земельні ділянки межують між собою. Позивач зазначає, що відповідачка разом зі своїм чоловіком викопали на своїй земельній ділянці яму і здійснивши підкоп на його земельну ділянку зруйнували стіну забетонованої вигрібної ями, яка знаходиться біля забору, внаслідок чого йому була завдано майнової шкоди.

Позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 1500 гривень майнової шкоди та вирішити питання про судові витрати.

В судовому засіданні позивач, посилаючись на матеріали справи, просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю. В задоволенні позовних вимог, просила суд відмовити повністю.

Заслухавши сторони, дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1, а відповідач за адресою: АДРЕСА_2

Земельні ділянки за зазначеними адресами межують між собою і відповідно до технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_1 на вказаній земельній ділянці розташована вбиральня.

В ході судового розгляду справи позивачем не було надано суду жодного доказу про те, що дії на які вказує позивач мали місце. Жодних актів, щодо руйнування, а так само факту знищення його вбиральні надано не було та в ході судового розгляду будь-яких доказів на підтвердження таких обставин, судом здобуто не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного-процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Суд вважає, що позивачем не доведено будь-якими належними та допустимими доказами факту завдання йому щкоди саме неправомірними діями відповідача, оскільки таких доказів в ході судового засідання позивачем надано не було.

Твердження позивача в обґрунтування позовних вимог, що руйнування його вбиральні відбулося саме у зв'язку з неправомірними діями відповідачки, судом не беруться до уваги, оскільки такі суперечать матеріалам справи та не доведені будь-якими належними та допустимими доказами і викладені представником позивача у формі припущень.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Твердження позивача в обґрунтування позову, крім його пояснень, не підтверджені жодними доказами, а також не знайшли свого підтвердження в ході слухання справи, а тому не беруться судом до уваги і такі обставини встановлені в судовому засіданні не дають суду жодних правових підстав для задоволення позовних вимог.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову повністю.

Судові витрат між сторонами розподілити за правилами ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 212-215, 223, 294-296 ЦПК України,суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя А.Новак