Рішення № 3685079, 12.05.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.05.2009 Справа № 4/100-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєлій Є.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданнісправу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКО ФАРМ ЛТД»м. Київ

до приватного малого підприємства «Генезіс»м.Херсон

про стягнення 15032грн.92коп.

Представники сторін в засідання суду не з'явилися

Позивач звернувся з позовною заявою, якою просить стягнути з відповідача 13211грн.19коп. основного боргу та 924грн.61коп. пені, 780грн.21коп. втрат від інфляції та 116грн.91коп. –3 % річних, посилаючись на невиконання ним своїх обов'язків по розрахунках за отриманий товар згідно з договором поставки №1/2 РF від 14.01.2005року.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був своєчасно повідомлений про час розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення від 29.04.2009року про вручення йому ухвали про порушення справи від 23.04.2009року. За таких підстав, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, справа відповідно до статті 75 ГПК України розглядається без участі представника відповідача, за наявними в справі доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, суд -

Встановив:

14 січня 2005року між товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКО ФАРМ ЛТД»(позивач по справі) та приватним малим підприємством «Генезіс»(відповідач) укладено договір поставки №1/2 РF.

Згідно з цим договором позивач, як постачальник, зобов'язався передати відповідачу, як покупцю, косметичну продукцію, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити її на умовах, зазначених договором.

Відповідно до пункту 8.1 договору поставки сторони узгодили строк його дії до 31.12.2005року та зазначили, що після закінчення цього терміну, в разі відсутності письмового повідомлення про розірвання договору, направленого однією із сторін іншій за 1 місяць до закінчення дії договору, він автоматично продовжується на наступний період.

Доказів надіслання такого повідомлення сторонами суду не надано, тому слід вважати договір чинним на момент вирішення спору.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору поставки від 14.01.2005року позивач передав відповідачу через його уповноваженого представника Журбина О.А., який діяв на підставі довіреності НБИ №161572 від 10.12.2008року, продукцію на загальну суму 13.211грн.19коп. Зазначений факт підтверджується наданими до матеріалів справи накладними:

№ 42029 від 10.12.2008року на суму 1.946грн.87коп.

№ 42039 від 10.12.2008року на суму 6.951грн.35коп.

№ 42170 від 11.12.2008року на суму 2.769грн.19коп.

№ 42177 від 11.12.2008року на суму 1.543грн.78коп.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов’язок суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

При укладенні договору від 14.01.2005року сторони пунктом 4.1 узгодили, що відповідач зобов'язаний здійснити оплату товару шляхом банківських переказів на розрахунковий рахунок позивача відповідно до сум зазначених в рахунках-фактурах. Пункт 4.2 договору встановлює обов'язок відповідача оплатити товар шляхом попередньої оплати. Однак при відвантажені товару, позивач надав відповідача відстрочку сплати вартості отриманого товару на 18 календарних днів, про що зазначено в кожній видатковій накладній, тобто сторонами погоджено строк здійснення розрахунків на протязі 18 календарних днів з дати отримання товару.

Фактично оплату вартості отриманого товару відповідач не здійснював взагалі.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 14.01.2005року є обов'язковим для виконання і сторони повинні дотримуватися взятих на себе зобов'язань, оскільки стаття 525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від зобов'язання, або односторонньої її зміни.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів перерахування боргу, або будь-яких заперечень проти позову суду не надав, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 13.211грн.19коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.

Пункт 6 ст.231 Господарського Кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 зазначеного Закону ( в редакції Закону від 10.01.2002року) встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період , за який сплачується пеня.

Пунктом 4.4 договору поставки передбачено, що у разі порушення відповідачем строку оплати товару, він зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Будь-яких пояснень причин невиконання обов'язків за договором від 14.01.2005року щодо здійснення розрахунків у встановлений договором строк відповідач суду не надав, тому нарахована позивачем пеня за період прострочки з 28.12.2008року по 15.04.2009року в сумі 924грн.61коп.підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вимог зазначеної норми права з відповідача також підлягає стягненню 780грн.21коп. втрат від інфляції та 116грн.91 коп. –3% річних.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України відносяться на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з приватного малого підприємства «Генезіс»м.Херсон, вул.Жовтневої революції № 47, поточний рахунок 260061092 в Херсонській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 352015, код 21281338 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКО ФАРМ ЛТД»м. Київ вул. Пушкінська №10, поточний рахунок № 26004012824857 в ВАТ «Укрексімбанк", МФО 322313, код 20029129 - 13.211грн.19коп. основного боргу, 924грн.61 коп. пені, 780грн.21коп. втрат від інфляції, 116грн.91 коп. –3% річних, 150грн.32коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя З.І. Ємленінова

Рішення оформлено відповідно до

ст.84 ГПК України 14.05.2009року.