Постанова № 36850291, 23.01.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/7152/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Опошнян І.О.,

представника позивача - Крамаренко О.П.,

представника відповідача - Грибовода С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Виробничо-торгівельного підприємства "Бізнесконтакт" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2013 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів /надалі - позивач/ звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виробничо-торгівельного підприємства "Бізнесконтакт" /надалі - відповідач/ про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 29720 грн. 94 коп. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1455 грн. 30 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме в 2012 році відповідач не виконав нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 2 робочих місць, не сплатив у встановлені строки адміністративно - господарські санкції в розмірі 29720 грн. 94 коп., що стало підставою для звернення до суду про стягнення коштів. Також згідно зі статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 1455 грн. 30 коп.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У своїх запереченнях зазначав, що Виробничо-торгівельним підприємством "Бізнесконтакт" подано до Лохвицького районного центу зайнятості звіт про наявність вакансій станом на 25.05.2012 року. Крім того, у 2012 році відповідачем працевлаштовувались особи за направленням на працевлаштування з Лохвицького МЦЗ. Пояснював, що у 2012 році інваліди не бажали працювати на підприємстві.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Як зазначено у статті 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державне управління з питань забезпечення прав інвалідів та їх соціальної захищеності здійснюється в межах повноважень центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129, Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів України.

Згідно пункту 12 цього Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством соціальної політики України та Державною службою з питань інвалідів та ветеранів України утворюються територіальні відділення Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі в межах граничної чисельності його працівників. Положення про територіальні відділення, їх структуру, штатні розписи та кошториси затверджує директор Фонду.

За змістом статті 20 України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" саме Фонду надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі -Закон) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Частиною 1 статті 19 Закону встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, який становить чотири відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, визначено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Судом встановлено, що позивачем подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік 02.12.2013 року (вх. № 4568), що підтверджується копією звіту з відміткою про його отримання та копією акту Територіальної державної інспекції з питань праці у Полтавській області № 16-17-40/54 /а.с. 4, 28, 29/.

У звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік (вх. № 4568 від 02.12.2013 року) відповідачем зазначено середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу відповідача - 43 особи, а кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідачем відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (рядок 03) вказано у кількості 1 особи.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів на даному підприємстві відповідно до нормативу 4% повинна становити 2 особи (43 х 0,04), а не одну, як відповідачем вказано у звіті.

Таким чином, Виробничо-торгівельним підприємством "Бізнесконтакт" не створено відповідну кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Як вбачається зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік та не заперечується представником відповідача у 2012 році на Виробничо-торгівельному підприємстві "Бізнесконтакт" були відсутні працевлаштовані особи, які мали статус інваліда.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 09.01.2014 року Лохвицький районний центр зайнятості листом від 17.01.2014 року за вих. № 24 повідомив суд, що відповідачем у 2012 році подавався до Лохвицького районного центу зайнятості один звіт за формою № 3-ПН та надав копію звіту відповідача про наявність вакансій за станом на 25.05.2012 року /а.с. 34-35/.

Однак, звіт Виробничо-торгівельного підприємства "Бізнесконтакт" за травень 2012 року за станом на 25.05.2012 року не містить будь-яких відомостей щодо наявних на підприємстві робочих місць, створених для інвалідів.

Таким чином, відповідачем у 2012 році не подавалися звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН до Лохвицького районного центу зайнятості з відомостями щодо наявних на підприємстві робочих місць, створених для інвалідів.

У листі від 17.01.2014 року за вих. № 24 Лохвицьким районним центром зайнятості повідомлено суд, що до Виробничо-торгівельного підприємства "Бізнесконтакт" у 2012 році інваліди до працевлаштування не направлялися /а.с. 34/.

За таких обставин, суд відхиляє доводи представника відповідача про прийняття у 2012 році на працевлаштування осіб по направленню з Лохвицького районного центру зайнятості. Крім того, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що вказані відповідачем у спису особи мали статус інваліда.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту, що він інформував інші служби про створення робочих місць для інвалідів та просив направити інвалідів для працевлаштування у 2012 році.

Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відтак, відповідач повинен сплатити адміністративно - господарську санкцію згідно із статтею 20 Закону за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році в розмірі 29720 грн. 94 коп. = 14860,47 х 2-0. Де, 14860,47 грн. - середньорічна заробітна плата штатного працівника (639000 грн. : 43).

Відповідно до частин 3- 5 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Частиною 2 статті 20 цього Закону встановлено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, сума пені за порушення відповідачем термінів сплати адміністративно-господарських санкцій становить 1455 грн. 30 коп. = (29720,94 грн. х 0,02%) х 245 днів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 29720 грн. 94 коп. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1455 грн. 30 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Виробничо-торгівельного підприємства "Бізнесконтакт" про стягнення адміністративно-господарських санкцій задовольнити.

Стягнути з Виробничо-торгівельного підприємства "Бізнесконтакт" (код ЄДРПОУ 21070016) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 13937406) адміністративно-господарські санкції у розмірі 29720 грн. 94 коп. (двадцять дев'ять тисяч сімсот двадцять гривень дев'яносто чотири копійки) та пеню у розмірі 1455 грн. 30 коп. (одна тисяча чотириста п'ятдесят п'ять гривень тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 28 січня 2014 року.

Суддя С.С. Сич