Рішення № 36850272, 23.01.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2014 р. Справа № 914/4473/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання В.Кравцю, розглянув матеріали справи

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС», м. Київ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Броди Агро», с. Шнирів, Бродівський район, Львівська область;

про: стягнення 228 006 грн. 83 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з’явився;

відповідача: не з’явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 26.11.2013 року прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ – МТС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Броди Агро» про стягнення 228 006 грн. 83 коп. Розгляд справи призначено на 17.12.2013 року.

У судовому засіданні 17.12.2013 року представники сторін не з'явились, причини неявки не повідомили. Від відповідача надійшов лист про те, що ним було частково сплачено борг. Враховуючи неявку представників сторін, судом відкладено розгляд справи на 26.12.2013 року.

У судове засідання 26.12.2013 року представник позивача не з’явився. Представник відповідача подав документи для долучення до матеріалів справи, у тому числі докази сплати решти боргу. Судом відкладено розгляд справи на 23.01.2014 року.

У судове засідання 23.01.2014 року представник позивача подав письмові пояснення по справі, докази сплати відповідачем суми основного боргу, клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник відповідача відмовився.

Представнику сторони, що брав участь у судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

У судовому засіданні 23.01.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв’язку з невиконанням відповідачем договірних зобов’язань. Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (надалі по тексту рішення – позивач, виконавець згідно з договором) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Броди Агро» (надалі по тексту рішення – відповідач, замовник згідно з договором) про стягнення 228 006 грн. 83 коп. заборгованості, з яких 226 200 грн. 00 коп. сума основного боргу, 1 226 грн. 53 коп. пені, 265 грн. 30 коп. 3 % річних, 315 грн. 00 коп. штрафу.

Підставою стягнення вказаної суми позивач називає договір надання послуг, умови якого відповідач порушив, а саме не оплатив отриманий товар у строки, визначені договором, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у вказаному вище розмірі.

Відповідач проти позовних вимог не заперечив, відзиву на позовну заяву не подав, здійснив погашення суми основного боргу.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 16.09.2013 року сторони уклали договір № КО-ЛВ-32/2013 про надання послуг (надалі по тексту рішення - договір).

Згідно з п. 1.1 договору виконавець зобов’язується, в порядку та на умовах даного договору, на території сільськогосподарських угідь замовника надати останньому послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур на пальному замовника, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити надані послуги.

Сторони домовились, як зазначено в п. 1.2 договору, що виконавець надаватиме послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур на наведених нижче умовах та в наступних обсягах: соя – загальна вартість 280 000 грн., кукурудза – 300 000 грн., всього на суму 580 000 грн.

Згідно з п. п. 3.3, 3.4 договору загальна вартість наданих послуг обчислюється, виходячи з актів передачі-приймання наданих послуг, що підписані сторонами. Оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі актів передачі-приймання наданих послуг в строк не пізніше, ніж через 5 робочих днів з дати підписання відповідного акту.

Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 7298 від 30.09.2013 року на суму 4 500 грн., № 7445 від 09.10.2013 року на суму 70 200 грн., № 7815 від 22.10.2013 року на суму 62 100 грн., № 8145 від 30.10.2013 року на суму 80 100 грн., № 8540 від 31.10.2013 року на суму 9 300 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи, на загальну суму 226 200 грн. підтверджується надання виконавцем і прийняття замовником визначених договором послуг на вказану суму.

Відповідач всупереч умовам договору не оплатив надані послуги згідно зі строками, визначеними договором, у зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 226 200 грн.

Як підтверджено матеріалами справи, а саме банківськими виписками від 18.11.2013 року, від 05.12.2013 року, від 17.12.2013 року, копії яких подані представником позивача і знаходяться в матеріалах справи, а також витягами з системи клієнт-банку, долученими до матеріалів справи представником відповідача, відповідач сплатив суму основної заборгованості частинами відповідно на суми 74 700 грн., 142 200 грн., 9 300 грн., що в сумі становить 226 200 грн.

Із матеріалів справи встановлено, що залишок несплаченої заборгованості станом на момент прийняття рішення становить 1 806 грн. 83 коп., з яких 1 226 грн. 53 коп. пені, 265 грн. 30 коп. 3 % річних, 315 грн. 00 коп. штрафу, докази оплати яких у матеріалах справи відсутні.

Представник позивача подавав заяву про збільшення розміру позовних вимог, збільшивши розмір штрафу. Проте, така заява була повернута судом без розгляду у зв’язку з відсутністю доказів сплати судового збору за збільшення вимог. Відповідно, суд розглядає та вирішує спір з урахування позовних вимог, зазначених у прохальній частині позовної заяви.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори.

Із матеріалів справи судом встановлено, що між сторонами виникли взаємні права та обов’язки на підставі договору надання послуг від 16.09.2013 року.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із матеріалів справи встановлено, що 18.11.2013 року відповідач перерахував на рахунок позивача кошти у сумі 74 700 грн., що підтверджено банківською випискою від 18.11.2013 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи. Відтак, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 74 700 грн., оскільки підстави для заявлення такої вимоги на час порушення судом провадження у справі були відсутні.

Крім цього, судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем погашено решту суми основної заборгованості у розмірі 151 500 грн. У відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (відсутній предмет спору) суд вважає за необхідне провадження в цій частині позовних вимог припинити.

Стосовно несплачених 1 226 грн. 53 коп. пені, 265 грн. 30 коп. 3 % річних, 315 грн. 00 коп. штрафу суд зазначає наступне.

Договором, а саме п. 5.2, передбачено, що за прострочення оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш, як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, замовник зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь виконавця штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Відповідно до п. 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України). Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню. Такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України. Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі № 06/5026/1052/2011).

При цьому, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з умовами договору, а саме з п. 5.2, штраф у розмірі 7 % сплачується відповідачем у випадку непогашення заборгованості протягом більш, як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості. Як встановлено з матеріалів справи, відповідач не оплатив надані послуги вчасно, так як перший платіж на суму 74 700 грн. було здійснено 18.11.2013 року. Відповідно, підстави нарахування штрафу правомірні.

Здійснивши перерахунок розміру штрафу, судом встановлено, що стягненню підлягає 315 грн.

Здійснивши перерахунок суми пені, нарахованої позивачем, судом встановлено, що стягненню підлягає 1 149 грн. 59 коп.

У силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (абз. 4, 5 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Враховуючи наведені положення, позивач просить стягнути 265 грн. 30 коп. 3 % річних. Здійснивши перерахунок сум, вказаних позивачем, у відповідності до умов договору та вимог законодавства, суд вбачає законні підстави для задоволення вимоги про стягнення вказаної суми 3 % річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 т. 81, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Броди Агро» (80620, Львівська обл., Бродівський район, село Шнирів, вул. Колгоспна, будинок 34, код ЄДРПОУ 35116440) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (01024, м. Київ, Печерський район, вул. Лютеранська, будинок 15, літ. А, н/п 17, код ЄДРПОУ 37702357) 315 грн. штрафу, 1 149 грн. 59 коп. пені, 265 грн. 30 коп. 3% річних та 3 055 грн. 29 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Відмовити в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення 74 700 грн. 00 коп. основного боргу, 76 грн. 94 коп. пені.

Припинити провадження в частині позовної вимоги про стягнення 151 500 грн. основного боргу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 28.01.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.