Ухвала суду № 36850187, 27.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 року м. Київ К/9991/47780/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -Добропільська ОДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011

у справі № 2а/0570/2412/2011

за позовом державного підприємства "Добропіллявугілля"(далі -Підприємство)

до Добропільської ОДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011, позов задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 14.01.2011 №0000032340/0 з посиланням на реальність виконання господарських операцій з поставки позивачеві товарно-матеріальних цінностей в рамках фінансово-господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Тигрис», товариством з обмеженою відповідальністю «Восток Інвест Метал», товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Сплінт», приватним малим підприємством «Донбас-95.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства (зокрема, підпунктам 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статтям 203, 215, 228 Цивільного кодексу України) та дійсним обставинам справи, Добропільська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Добропільською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання правильності формування даних податкового обліку по господарським операціям з визначеними контрагентами.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 05.01.2011 №2/23-1/32186934 та прийнято оспорюване податкове повідомлення рішення, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 40926 грн. (у тому числі 27284 грн. за основним платежем та 13642 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для прийняття цього акта індивідуальної дії став висновок податкової інспекції про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, пред'явлених до сплати вище переліченими постачальниками у ціні поставлених товарно-матеріальних цінностей.При цьому податкова інспекція посилається на відсутність у зазначених контрагентів необхідної матеріально-виробничих та трудових ресурсів для виконання розглядуваних поставок та зазначає про укладення позивачем нікчемних правочинів з названими контрагентами без мети настання відповідних цим правочинам правових наслідків.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення сприятливих наслідків у податковому обліку платника.

Втім, як вірно зазначили суди, у даному разі існування відповідних обставин податковою інспекцією не доведено.

За наслідками дослідження на підставі наявних у матеріалах справи доказів динаміки правовідносин Підприємства з кожним із спірних контрагентів суди з'ясували, що виконання операцій з поставки продукції виробничо-технічного призначення в адресу позивача підтверджується належними первинними документами, що містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про характер та зміст господарської операції, а саме - договорами поставки, специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними.

Податковим органом, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Доводи податкової інспекції про відсутність у спірних постачальників об'єктивної можливості виконати розглядувані поставки в силу відсутності необхідних матеріально-технічних та трудових ресурсів у даному разі не спростовують реальності зазначених операцій. Адже податковим органом не доведено неможливості виконання поставок цими постачальниками наявними у них силами та засобами з урахуванням обсягів та кількості товарів, існування необхідності залучення додаткових ресурсів до виконання цих операцій з огляду на специфіку товару, що поставляється, тощо.

З урахуванням викладеного висновок судових інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для оспорюваного донарахування відповідає наявним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги були розглянуті судами першої та апеляційної інстанцій по суті, цим доводами було надано правильну юридичну оцінку. Підстави для їх переоцінки у суду касаційної інстанції відсутні в силу статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 у справі № 2а/0570/2412/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько