Ухвала суду № 36849720, 16.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2014 року м. Київ К/9991/70391/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011

у справі № 2а-3070/11/2070

за позовом Приватного підприємства «Донком»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Донком» (далі по тексту - позивач, ПП «Донком») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2010 №0003952305/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011, позовні вимоги задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведена планова виїзна перевірка ПП «Донком» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт перевірки від 06.10.2010 №10094/23-05/33817335.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2010 №0003952305/0, яким донараховано податок на додану вартість 100661,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 50330,50 грн., за загальну суму 150991,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 даного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, даний Закон визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

Судами встановлено, що на момент проведення перевірки позивач на підтвердження податкового кредиту мав необхідні податкові накладні, виписані на його адресу ТОВ «Будоптінженер» та ТОВ «Схід-Профбуд», тому позивач мав підстави для включення до податкового кредиту суми ПДВ.

В акті перевірки відповідач вказує, що підставою для донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій є той факт, що при проведенні перевірки було встановлено не знаходження за юридичною адресою контрагентів позивача ТОВ «Схід-Профбуд» та ТОВ «Будоптінженер».

Судами вірно зазначено, що відсутність даних контрагентів за місцезнаходженням не може впливати на результати діяльності підприємства - позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а отже, й для застосування штрафних санкцій.

Крім того, судами встановлено, що виписані податкові накладні відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що податкові накладні видано по реальним господарським операціям, а виявлені в накладних помилки не призвели до втрат бюджету, тому недотримання позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, так як згідно абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Самі по собі недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені відповідачем в результаті перевірки позивача, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Отже, суди дійшли вірного висновку, що видані позивачу належно оформлені податкові накладні контрагентами, що були зареєстровані платниками податків на додану вартість на час здійснення вказаних операцій, з урахуванням господарських операцій, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров