Ухвала суду № 36849695, 16.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2014 року м. Київ К/9991/65480/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2011

у справі № 2а-1577/09/1370

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Самбірський радіозавод «Сигнал»

до Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області

про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Самбірський радіозавод «Сигнал» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Самбірський радіозавод «Сигнал») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Самбірському районі Львівської області) про визнати нечинним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.10.2008 №0000532300.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2009 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності застосування до позивача штрафних санкцій з огляду на те, що при проведенні імпортних операцій датою імпорту у випадках ввозу продукції на територію України, якщо остання підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення вантажно митної декларації (далі по тексту - ВМД) (типу ІМ-4.0 «Імпорт»).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2011 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2009 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Самбірський радіозавод «Сигнал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2008, за результатами якої складено акт від 29.09.2008 №770/23-1/14311732.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято рішення від 07.10.2008 №0000532300 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до вимог ст. 4 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі по тексту - Закон №185/94-ВР) у розмірі 8294,46 грн.

Фактичною підставою для прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій слугував висновок податкового органу про порушення позивачем зокрема, ст. 1 та ст. 2 Закону №185/94-ВР, в результаті чого донараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі по тексту - ЗЕД) в сумі 8294,46 грн. При цьому, податковий орган виходив з того, що ВАТ «Самбірський радіозавод «Сигнал» на підставі імпортного контракту №5 від 10.01.2007, укладеного з компанією «Jiaxing Layo Import and Export Group CO», Китай, 25.01.2007 перерахував кошти за готову продукцію, а саме: за комплектувальні вироби для стартерів люмінесцентних ламп в сумі 16340,40 дол. США. Готова продукція поступила 31.05.2007 згідно ВМД на загальну суму 16340,40 дол. США, що становить 22 дні прострочення термінів розрахунків у сфері ЗЕД. Відповідно до ст. 4 Закону №185/94-ВР ДПІ у Самбірському районі донараховано пеню в сумі 5446,26 грн. Крім того, позивач на підставі імпортного контракту №38/5-46 від 17.07.2006 на загальну суму 60000,00 дол. США, укладеного з «Laminazione Sottile SPA», Італія, перерахував кошти за готову продукцію в сумі 51731,44 дол. США, а саме: 21.03.2007 в сумі 20000,00 дол. США, 22.03.2007 в сумі 4000,00 дол. США, 28.04.2007 в сумі 10731,44 дол. США, 26.04.2007 в сумі 17000,00 дол. США. Готова продукція поступила 27.06.2007 згідно ВМД на загальну суму 51731,44 дол. США, з них на 24000,00 дол. США товару поступило з простроченням термінів розрахунків, а саме: 4000,00 дол. США - 7 днів прострочки, 20000,00 дол. США - 8 днів прострочки, в результаті чого донараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 2848,20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оформлена ВМД не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під контролем неможливо без його фактичного ввозу на територію України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність вантажно-товаросупровідного документа, з відтиском штампу «Під митним контролем» з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку.

Як вбачається з матеріалів справи, товар за вищевказаними контрактами надійшов на митну територію України в межах термінів, передбачених ст. 2 Закону №185/94-ВР.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.04.1991 №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» імпорт (імпорт товарів) це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

При цьому, відповідно до вказаної статті «Моментом здійснення імпорту» є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Поняття «момент перетину товаром митного кордону України» визначається також нормами Митного кодексу України.

Так, зокрема, п. 2 ст. 1 Митного кодексу України встановлено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Згідно зі ст. 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та супровідних документах.

Таким чином, з правового аналізу наведених норм вбачається, що перебування товару «Під митним контролем» неможливе без його фактичного ввезення в Україну, тому первинним є фактичне перетинання товаром митного кордону України в пункті пропуску, підтвердженням якого в режимі імпорту є проставлення на товаросупровідному документі відтиску «Під митним контролем» з відповідною датою перетину митного кордону.

Крім того, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованим посилання суду апеляційної інстанції на те, що відповідно до п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 №574, вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

При цьому, даний нормативно-правовий акт не містить положень про те, що вантажно-митна декларація є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів.

Також, відповідно до п. 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 №307 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 за №43/2247, моментом перетину митного кордону при перевезеннях іншими видами транспорту (у тому числі залізничним та автомобільним) при імпорті вважається початок або здійснення митного оформлення в пункті пропуску через митний кордон України на шляху переміщення товару.

З огляду на зазначене, оформлена вантажна митна декларації не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під контролем неможливо без його фактичного ввозу на територію України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність вантажно-товаросупровідного документа, з відтиском штампу «Під митним контролем» з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Таким чином, наведене спростовує доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, про те, що саме з оформлення вантажної митної декларації пов'язано здійснення імпортної операції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров