Ухвала суду № 36849684, 15.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2014 р. м. Київ К/9991/54045/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Весельської Т.Ф.,

Малиніна В.В.

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції, зацікавлена особа: ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Управління Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області звернувся до суду з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області (далі відповідач) про оскарження дій державного виконавця.

Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 06 квітня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року скасовано постанову Селидівського міського суду Донецької області від 06 квітня 2012 року та прийнято нову про задоволення позову.

Відповідач, Відділ державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції не погодилось з постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року і звернулось до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року та залишити в силі постанову Селидівського міського суду Донецької області від 06 квітня 2012 року, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

16.02.2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Злобіною Ю.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2-а-6775-2011, що був виданий 13.01.2012 р. Селидівським міським судом про зобов'язання УПФУ в м. Селидове Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 за віком на пільгових умовах згідно її заяви від 19.05.2011р. № 356.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності винесення вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження щодо додержання державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Злобіною Ю.С. приписів ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження».

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанцій дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена з урахуванням вимог ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», без порушень підвідомчості виконавчих проваджень, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходячи з того, що Відділ державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції має статус територіального підрозділу центрального органу виконавчої влади.

Проте, скасовуючи рішення суду першої інстанції, Донецький апеляційний адміністративний суд дійшов протилежного висновку та задовольнив вимоги Управління Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області.

Аналізуючи обставини справи та застосовуючи відповідні норми матеріального права, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження " примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

Згідно частини 2 статті 20-1 вказаного Закону на підрозділ примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції покладається виконання рішень, зокрема, за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів державної влади, місцеві суди, міські або районні ради чи районні державні адміністрації, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, а також інші територіальні підрозділи органів державної влади.

Тобто, з аналізу змісту вказаної статті можна зробити висновок, що обов'язок з виконання рішень, за якими боржниками є, зокрема, територіальні підрозділи центральних органів державної влади покладено на підрозділи примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції.

З оскаржуваної постанови Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції, вбачається, що боржником у справі №2-а-6775/11 є Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області.

За змістом статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Отже, орган державної влади -це самостійний вид органів державної влади, які згідно з конституційним принципом поділу державної влади мають своїм головним призначенням забезпечення функціонування однієї гілки державної влади -виконавчої.

Згідно з п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Відповідно до п.15 вказаного Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах районах у містах.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002р. № 8-2, Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Отже, Пенсійний фонд України та його територіальні органи відносяться до органів виконавчої влади й, як наслідок, - до органів державної влади, а тому обов'язок з виконання рішення суду, за яким боржником є Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області покладено на відповідний підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби.

Пункт 4 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження " встановлює, що пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з необхідністю скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження, оскільки вона винесена неповноважним органом державної виконавчої служби та з порушенням підвідомчості виконання рішень.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що постанова постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду, тому підстави для скасування або зміни рішення відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 231 КАС України, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: О.Ф. Ситников

Т.Ф. Весельська

В.В. Малинін