Ухвала суду № 36848566, 21.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 р.Справа № 820/9291/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2013р. по справі № 820/9291/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання недійсним та скасування податкрвого повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (надалі за текстом - ТОВ "Мітрейд", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі за текстом - Індустріальна ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській обл., відповідач) , в якому просить суд: визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0001002210 та № 0001012210 від 16.09.2013 року, прийнята на підставі акту перевірки від 02.09.2013 року за № 580/22.1-06/36624196 Індустріальною об'єднаною державною податкової інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2013р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень- рішень було задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення - рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів (61007, м. Харків, вул. Бекетова, буд. 1) № 0001002210 та № 0001012210 від 16.09.2013 року, прийнятих на підставі акту перевірки від 02.09.2013 року за № 580/22.1-06/36624196. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (код ЄДРПОУ 36624196, р/р 26008060012457, МФО 351533, 61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 19) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривень 00 копійок.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2013р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником позивача надана заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Мітрейд» зареєстровано як юридична особа у встановленому законом порядку та на даний час перебуває на податковому обліку в Індустріальній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Фахівцями Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Мітрейд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт за № 580/22.1-06/36624196 від 02.09.2013 р., яким встановлені наступні порушення податкового законодавства:

1) ч. 1 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Мітрейд" (код ЄДРПОУ 36624196) з постачальниками: ТОВ "ВІП СОЮЗ" (код ЄДРПОУ 37240791), ПП "УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ЕКОЛОГІЇ" (податковий номер 36627363), ТОВ «АВ МЕТАЛ ГРУП»;

2) Перевіркою ТОВ "Мітрейд" (код ЄДРПОУ 36624196) не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ "ВІП СОЮЗ" (код ЄДРПОУ 37240791), ПП "УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ЕКОЛОГІЇ" (податковий номер 36627363), ТОВ "АВ МЕТАЛ ГРУП" на загальну суму сформованого податкового кредиту 211121 грн., та на загальну суму сформованих податкових зобов'язань 291010 грн., які виникли при реалізації ТМЦ покупцям, від постачальників: ТОВ "ВІП СОЮЗ" (код ЄДРПОУ 37240791), ПП "УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ЕКОЛОГІЇ" (податковий номер 36627363), ТОВ "АВ МЕТАЛ ГРУП";

3) Перевіркою встановлено порушення п. 1.32 ст. 1, ст. 4, пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, ст. 134, ст. 135 ст. 136, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями, занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 181852 грн., у тому числі за 2010 рік у сумі 15088 грн., 2-3 квартали 2011 року у сумі 166764 грн.;

4) Перевіркою встановлено порушення п. 1.6 ст. 1, п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та ст. 185, ст. 188, ст. 201, ст. 187 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), тобто підприємством: завищено ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті, на загальну суму 15082 грн., в тому числі: грудень 2010 р. - 5 грн., січень 2011 р. - 424 грн., квітень 2011 р. - 532 грн., грудень 2011 р. - 236 грн., серпень 2012 р. - 204 грн., листопад 2012 р. - 5283 грн., грудень 2012 р. - 8398 грн.; занижено ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті, на загальну суму 220511 грн., в тому числі: травень 2011 р. - 171164 грн., червень 2011 р. - 49347 грн.; занижено від'ємне ПДВ за грудень 2012 року на 42747 грн.

На підставі акту перевірки № 580/22.1-06/36624196 від 02.09.2013 р. Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001002210, та № 0001012210 від 16.09.2013 року, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 205429 грн. та податку на прибуток в розмірі 181852 грн..

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що укладені позивачем правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не ким не оскаржені та у судовому порядку не визнані не дійсними, матеріалами справи підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та з того, що у позивача є в наявності передбачені чинним законодавством підстави для віднесення сум податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки № 580/22.1-06/36624196 від 02.09.2013 р., підставами для висновку про завищення податкового кредиту та заниження податку на прибуток став висновок податкового органу про те, що правочини укладені від імені ТОВ "Мітрейд" з ТОВ "ВІП СОЮЗ", ПП "УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ЕКОЛОГІЇ", ТОВ "АВ МЕТАЛ ГРУП", ТОВ "ЛЕГАЛ СВІТ", ТОВ "СІНЕРГІЯ-А" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що між ТОВ "Мітрейд" з ТОВ "ВІП СОЮЗ", ПП "УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ЕКОЛОГІЇ", ТОВ "АВ МЕТАЛ ГРУП", ТОВ "ЛЕГАЛ СВІТ", ТОВ "СІНЕРГІЯ-А" укладено договори, які є в наявності в матеріалах справи.

Виконання умов договорів підтверджується наданими до матеріалів справи договорами, видатковими та податковими накладними та відповідними платіжними дорученнями, актами виконаних робіт іншими документами по взаємовідносинам.

Крім того колегія судів зазначає, що в ході перевірки перевіряючими були відпрацьовані всі документи, що підтверджували взаємини позивача з ТОВ "ВІП СОЮЗ", ПП "УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ЕКОЛОГІЇ", ТОВ "АВ МЕТАЛ ГРУП", ТОВ "ЛЕГАЛ СВІТ", ТОВ "СІНЕРГІЯ-А", підстави включення відповідних сум до валових витрат та податкового кредиту як того вимагають положення Закону № 168/97-ВР (Договори, видаткові та податкові накладні та відповідні платіжні доручення, акти виконаних робіт інші документи по взаємовідносинам). Факт наявності таких документів та включення саме по ним відповідних сум - податковою не спростовуються, а навпаки підтверджується.

Суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.5. 1 п. 138.5 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Згідно з п. 139 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності

Колегія судів зазначає, що до набрання чинності Податковим Кодексом України був чинний Закон України "Про податок на додану вартість" та Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", якими також було передбачено вищезазначені норми.

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень рішень. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у своїх контрагентів відповідач не подав.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, угоди між позивачем та вказаними контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, так як і суд першої інстанції не може погодитися з висновком податкового органу, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених правочинів позивачем , оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Будь-яких рішень суду, щодо визнання недійними правочинів, податковим органом не зазначено.

Цивільне право говорить, що зміст правочину становлять права та обов'язки про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися.

В акті перевірки крім як про невідповідність змісту правочинів (договорів підряду), укладених позивачем з ТОВ "ВІП СОЮЗ", ПП "УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ЕКОЛОГІЇ", ТОВ "АВ МЕТАЛ ГРУП", ТОВ "ЛЕГАЛ СВІТ", ТОВ "СІНЕРГІЯ-А" також стверджується про порушення публічного порядку з посиланням на ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою «правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним».

Однак суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, зазначає, що у вищезазначеному акті перевірки не міститься жодних фактів та не наведено, в чому саме полягає спрямованість укладених угод на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто посилання на зазначену норму Цивільного кодексу України було зроблено перевіряючими безпідставно.

Що ж стосується посилань відповідача на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.12.2012р. у справі № 1-85/11, яким засуджено ОСОБА_4 за ч.2 ст.205 КК України за придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, зокрема ТОВ "СІНЕРГІЯ-А", ТОВ "ЛЕГАЛ СВІТ" та ПП « Український центр екології», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Зазначений вирок не може вважатися належним доказом, враховуючи те, що він не містить інформації щодо предмету доказування, а саме правильності формування податкового кредиту та валових витрат безпосередньо з ТОВ «Мітрейд» , який не фігурує у цьому вироку як особа, що приймала участь в незаконному формуванню податкового кредиту .

Додатково суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на проведенні заходи податкових інспекцій на обліку в яких знаходяться контрагенти позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладений між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаних договорів недійсними.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2013р. по справі № 820/9291/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.