Ухвала суду № 36848489, 20.01.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/2002/13-а

20.01.14 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Публічного акціонерного товариства "Севастопольський завод напоїв"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі - Дерябкіна Вікторія Любомирівна, довіреність № 985/9/10.1-04 від 05.11.13

розглянувши матеріали справи № 827/2002/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А.) від 05.11.13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Севастопольський завод напоїв" (вул. Делегатська, буд.2, м. Севастополь,99009)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (вул. Гер. Севастополя, буд.74, м. Севастополь,99001)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 05.11.13 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Севастопольський завод напоїв" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі від 17 липня 2013 року № 0000700220 про зменшення Публічному акціонерному товариству «Севастопольський завод напоїв» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 40 687 грн. 00 коп.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі від 17 липня 2013 року № 0000690220 про донарахування Публічному акціонерному товариству «Севастопольський завод напоїв» грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 211 000 грн. 00 коп.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі від 17 липня 2013 року № 0000710220 про донарахування Публічному акціонерному товариству «Севастопольський завод напоїв» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 202 695 грн. 00 коп.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 05.11.13 та прийняти нове рішення по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні постанови Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 05.11.13 та прийнятті нового рішення.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності його представника.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи. Заявник апеляційної скарги зокрема вказує, що реальність господарських операцій позивача з придбання товарів та робіт (послуг) у контрагента та їх використання в господарській діяльності не підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Публічне акціонерне товариства «Севастопольський завод напоїв» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв» з питань правових взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімтрейд» за період з березня по листопад 2011 року та з Приватним підприємством «Пів-07» за період з лютого по квітень 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 08.07.2013 року № 1157/10/22.0-21/00382779/36 (т.1 а.с.15-31) (далі - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем: п. 44.1 ст.44, п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198, п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 135 129 грн. 17 коп., у тому числі за березень 2011 року у сумі 1447 грн. 50 коп., за червень 2011 року у сумі 360 грн. 00 коп., за липень 2011 року у сумі 540 грн. 00 коп., за серпень 2011 року у сумі 1770 грн. 00 коп., за жовтень 2011 року у сумі 3 180 грн. 00 коп., за листопад 2011 року у сумі 840 грн. 00 коп., за лютий 2012 року у сумі 38 991 грн. 67 коп., за березень 2012 року у суму 66 000 грн. 00 коп., за квітень 2012 року у сумі 22 000 грн. 00 коп.; пп.134.1 .1 п.134.1 ст.134, п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 133 341 грн. 00 коп., у тому числі по періодам: півріччя 2012 року у суму 133 341 грн. 00 коп., та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року у сумі 7 238 грн. 00 коп., ІІ - ІV квартали 2011 року - у сумі 33 450 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

від 17.07.2013 року №0000700220 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 40 687 грн. 00 коп.,

від 17.07.2013 року №0000690220 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 211 000 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем - 133 341 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями у сумі 66 670 грн. 00 коп.,

від 17.07.2013 року №0000710220 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 202 695 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем - 135 130 грн. 00 коп., за штрафними санкціями - 67 565 грн. 00 коп.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Між Приватним підприємством «ПІВ-07» та Публічним акціонерним товариством «Севастопольський завод напоїв» 27.04.2011 укладено договір поставки № 8/645, відповідно до якого продавець (ПП «ПІВ-07») продає, а покупець (ПАТ «Севастопольський завод напоїв») придбає продукцію у кількості, асортименті та за ціною, що встановлюється на кожну поставку.

Між Приватним підприємством «Пив-07» та Публічним акціонером товариством «Севастопольський завод напоїв» 21.03.2012 укладено договір купівлі-продажу №30, відповідно до якого продавець (ПП «ПІВ-07») продає, а покупець (ПАТ «Севастопольський завод напоїв») придбає продукцію у кількості, асортименті та за ціною, що встановлюються на кожну поставку.

Відповідно до умов зазначених договорів поставка продукції може здійснюватися на умовах СРТ та EXW, згідно з Правилами Инкотермс в редакції 2000 року, що додатково узгоджується сторонами. Умови поставки, пункт та місце поставки узгоджується сторонами. Оплата продукції здійснюється у безготівкову порядку. Кожна партія продукції повинна супроводжуватися якісним посвідченням на продукцію, що видано виробником.

На виконання зазначених договорів у період з лютого по квітень 2012 року Приватне підприємство «ПІВ-07» поставило, а Публічне акціонерне товариство «Севастопольський завод напоїв» прийняло 115500 кг. цукру на загальну суму 761 950 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 126 991 грн. 67 коп.

За фактом відвантаження товару контрагентом позивача видано наступні видаткові накладні: від 20.02.2012 року № 107 на суму 22 750 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 3 791 грн. 67 коп., від 21.2.2012 року № 108 на суму 145 200 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 24 200 грн. 00 коп., від 29.02.2012 року № 139 на суму 66000 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 11 000 грн. 00 коп., від 03.03.2012 року № 147 на суму 198 000 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 33 000 грн. 00 коп., від 21.03.2012 року № 182 на суму 198 000 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 33 000 грн. 00 коп., від 19.04.2012 року на суму 369 600 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 61 600 грн. 00 коп., від 19.04.2012 року № 261 на суму 132 000 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 22 000 грн. 00 коп.

Також Приватним підприємством «ПІВ-07» виписано, наступні податкові накладні: від 20.02.2012 року № 107 на суму 22 750 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 3 791 грн. 67 коп., від 21.02.2012 року № 108 на суму 145 200 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 24 200 грн. 00 коп., від 29.02.2012 року № 139 на суму 66 000 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 11 000 грн. 00 коп., від 06.03.2012 року № 147 на суму 198 000 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 33 000 грн. 00 коп., від 21.03.2012 року № 182 на суму 198 600 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 33 000 грн. 00 коп., від 19.04.2012 року № 262 на суму 369 600 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 61 600 грн. 00 коп. та від 19.04.2012 року № 261 на суму 132 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 22 000 грн. 00 коп.

Факт перерахування коштів на розрахунковий рахунок Приватного підприємства «ПІВ-07» у сумі 761 950 грн. 00 коп. підтверджується банківськими виписками з розрахункового рахунку позивача.

Відповідно до умов договору товари вивозились зі складу продавця транспортом постачальника. Лише одна партія товару була вивезена зі складу Приватного підприємства «ПІВ-07» автотранспортом позивача, що підтверджується наказом Публічного акціонерного товариства «Севастопольський завод напоїв» від 28.02.2012 року №13-ком про відрядження водія вантажного автомобілю до міста Сімферополя для вивезення продукції та доставки тари строком на дві доби, подорожним листом вантажного автомобілю від 28.02.2012 року № 310421, звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 29.02.2012 року № 13 та посвідченням про відрядження.

Оприбуткування позивачем вказаного товару за даними бухгалтерського та складського обліку підтверджується відповідними прибутковими накладними, реєстрами прибуткових накладних заводу, картками-рахунками, інвентаризаційними відомостями, картками, довіреностями, а також журналами реєстрації довіреностей.

Крім того, на кожну партію товару Приватним підприємством «ПІВ-07» позивачу видано посвідчення про якість цукру білого кристалічного від 21.09.2011 року № 288 ДСТУ 4623:2006, посвідчення про якість цукру білого кристалічного від 28.02.2012 року № 1623, сертифікат відповідності, протокол випробувань зразків продукції, а також висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 12.10.2010 року № 05.03.02-04/75311.

Також, 26.03.2012 між позивачем та Приватним підприємством «ПІВ-07» укладено договір № 156 відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей.

За умовами даного договору поклажодавець (Приватне підприємство «ПІВ-07») зобов'язується передати, а зберігач (Публічне акціонерне товариство «Севастопольський завод напоїв») зобов'язується прийняти на відповідальне зберігання та повернути поклажодавцю товар - цукор, який належить останньому на праві власності.

Відповідно до акту приймання-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання № 1 та розпорядження про зняття з відповідального збереження № 1, 09.04.2012 року позивачем від Приватного підприємства «ПІВ-07» прийнятий на відповідальне зберігання, а 19.04.2012 року - знятий з відповідального зберігання на переданий представнику Приватного підприємства «ПІВ-07», цукор у кількості 56 000 кг. на загальну суму 369 600 грн. 00 коп.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Химтрейд» 17.05.2010 укладено договір № 14/395 купівлі-продажу клею для етикетування «Євромельт 357» та очищувач «Мельт о клин».

Згідно з умовами зазначеного договору поставка товару здійснюється партіями. Поставка товару здійснюється до складу транспортного агентства у м. Севастополі за рахунок продавця. До кожної партії товару продавець надає наступні документи: рахунок, накладну та податкову накладну.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Химтрейд» та Публічним акціонерним товариством «Севастопольський завод напоїв» 18.08.2011 укладено договір постачання № 81, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити продукцію - клей для етикетування «Євромельт 357» та очищувач «Мельт о клин».

Поставка товару за даним договором здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту отримання заявки покупця, або відповідно до узгодженого графіка поставок. Постачання товару здійснюється зі складу транспортного агентства у м. Севастополі за рахунок продавця. До кожної парії товари продавець надає рахунок, накладну та податкову накладну.

На виконання умов зазначених договорів Товариством з обмеженою відповідальністю «Химтрейд» у період з березня по листопад 2011 року постановлено Публічному акціонерному товариству «Севастопольський завод напоїв» клей для етикетування «Євромельт 357» та очищувач «Мельт о клин» на загальну суму 48 825 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 8 137 грн. 50 коп., про що контрагентом позивача видані видаткові накладні від 29.03.2011 року № 485 на суму 8 685 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1 447 грн. 50 коп., від 25.05.2011 року № 809 на суму 16 920 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 2 820 грн. 00 коп., від 17.06.2011 року № 960 на суму 2 160 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 360 грн. 00 коп., від 20.07.2011 року № 1169 на суму 3 240 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 540 грн. 00 коп., від 05.08.2011 року № 1272 на суму 8 460 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 1 410 грн. 00 коп., від 16.08.2011 року № 1342 на суму 2 160 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 360 грн. 00 коп., від 05.10.2011 року № 1754 на суму 2 160 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 360 грн. 00 коп., від 01.10.2011 року № 1976 на суму 5 040 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 840 грн. 00 коп., та податкові накладні: від 29.03.2011 року № 225 на загальну суму 8 686 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1 447 грн. 50 коп., від 25.05.2011 року № 157 на суму 16 920 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2 820 грн. 00 коп., від 17.06.2011 року № 135 на суму 2 160 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 360 грн. 00 коп., від 20.07.2011 року № 163 на суму 3 240 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 540 грн. 00 коп., від 05.08.2011 року № 55 на суму 8 460 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1 410 грн. 00 коп., від 16.08.2011 року № 149 на суму 2 160 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 360 грн. 00 коп., від 05.10.2011 року № 44 на суму 2 160 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 360 грн. 00 коп., від 01.11.2011 року № 5 на суму 5 040 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 840 грн. 00 коп.

Згідно з банківськими виписками позивачем перераховано на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Химтрейд» 48 825 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 8 137 грн. 50 коп.

Доставка товару здійснювалась автотранспортом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмитрейд», що підтверджується договором від 15.01.2009 року № 7253 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеним між Приватним підприємством «Нічний Експрес» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Химтрейд», а також відповідними товарно-транспортними накладними.

Оприбуткування позивачем вказаного товару за даними бухгалтерського та складського обліку підтверджується відповідними прибутковими накладними, реєстрами прибуткових накладних заводу, картками-рахунками, інвентаризаційними відомостями, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також журналом реєстрації довіреностей.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України (далі - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат, зокрема: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).

Так, відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

В силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом наведених норм Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Необхідною умовою для віднесення понесених при придбанні товарів (робіт, послуг) витрат та сплачених у ціні цих товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу витрат виробництва та податкового кредиту з податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в господарській діяльності. Отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

З урахуванням принципу персональної відповідальності, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Що стосується посилання заявника апеляційної скарги на нікчемність правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Щодо посилання заявника апеляційної скарги на неможливість проведення зустрічних перевірок контрагента позивача.

В розумінні п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається порівняння даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами ДПС з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п. п. 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 4.4 - 4.6 наказу ДПА України від 22 квітня 2011 року №236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При цьому, додаток 3 до Методичних рекомендацій, яким затверджено форму акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, на відміну від додатку 5 (Довідка про результати проведення зустрічної звірки), не передбачає встановлення висновків щодо підтвердження (не підтвердження) здійснення господарських операцій та відображення (невідображення) їх в податковому обліку, оскільки такі висновки можна робити лише за наслідками проведеної зустрічної звірки.

Отже, у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведення зустрічних звірок (неможливості її проведення) контролю за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 05.11.13 по справі № 827/2002/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 січня 2014 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко