Постанова № 36847628, 24.01.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2014 року 810/7017/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Семак О.М. (за довіреністю)

Іноземцева І.М. (за довіреністю)

від відповідача: Харченко Р.І. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проПублічного акціонерного товариства «Енергія» Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Енергія» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 16 липня 2013 року №0001052201/859.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняте на основі помилкових висновків про порушення ПАТ «Енергія» вимог пункту підпункту 14.1.266 пункту 14 статті 14 та пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту у розмірі 1548116,51 грн., сформованого за господарськими відносинами з ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат», ПАТ «НАК Нафтогаз України» та ПАТ «АЕС Київобленерго»

Позивач стверджує, що застосовувати касовий метод він зобов'язаний лише по фактах поставки товарів (послуг) визначених пунктом 187.10 статті 186 Податкового кодексу, і лише суб'єктам зазначеним у вказаній статті. Вважає, що правомірно відніс суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ПАТ «Київський КПК» за правилом «першої події» та ПАТ «НАК Нафтогаз України» та ПАТ «АЕС Київобленерго» за касовим методом.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим.

Свою позицію пояснює тим, у ході перевірки позивача було встановлено відсутність фактичної оплати послуг енергопостачання за взаємовідносинами позивача з ПАТ «Київський КПК», водночас суми податку на додану вартість за даними операціями були включені позивачем до складу податкового кредиту, крім того, до перевірки не надано податкових накладних, що підтверджують сплату податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПАТ «НАК Нафтогаз України» та ПАТ «АЕС Київобленерго».

Зазначав, що оскільки платник податку здійснює операції, передбачені пунктом 187.10 статті 187 Податкового кодексу України, то за касовим методом таким платником визначаються і податкові зобов'язання, і податковий кредит за операціями з придбання товарів (послуг), перелічених у цьому пункті, використаних у межах здійснення таких операцій, оподаткованих за касовим методом.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження правомірності задекларованих в податковому обліку даних, перевіряючими було встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 1548116,51 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Публічне акціонерне товариство «Енергія» зареєстроване державним реєстратором Обухівської районної державної адміністрації Київської області 19 лютого 1991 року як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 №560808 (т.1, а.с. 138).

Відповідно до матеріалів справи, у період з 7 травня 2013 року по 3 червня 2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту75.1, пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 24 квітня 2013 року № 254 проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Енергія» з питань дотримання податкового законодавства в період з 1 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 1жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, відповідно до затвердженого плану перевірки. Результати перевірки оформлено актом від 25 червня 2013 року № 873/220/13699556 (далі - акт перевірки)( т.1 а.с.14-27).

У ході перевірки встановлено факт порушення ПАТ «Енергія» підпункту 14.1.266 пункту 14.1. статті 14 та пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту у розмірі 1548116,51 грн., у тому числі за жовтень 2011 року в сумі 32368,56 грн., листопад 2011 року в сумі 33533,77 грн., грудень 2011 року в сумі 34869,67 грн., січень 2012 року в сумі 36228,05 грн., лютий 2012 року в сумі 96553,70 грн., березень 2012 року в сумі 258899,12 грн., квітень 2012 року в сумі 68965,17 грн., травень 2012 року в сумі 251756,90 грн., червень 2012 року в сумі 88474,14 грн., липень 2012 року в сумі 101347,89 грн., серпень 2012 року в сумі 82190,29 грн., вересень 2012 року в сумі 86814,00 грн., жовтень 2012 року в сумі 90713,96 грн., листопад 2012 року в сумі 73629,20 грн., грудень 2012 року в сумі 211772,09 грн.

Виявлені порушення пов'язані з формуванням ПАТ «Енергія» показників податкового кредиту за господарськими операціями з ПАТ «НАК Нафтогаз України» та ПАТ «АЕС Київобленерго» та ПАТ «Київський КПК», що не підтверджені податковими накладними та здійснене з порушеннями касового методу нарахування податкових зобов'язань.

На основі висновків акту перевірки, 16 липня 2013 року Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Головного управління Міндоходів в Київській області прийняте спірне податкове повідомлення-рішення №0001052201/859, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1935145,79 грн., у тому числі 1548116,51 грн. за основним платежем та 387029,28 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач скористався правом на їх адміністративне оскарження. За результатами розгляду скарг рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 18 вересня 2013 року №841/10/10-36-10-01-206/629 (т.1, а.с. 37-39) та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 28 листопада 2013 року №16257/6/99-99-10-01-15 (т.1, а.с. 43-54) податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Судом встановлено, що 5 вересня 2011 року ПАТ «Енергія» уклало з ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» договір №1633/7/0911, відповідно до умов якого ПАТ «ККПК» забезпечує абонента (ПАТ «Енергія») технічною водою із р. Дніпро для виробничих потреб у кількості не більше 1021.4 тис.м3 у рік (2837 м3 на добу), а абонент зобов'язується оплатити надані послуги відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 3.3 договору сторони зобов'язуються щомісячно до 30 числа поточного місяця складати та підписувати акти на послуги з водопостачання та очистки стічних вод.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що розрахунки за воду, яка передана абоненту (ПАТ «Енергія») та прийняті на очистку стічні води проводяться за договірними цінами. (т.1, а.с. 159-160).

Згідно додаткової угоди №1 до договору №1633/7/0911 від 5 вересня 2011 року сторони вирішили здійснювати оплату послуг з водопостачання та очистки стічних вод за минулий місяць не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним. Розрахунки за вказані послуги можуть проводитись Абонентом, крім грошової, і в інших формах, передбачених чинним законодавством України (т.1, а.с. 161).

Виконання зобов'язань за договором підтверджується актами про надання послуг з водопостачання та очистки стічних вод (т.3, а.с. 120-134).

У свою чергу, ПАТ «Київський КПК» виписано на користь ПАТ «Енергія» податкові накладні (т.2, а.с. 202-203, 210-211, 217-218, 223-224, 230-231, 238-239, т.3, а.с. 10, 12, 36, 38, 58, 59, 72-73, 85-86, 94-95, 101-102, 108-109, 117-118).

11 лютого 2008 року між ПАТ «Київський КПК» та ПАТ «Енергія» було укладено договір №271/25/0208, відповідно до умов якого основний споживач (ПАТ «Київський КПК») зобов'язується забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених субспоживачу (ПАТ «Енергія») до використання, а субспоживач - своєчасно сплачувати послуги за використання електричної мережі. (т.1, а.с. 162-164).

Додатковою угодою № 1 до договору №271/25/0208 від 11 лютого 2008 року сторони передбачили можливість здійснення розрахунків крім грошової форми, в інших формах, передбачених чинним законодавством України. (т.1,а.с. 165).

Виконання зобов'язань за договором підтверджується актами на послуги по передачі електроенергії (т.3, а.с. 120-134).

ПАТ «Київський КПК» виписано на користь ПАТ «Енергія» податкові накладні (т.2, а.с. 201, 209, 216, 225, 232, 237, т.3, а.с. 11, 37, 57, 74, 87, 96,103, 110, 119).

Також, 19 грудня 2011 року ПАТ «Енергія» уклало договір з ПАТ «Київський КПК» №2-СП/2012/2264/25/1211, відповідно до умов якого, енергопостачальна організація (ПАТ «Енергія») зобов'язується відпустити споживачу (ПАТ «ККПК») з 1 січня по 31 грудня 2012 року орієнтовно 57425 тис м3 стиснутого повітря, а споживач прийняти та оплатити.(т.1, а.с. 166-168). Пунктом 3.2 зазначеного договору, встановлено, що погашення заборгованості за спожите стиснуте повітря може проводитись за взаємною згодою сторін шляхом заліку взаємних вимог чи через вексель.

Фактичне виконання зобов'язань з відпуску стиснутого повітря підтверджується актами на відпуск стиснутого повітря по ПАТ «Київський КПК» (т.2, а.с. 170-171, 173, 174, 177, 179, 181, 183, 185, 187, 189, 191, 193, 194). Податковими накладними, виписаними позивачем на користь ПАТ «ККПК» (т.2, а.с. 199, 207, 214, 221, 228, 235, ,т.3, а.с. 8, 22, 23-26, 33, 50-51, 53, 55, 67, 71, 79-80, 83, 92, 100, 106, 116).

19 грудня 2011 року ПАТ «Енергія» уклало договір з ПАТ «Київський КПК» №2-п/г/2263/25/1211, відповідно до умов якого, виконавець (ПАТ «Енергія») зобов'язується на замовлення замовника (ПАТ «ККПК») переробити отриманий від замовника природний газ в теплову енергію та передати замовнику виготовлену теплову енергію, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити енергію та виконану роботу. (т.1, а.с. 169-171).

Додатковою угодою №1 до договору №2-п/г/2263/25/1211 від 19 грудня 2011 року сторони доповнили пункт 6.5 договору, та вирішили розрахунки за переробку природного газу здійснювати окрім грошової форми в інших формах, передбачених чинним законодавством України.(т.1,а.с. 172).

Фактичне надання послуг з переробки природного газу та виготовлення теплової енергії у перевіряємому періоді підтверджується актами на відпуск теплової енергії, повернутого конденсату, природного газу (т.2, а.с. 169,172,174,176, 178, 180,182,184, 185, 186, 190, 192, 193, 194, 196). Податковими накладними, виписаними позивачем на користь ПАТ «ККПК» (т.2,а.с. 200,208, 215, 222, 229, 236, т.3, а.с. 1-7, 9, 18-21, 27-32, 34-35, 44-49, 52,54, 56, 63-70, 81-82, 84, 91, 93, 99, 107, 114-115, 119)

Розрахунки за послуги надані ПАТ «Київський КПК» сторонами здійснювались шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується актами взаємозаліку між ПАТ «Київський КПК» та ПАТ «Енергія» (т.1, а.с. 48-62).

Суму податку на додану вартість у розмірі 513640,26 грн., у тому числі жовтень 2011 в сумі 32368,56 грн., листопад 2011 в сумі 33533,77 грн., грудень 2011 в сумі 34869.67 грн., січень 2012 в сумі 36228.05 грн., лютий 2012 в сумі 40803.70 грн., березень 2012 в сумі 42148,42 грн., квітень 2012 в сумі 29394.74грн., травень 2012 в сумі 24458,78 грн., червень 2012 в сумі 21 807,47 грн., липень 2012 в сумі 33277.58 грн., серпень 2012 в сумі 32190,29 грн., вересень 2012 в сумі 35266,31 грн., жовтень 2012 в сумі 40713,97грн., листопад 2012 в сумі 40530,65 грн., грудень 2012 в сумі 36048,30 грн. за податковими накладними, виписаними ПАТ «Київський КПК» позивачем віднесено до складу податкового кредиту.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПАТ «Київський КПК» став висновок перевіряючих про відсутність фактичної оплати позивачем послуг наданих ПАТ «Київський КПК», та не застосування позивачем касового методу формування податкових зобов'язань.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У силу положень пункту пункту 187.10 статті 187 Податкового кодексу України, платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), у тому числі надають послуги з його транспортування та постачання, надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Зазначене правило визначення дати виникнення податкових зобов'язань поширюється також на операції з постачання зазначених товарів/послуг для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані як платники податку.

Для цілей цього пункту послугами, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, вважаються послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, систем протипожежної автоматики та димовидалення, побутових електроплит, обслуговування димовентиляційних каналів, внутрішньобудинкових систем водо- і теплопостачання, водовідведення та зливової каналізації, вивезення та утилізації твердого побутового та грубого сміття, прибирання будинкової та прибудинкової території, а також інші послуги, які надаються ЖЕКами зазначеним у цьому пункті покупцям за їх рахунок.

Відповідно до підпункту 14.1.266 статті 14 Податкового кодексу України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що ними визначено перелік товарів/послуг та категорії споживачів, при здійсненні операцій з якими застосовується особливий порядок податкового обліку (касовий метод), а саме касовий метод поширюється на операції з:

- продажу фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку теплової енергії, газу природного (крім скрапленого), послуг з водопостачання, водовідведення чи послуг, вартість яких включається до складу квартирної плати;

- придбання ЖЕКами товарів, послуг, які використовуються в цілях поставки комунальних послуг фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку.

Постачання перерахованих у пункті 187.10 Кодексу товарів/послуг іншим категоріям споживачів чи постачання інших товарів/послуг категоріям споживачів, визначеним у цьому пункті, здійснюються у загальному порядку (за правилом першої події), а саме касовий метод не поширюється на операції з:

- продажу комунальних послуг суб'єктам господарювання різних форм власності, власникам та орендарям нежитлових приміщень, що не є бюджетними організаціями та не належать до категорії населення;

- придбання товарів, послуг, які використовуються в цілях поставки комунальних послуг суб'єктам господарювання різних форм власності, власникам та орендарям нежитлових приміщень, що не є бюджетними організаціями та не належать до категорії населення.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, суд зазначає, що в кожному конкретному випадку слід визначати кінцевого споживача з метою встановлення правил оподаткування господарських операцій з постачання послуг з водопостачання, водовідведення та передачі електричної енергії. В разі, якщо кінцевим споживачем є населення та бюджетні установи, ПАТ «Енергія» при визначенні дати формування податкових зобов'язань та дати формування податкового кредиту зобов'язане застосовувати касовий метод, передбачений пунктом 187.10 статті 187 Податкового кодексу України. За умови, якщо кінцевим споживачем послуг з водопостачання, водовідведення, та передачі електричної енергії є інші споживачі (приватні підприємці, юридичні особи, крім бюджетних установ) - загальні правила визначення дати формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту, передбачені статтею 198 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, а саме: свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 №560808 (т.1, а.с. 138), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АБ №657467 (т.1, а.с. 139-140) та Статуту позивача (нова редакція), затвердженого позачерговими зборами акціонерів ВАТ «Енергія», позивач є юридичною особою приватного права, а тому не належить до тієї категорії споживачів, перелік яких визначено у пункті 187.10 статті 187 Податкового кодексу України. Крім того, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №473737 ПАТ «Київський КПК» є також юридичною особою приватного права та не відноситься до категорій осіб, на яких поширюється касовий метод формування податкових зобов'язань (т.2, а.с. 168).

За таких обставин, застосування касового методу при формуванні податкового кредиту за послуги транспортування електроенергії та водопостачання надані ПАТ «Київський КПК» на користь ПАТ «Енергія» є неправомірним.

Також не мають під собою правового підґрунтя доводи податкового органу щодо не підтвердження позивачем факту оплати за договорами транспортування електроенергії та водопостачання, адже, як вже зазначалося вище, за приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У силу положень статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно до частини 3 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, актів взаємозаліку (т.1, а.с. 48-62) ПАТ «Київський КПК» та ПАТ «Енергія» було зараховано зустрічні вимоги за зобов'язаннями, що виникли у них після укладання відповідних договорів, тобто кожна із сторін у даних відносинах виступала одночасно як боржник та кредитор. Вимоги були однорідними, оскільки зарахуванню підлягали грошові кошти і по цих вимогах настав термін їх виконання встановлений договорами.

Отже, з моменту укладення актів взаємозаліку у позивача припинились зобов'язання по сплаті за договорами водопостачання та транспортування електроенергії, а відтак останній набув беззаперечного права на відображення цих господарських операцій у своїй податковій звітності та на визначення залишку від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступних податкових періодів.

При цьому чинне податкове законодавство не містить норм, які б передбачали право платника податку на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виключно на підставі розрахунків що вчиняються у готівковій або безготівковій формі.

Таким чином, отримавши податкові накладні в момент одержання позивачем послуг з водопостачання та транспортування електроенергії або їх оплати шляхом взаємозаліку, ПАТ «Енергія» набуло права на віднесення сум податку на додану вартість, що підлягають сплаті у ціні послуг, до податкового кредиту.

Судом встановлено, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій податкові накладні, які мають усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм податкового законодавства, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відтак суд констатує, що позивачем правомірно віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 1548116,51 грн. по взаємовідносинам з ПАТ «Київський КПК» до податкового кредиту за жовтень-грудень 2011 року та січень-грудень 2012 року.

Щодо формування позивачем податкового кредиту за лютий-грудень 2012 року у розмірі 1034476,25 грн. по взаємовідносинам позивача ПАТ «НАК Нафтогаз України» та ПАТ «АЕС Київобленерго» судом встановлено наступне.

Відповідно до матеріалів справи, ПАТ «Енергія» уклало договір купівлі-продажу природного газу з ПАТ НАК «Нафтогаз України» від 30 вересня 2011 року №14/2493/11, відповідно до умов якого, Продавець (ПАТ НАК «Нафтогаз України») зобов'язується передати у власність Покупцю (ПАТ «Енергія») імпортований природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах договору. (т.1, а.с. 173-177)

Пунктом 1.2 договору встановлено, що газ використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами та використовується теплогенеруючими підприємствами на власні потреби та витрати.

Також, позивачем було укладено договір від 30 вересня 2011 року №14/2399/11, відповідно до якого, Продавець (ПАТ НАК «Нафтогаз України» зобов'язується передати у власність Покупцю (ПАТ «Енергія») імпортований природний газ, для виробництва теплової енергії для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах договору. (т.2, а.с. 2-4).

Пунктом 1.2 договору встановлено, що газ використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

На виконання умов зазначених договорів ПАТ НАК «Нафтогаз України» поставило на користь ПАТ «Енергія» природний газ та виписало податкові накладні від 31 січня 2012 року №603 на суму 2 685 004,24 грн., у тому числі ПДВ 447 500,71 грн., від 31 березня 2012 року №2667 на суму 556 446,87 грн., у тому числі ПДВ 8619,08 грн., від 31 березня 2012 року №2668 на суму 1 890 170,59 грн., у тому числі ПДВ 315028,43 грн., від 30 квітня 2012 року №3933 на суму 1 009 025,32 грн., у тому числі ПДВ 168170,89 грн., від 31 травня 2012 року №4792 на суму 259829,08 грн., у тому числі ПДВ 43304,85 грн. (т.1, а.с. 63-65,68).

У подальшому позивачем по факту оплати (списання коштів з рахунку в банку), що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, включено до складу податкового кредиту по податковій накладній від 31 січня 2012 року №603 у лютому 2012 року 55750,00 грн., у березні 2012 року 216750,70 грн. По податковій накладній від 31 березня 2012 року №2667 за квітень 2012 року 874,33 грн. По податковій накладній від 31 березня 2012 року №2668 у травні 2012 року 210072,28 грн., у червні 2012 року 666666,67 грн., у липні 2012 року 4956,15 грн. По податковій накладній від 30 квітня 2012 року №3933 за липень 2012 року 28377,18 грн., за серпень 2012 року 50000,00 грн., за вересень 2012 року 50000,00 грн., за жовтень 2012 року 39793,70 грн. По податковій накладній від 31 травня 2012 року №4792 у жовтні 2012 року 10206,30 грн., у листопаді 2012 року 33098,55 грн.

Судом встановлено, що 31 січня 2011 року позивач уклав договір про постачання електричної енергії №639 з ПАТ «АЕС Київобленерго», відповідно до умов якого, Постачальник (ПАТ «АЕС Київобленерго») продає електричну енергію Споживачу (ПАТ «Енергія» для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору. (т.1, а.с. 182-186).

На виконання умов договору ПАТ «АЕС Київобленерго» поставило на користь ПАТ «Енергія» електричну енергію та виписало податкові накладні від 30 квітня 2012 року №5618/0017 на суму 1350059,63 грн., у тому числі ПДВ 225009,94 грн., від 30 червня 2012 року №5573/0017 на суму 1044054,41 грн., у тому числі ПДВ 174009,07 грн., від 31 березня 2012 року №5717/017 на суму 1801685,35 грн., у тому числі ПДВ 300280,89 грн., від 31 серпня 2012 року №5616/0017 на суму 1040777,72 грн., у тому числі ПДВ 173462,95 грн., від 30 листопада 2012 року №5959/0017 на суму 1785523,66 у тому числі ПДВ 297587,28 грн.(т.1, а.с. 67, 69, 70, 71, 72).

Вказані суми податку на додану вартість за фактом оплати кінцевими споживачами електроенергії, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, включені позивачем до складу податкового кредиту по податковій накладній від 30 квітня 2012 року у травні 2012 року 14354,87 грн. По податковій накладній від 31 березня 2012 року №5717/0017 у квітні 2012 року 28553,69 грн. По податковій накладній від 31 серпня 2012 року №5616/0017 у вересні 2012 року 1289,75 грн. По податковій накладній від 30 листопада 2012 року №5959/0017 у грудні 2012 року 175723,79 грн.

Таким чином, позивачем було частково включено до різних податкових періодів сум податку по одній податковій накладній, отриманій від одного постачальника за кожним фактом оплати послуг з газо- та енергопостачання кінцевими споживачами (населенням, неприбутковими організаціями) і відображені відповідні суми податку на додану вартість по податковим накладним у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (т.1, а.с. 73-92).

Враховуючи, що позивачем відображено отримані від постачальників податкові накладні у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних і деклараціях з податку на додану вартість за кожним фактом оплати, а не після повної оплати вартості послуг за постачання послуг за вказаними договорами, перевіряючими зроблено висновок про відсутність у позивача оригіналів податкових накладних на суми ПДВ які були частково включені позивачем до вищенаведених періодів.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У силу положень пункту 201.7 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується відповідачем, позивач відповідно до своїх статутних та реєстраційних документів здійснює господарську діяльність, спрямовану на забезпечення споживачів тепловою енергією, та елетроенергією за такими видами діяльності за КВЕД, як виробництво електроенергії, постачання пари, гарячої води та кондиційонованого повітря (т.1, а.с. 149).

Вказана обставина також підтверджується довідкою від 23 січня 2014 року №91, відповідно до якої ПАТ «Енергія» впродовж 2012 року надано населенню м. Обухів послуг з опалення та підігріву води на загальну суму 21957518 грн., бюджетним установам та організаціям відпущено теплової енергії у кількості 6367 Гкал. на суму 4944121 грн., а також виписками щодо залишків, нарахування та сплати споживачами сум за послуги з водопостачання (т.2, а.с. 128-142).

Крім того, у судовому засідання представник позивача зазначила, що придбаний у ПАТ «НАК Нафтогаз України» та ПАТ «АЕС Київобленерго» газ та електроенергія використовується позивачем для виробництва тепла, гарячої води та електроенергії з метою їх подальшої реалізації кінцевим споживачам у вигляді населення, бюджетних установ (школи та дитсадки), а також іншим особам, як то промислові підприємства та іншим особам приватного права. Податкові зобов'язання між позивачем та ПАТ «НАК Нафтогаз України», ПАТ «АЕС Київобленерго» визначаються за правилом першої події ( у момент отримання послуг або списання коштів з рахунку у банку), оскільки такі відносини врегульовані загальним порядком встановленим Податковим кодексом України нарахування та сплати податкових зобов'язань. Водночас, позивач, надаючи послуги перелічені у пункті 187.10 статті 187 Податкового кодексу України, населенню та бюджетним організаціям (неприбутковим організаціям) зобов'язаний застосовувати касовий метод.

За таких обставин суд зазначає, у разі, коли платник податку здійснює операції, перелічені у пунктом 187.10 статті 187 Податкового кодексу, то за касовим методом таким платником визначаються і податкові зобов'язання, і податковий кредит за операціями з придбання товарів (послуг), перелічених у цьому пункті, використаних у межах здійснення таких операцій, оподаткованих за касовим методом.

Тому, якщо платник податку придбаває товари, які призначаються для їх використання в операціях, визначених у пункті 187.10 статті 187 Кодексу, за якими податкові зобов'язання визначаються за касовим методом, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням до податкового кредиту включаються теж за касовим методом.

За операціями, за якими податкові зобов'язання нараховуються за касовим методом, право на податковий кредит виникає на дату перерахування коштів з рахунку або каси платника податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи дату поставки інших видів компенсації їх вартості.

При цьому, такий механізм формування податкового кредиту за касовим методом не залежить від того, чи здійснюється повна або часткова оплата придбаних товарів (послуг) за податковою накладною, яка була отримання при придбанні товарів (послуг) у попередніх періодах.

У випадку формування податкового кредиту за касовим методом, отримана податкова накладна, оплата по якій здійснюється у різних податкових періодах, включається до Реєстру отриманих податкових накладних на кожну дату списання коштів з банківського рахунка (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) товарів (послуг).

Таким чином, виходячи з вищенаведених законодавчих положень, посилання відповідача на пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, як на підставу визначення дати виникнення податкових зобов'язань по відносинам з ПАТ «НАК Нафтогаз України» та ПАТ «АЕС Київобленерго» є безпідставними, оскільки у даному випадку позивач повинен був застосовувати касовий метод податкового обліку.

Отже, суд приходить до висновку що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 1 034476,25 грн., по взаємовідносинам з ПАТ «НАК Нафтогаз України» та ПАТ «АЕС Київобленерго»

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд також зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невиконання ПАТ «Енергія» зобов'язань зі сплати відповідних сум податку у рахунок державного бюджету або постачальникам послуг.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаними контрагентами за спірний період, і що позивач відносив нараховані суми податку на додану вартість до податкового кредиту в належних податкових періодах, як те передбачено податковим законодавством, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, висновок відповідача про порушення ПАТ «Енергія» підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14, пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу, у результаті чого позивачем було завищено суму податкового кредиту за жовтень-листопад 2011 року та січень-грудень 2012 року у розмірі 1548116,51 грн. є необґрунтованим а податкове повідомлення-рішення прийняте на їх основі протиправне та підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірність своїх рішень. Водночас, доказами наданими позивачем спростовуються висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби не доведено законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 16 липня 2013 року №0001052201/859.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Енергія» (ідентифікаційний код 13699556) судовий збір у розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) гривень 81 копійку.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 28 січня 2014 року