Рішення № 36846951, 27.01.2014, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/17947/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2014 Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Хайкіна В.М.

при секретарі Шептуха В.М.

з участю судового розпорядника Мірошниченко В.О.

з участю представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визнання права власності на спадщину.

Зазначені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача - ОСОБА_4 померла, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції видано свідоцтво про смерть від 05.08.2013 року Серія НОМЕР_1.

Мати позивача залишила заповіт, яким усе своє майно, що їй належало вона заповіла своєму сину, позивачу - ОСОБА_3.

Після смерті матері позивач прийняв спадщину шляхом постійного проживання з спадкодавцем, що підтверджується Ордером на вселення від 28.11.1986 року № 004373, відміткою про реєстрацію місця проживання у паспорті позивача, довідкою Житлового кооперативу «Металург-2» про склад сім'ї від 25.09.2013. Крім нього з матір'ю у даній квартирі більше ніхто не проживав. Інші спадкоємці за законом, які б могли претендувати на обов'язкову частку спадщини після смерті спадкодавця відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні зазначила, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився про час і місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, про що свідчить поштові документи та матеріали справи, причину неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не надавав.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

Суд, дослідивши доводи представника позивача та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача - ОСОБА_4 померла, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції видано свідоцтво про смерть від 05.08.2013 року Серія НОМЕР_1.

Мати позивача залишила заповіт, яким усе своє майно, що їй належало вона заповіла своєму сину, позивачу - ОСОБА_3.

Після смерті матері позивач прийняв спадщину шляхом постійного проживання з спадкодавцем, що підтверджується Ордером на вселення від 28.11.1986 року № 004373, відміткою про реєстрацію місця проживання у паспорті позивача, довідкою Житлового кооперативу «Металург-2» про склад сім'ї від 25.09.2013. Крім нього з матір'ю у даній квартирі більше ніхто не проживав. Інші спадкоємці за законом, які б могли претендувати на обов'язкову частку спадщини після смерті спадкодавця відсутні.

Житловий кооператив «Металург-2» був зареєстрований Харківським Міськвиконкомом та облпрофкомом 20.03.1985 року 117, свідоцтво про державну реєстрацію № 504445 та був зданий в експлуатацію 24.11.1986 року.

Мати позивача. ОСОБА_4, з метою придбання квартири, визнання права на оформлення спадщини на яку є предметом даного позову, з 20.03.1985 року була членом цього кооперативу. Перший внесок у розмірі 3000 рублів був внесений нею 12.06.1985 року та пай був повністю виплачений 09.01.1992 року. Загальна вартість квартири склала 10560 руб.

Після чого, 13.02.2001 року Рішенням виконавчого комітету Дзержинської районної ради м. Харкова № 28/27 на підставі заяви ОСОБА_4, було вирішено «видати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (ЖБК «Металург-2») на ім'я гр. ОСОБА_4».

На підставі Рішення виконавчого комітету Дзержинської районної ради м. Харкова № 28/27 ОСОБА_4 було видане Свідоцтво про право власності на квартиру від 19.02.2001 року. Проте, мати позивача так і не зареєструвала право власності в органах БТІ, внаслідок чого, в позивача відсутня можливість оформити на себе права власності через нотаріуса.

Належність даної квартири матері позивача також підтверджується технічним паспортом, довідками з ЖК «Металург-2», копії яких додані до позовної заяви.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до роз»яснень Пленуму Верховного Суду України у 2 та З абзацах пункту 23 постанови від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким-чином, в даному випадку в позивача відсутні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, що підтверджується відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, та він вимушений звернутися до суду.

Відповідно до статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Оскільки вони проживали разом до смерті, позивач, як спадкоємець за заповітом фактично прийняв спадщину після смерті власника квартири - ОСОБА_4

Відповідно до ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про нотаріат", підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину.

Так, відповідно до частин 3, 4 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Крім того, позивач звернувся до нотаріальної контори для прийняття спадщини та подальшого оформлення права власності на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що входить до складу спадщини. Проте отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, викладену у листі Десятої Харківської державної нотаріальної контори № 3813 від 08.10.2013 року. В даному листі зазначалися причини такої відмови, а саме відсутність реєстрації права власності на квартиру у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» та повідомлялося про необхідність звернення до суду для встановлення права власності на квартиру,

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК, п. 3.1. Листа ВССУ від 16,05,2013 № 24-753/0/4-13).

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 роз'яснив: «Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація лрав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконими нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56,Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину».

Проте позивач отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину в нотаріальній конторі і тому вимушений звернутися до суду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3,4,99,118,119, ЦПК України, ст.ст. 331, 392, 1217, 1218, 1220, 1268, 1270, 1296, 1297 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від ЗО травня 2008 року № 7 (а6.2 п. 24, Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно за заповітом - квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Головуючий: