Ухвала суду № 36846019, 21.01.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/24771/13-ц Провадження № 22-ц/772/341/2014Головуючий в суді першої інстанції:Іщук Т. П.Категорія: 32Доповідач: Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Стадника І.М., Войтка Ю.Б.

При секретарі: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниці на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниці про стягнення моральної шкоди, -

встановила:

В жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниці про відшкодування моральної шкоди у сумі 45880 грн., завданої ушкодженням здоров'я на виробництві.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що у 2004 році він працював слюсарем в СП «Лука». 09 березня 2004 року під час виконання своїх трудових обов'язків отримав травму, яка спричинила неповну травматичну ампутацію першого пальця. Вінницька спеціалізована травматологічна МСЕК 07 вересня 2004 року вперше встановила 20% втрати працездатності, а 29 вересня 2006 року МСЕК встановила втрату працездатності 20% безтерміново. Пошкодженням здоров'я йому завдано важкі фізичні та моральні страждання, оскільки змінився звичайний уклад життя, що вимагає значних зусиль для організації свого життя. На підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» просив стягнути з відповідача заподіяну шкоду.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниці на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 6000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві внаслідок нещасного випадку.

В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначав, що судом до даних правовідносин застосовано норми ст.ст. 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які втратили чинність на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №717-16 від 23.02.2007 року (який вступив в дію 20.03.2007 року), а тому Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань не є належним відповідачем у даній справі, а відповідно до ст. 237-1 КЗпП України така шкода повинна бути стягнута з власника підприємства. Крім того, судом не було взято до уваги норму закону, згідно якої строк позовної давності у разі заподіяння працівникові моральної шкоди внаслідок небезпечних чи шкідливих умов праці становить три місяці та розглянуто позовні вимоги з порушенням строку позовної давності. Також висновком МСЕК потерпілому не було встановлено факту спричинення моральної шкоди.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції дійшла висновку, що скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Судом по справі встановлено, що 09 березня 2004 року ОСОБА_2 працював слюсарем в СП «Лука»у формі ТОВ. Під час виконання своїх трудових обов'язків отримав травму, яка спричинила неповну травматичну ампутацію першого пальця, що підтверджується Актом б/н про нещасний випадок від 11 березня 2004 року (а.с. 5).

07 вересня 2004 року висновком медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_2 вперше встановлено 20% втрати професійної працездатності (а.с.6). В подальшому позивачу ступінь втрати працездатності в розмірі 20% встановлена безтерміново.

Статтею 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів є , зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст.ст. 21, 28, 34 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-ХІV (в редакції, яка діяла на момент первісного встановлення стійкої втрати працездатності) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку відшкодувати грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому, відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Пунктом 27 статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та пунктом 22 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" зупинено дію абзацу 4 статті 1, підпункту "є" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", якими обов'язок відшкодування моральної шкоди покладено на Фонд соцстраху.

Крім того, Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 717-V), що набрав чинності з 30 березня 2007 року, виключено частину третю статті 34Закону № 1105-XIV, яка передбачала право потерпілого на відшкодування моральної шкоди.

Отже, застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, позбавлені права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соцстраху, яке вони мали відповідно до положень первинної редакції цього Закону України.

Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 8 жовтня 2008 року у справі № 1-32/2008зазначені зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) з огляду на те, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

При вирішенні питання про право потерпілого на відшкодування моральної шкоди слід виходити із вимог статей 21, 28, 34 Закону № 1105-XIV в їх сукупності, якими передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати компенсації за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК).

Таким чином, у разі коли право на відшкодування моральної шкоди виникало у позивача до 1 січня 2006 року, тобто до набрання чинності як Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", так і Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік", якими було зупинено дію норм, що передбачали право потерпілих на відшкодування моральної шкоди, та Законом України № 717-V потерпілі мали право на відшкодування моральної шкоди з Фонду соцстраху, незалежно від моменту звернення до суду та дати ухвалення судового рішення з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (тобто і на вимогу про відшкодування моральної шкоди) позовна давність не поширюється. Аналогічні роз'яснення надано у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із відповідними змінами).

Таким чином потерпілі мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соцстраху, якщо стійку втрату працездатності у зв'язку з травмою на виробництві або професійним захворюванням вперше встановлено у період із 1 квітня 2001 року по 31 грудня 2005 року, тобто під час дії законодавчих актів, які надавали потерпілим таке право.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2, який отримав травму на виробництві та якому вперше встановлено втрату працездатності 07 вересня 2004 року, тобто в період дії положень Закону №1105-XIV, які встановлювали відшкодування моральної шкоди Фондом соцстраху, має право на відшкодування такої шкоди з відповідача і до таких вимог не застосовуються строки позовної давності.

Згідно з п.9 Постанови пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (нематеріальної) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши обставини справи, дійшов обгрунтованого висновку та враховуючи вимоги розумності та справедливості визначив розмір моральної шкоди в сумі 6000 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права ухвалив законне та обгрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниці відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ Ю.Б. Войтко

/підпис/ І.М. Стадник

З оригіналом вірно: