Постанова № 36844568, 22.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2014 р. Справа№ 910/13138/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Гончарова С.А.

Чорної Л.В.

при секретарі: Дмитрина Д.О.

За участю представників:

від позивача: Блонський О.Ю., представник за довіреністю №21/17-2 від 03.01.2014;

від відповідача: Букоємський Р.В., представник за довіреністю №14-325 від 16.03.2013;

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2013

у справі №910/13138/13 (суддя Любченко М.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Одесагаз"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про укладення додаткової угоди

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - відповідач) про визнання недійсним договору №13-304-Б від 04.01.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» та Публічним акціонерним товариством «Національна компанія «Нафтогаз України».

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невідповідність змісту договору №13-304-Б від 04.01.2013 на купівлю-продаж природного газу положенням типового договору, що затверджений Постановою №849 від 05.07.2012 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до суду з заявами про уточнення позовних вимог. 23.10.2013 позивачем була подана до Господарського суду міста Києва остаточна заява, відповідно до якої Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» було заявлено позов про укладення між Публічним акціонерним товариством «Національна компанія «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» додаткової угоди №1 до договору №13-304-Б від 04.01.2013 на купівлю-продаж природного газу в редакції, викладеній у заяві. Дана заява була прийнята до розгляду місцевим господарським судом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2013 позовні вимоги задоволено частково. Укладено між Публічним акціонерним товариством «Національна компанія «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» додаткову угоду №1 до договору №13-304-Б від 04.01.2013 на купівлю-продаж природного газу в редакції, викладеній у резолютивній частині рішення суду. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» судовий збір у сумі 573,50грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2013 у справі №910/13138/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у справі №910/13138/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Смірновій Л.Г.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2013 для розгляду апеляційної скарги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві у справі №910/13138/13 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Гончарова С.А. та Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2013 у справі №910/13138/13 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 15.01.2014.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 у зв'язку з перебуванням судді ТищенкоО.В. у відпустці, для розгляду справи призначено колегію суддів у складі: головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Гончарова С.А. та ЧорноїЛ.В.

В судовому засіданні оголошено перерву до 22.01.2014.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

04.01.2013 між Публічним акціонерним товариством «Національна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» (покупець) було укладено договір №13-304-Б на купівлю-продаж природного газу, за змістом п.1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Відповідно до п.3.4 договору №13-304-Б від 04.01.2013 не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

За змістом п.6.1 спірного договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки на підставі акту приймання-передачі.

Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ. За наявності заборгованості покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця (п.6.2 договору).

Пунктом 7.2 договору від 04.01.2013 передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п.п.9.1, 9.2 спірного правочину у разі виникнення спорів (розбіжностей) за цим договором спір передається на вирішення в господарські суди України і розглядається в установленому порядку згідно з чинним законодавством України. Строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 3 роки.

Відповідно до п.10.5 договору покупець гарантує, що ним на момент укладення договору отримано або буде отримано всі дозволи, погодження, рішення та інші документи, необхідні для підписання та виконання договору відповідно до вимог чинного законодавства України та установчих документів покупця.

За змістом ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, зокрема, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.630 Цивільного кодексу України передбачено, що договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори (ч.2 ст.179 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

За приписами Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

Відповідно до п.15 ч.3 ст.4 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належить, зокрема, затвердження типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу).

13.08.2012 набула чинності постанова №849 від 05.07.2012 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики «Про затвердження Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу)».

Відповідно до п.3.4 типового договору купівлю-продаж природного газу не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п.6.1 типового договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем протягом 5-ти календарних днів після підписання сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в тому самому місяці, у якому надійшли кошти. За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця (п.6.2 типового договору).

За змістом п.7.2 типового договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують дню звернення з вимогою, претензією, позовом.

За приписами п.п.9.1, 9.2 договору спори (розбіжності) за договором вирішуються за домовленістю сторін. У разі невладнання спорів (розбіжностей) за договором за домовленістю сторін спір передається на вирішення до суду і розглядається в установленому порядку згідно з чинним законодавством України.

Отже, як вбачається з умов договору №13-304-Б від 04.01.2013 на купівлю-продаж природного газу, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством «Одесагаз», положення пунктів 3.4, 6.1, 6.2, 7.2, 9.1, 9.2 спірного правочину не відповідають положенням відповідних пунктів типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу), що затверджений постановою №849 від 05.07.2012 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Договором, що укладено між сторонами передбачено інший порядок передачі газу, проведення розрахунків, нарахування пені та вирішення спорів, а пункт 10.5, що міститься у спірній угоді, в типовому договорі відсутній.

Пунктом 2 постанови №849 від 05.07.2012 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики «Про затвердження Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу)» було зобов'язано власників природного газу та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на підставі ліцензії на постачання природного газу за регульованим тарифом, привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) у місячний строк з дати набрання чинності цією постановою.

На виконання вказаних вимог постанови №849 від 05.07.2012 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики позивач листом вих.№21/17-449 від 26.09.2013 направив відповідачу проект додаткової угоди №1 до договору №13-304-Б від 04.01.2013, від підписання якої Публічне акціонерне товариство «Національна компанія «Нафтогаз України» листом вих.№26-5227/1.5-13 від 09.10.2013 відмовилось.

За приписами ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.ч.1-4 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За змістом ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Позивачем заявлено вимогу про укладення додаткової угоди про зміну договору №13-304-Б від 04.01.2013 з метою приведення його змісту до умов типового договору.

Відповідно до ч.1 ст.187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (ч.3 ст.179 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч.3 ст.184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Як зазначалось, згідно з ч.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору але мають право конкретизувати його умови.

Наразі, п.2 Роз'яснення №02-5/111 від 12.03.1999 Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» зазначено, що у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які могли б потягти за собою визнання договору недійсним, зокрема, шляхом укладення нового договору; внесення змін до договору, який не відповідає закону у певній частині; погодження його з відповідним державним органом, якщо це необхідно для даного договору, а таке погодження раніше не було здійснено тощо. Сторони також не позбавлені права укласти угоду про внесення змін до договору з метою приведення його у відповідність із законом або про розірвання договору.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що договір №13-304-Б від 04.01.2013 підлягає приведенню у відповідність до вимог законодавства, а саме положень типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу)», що затверджений постановою №849 від 05.07.2012 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Зокрема, підлягають викладенню у новій редакції пункти 3.4, 6.1, 6.2, 9.1, 9.2 договору №13-304-Б від 04.01.2013 на купівлю-продаж природного газу, оскільки положення вказаних пунктів договору у первісній редакції суперечать умовам типового договору щодо порядку та умов передачі товару, проведення розрахунків та вирішення спорів.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зміни п.7.2 договору, яким передбачено відповідальність покупця за невиконання договору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Всупереч вимогам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, пунктом 7.2 типового договору на купівлю-продаж природного газу встановлено, що неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують дню звернення з вимогою, претензією, позовом.

Укладений між сторонами договір №13-304-Б від 04.01.2013 на купівлю-продаж природного газу, в свою чергу, вказаного положення не містить.

Згідно з п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За приписами ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Тобто, законом надано сторонам договору право збільшувати встановлений строк позовної давності, проте не визначати початок її перебігу.

Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Водночас частиною 2 ст.260 вказаного Кодексу України встановлено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Зі змісту вказаної норми слідує, що сторонам договору надається право змінити лише строк, протягом якого управлена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями ст.ст.260, 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням положення, що встановлене ч.2 ст.260 Цивільного кодексу України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.12.2012 по справі №17/034-11, від 11.12.2012 по справі №15/046-11, від 11.12.2012 по справі №10/065-11.

Відповідно до ч.5 ст.4 Цивільного кодексу України органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

За змістом ч.2 ст.4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом України.

Згідно з приписами статті 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Таким чином, оскільки положення п.7.2 типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу)», який затверджений постановою №849 від 05.07.2012 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, суперечить вимогам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що п.7.2 договору №13-304-Б від 04.01.2013 не підлягає приведенню у відповідність до умов типового договору.

Крім того, за висновками суду, необґрунтованими є вимоги про виключення з договору №13-304-Б від 04.01.2013 пункту 10.5, який у типовому договорі відсутній, враховуючи наявність у сторін передбаченого ч.4 ст.179 Господарського кодексу України права конкретизувати умови типового договору. До того ж, судом враховано, що за змістом п.10.5 договору покупець гарантував отримати певні документи, зокрема, на момент укладення спірного договору.

За змістом статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Зі змісту проекту додаткової угоди вбачається, що позивачем заявлено про поширення дії вказаної угоди на відносини, що фактично склались між сторонами з 04.01.2013.

Враховуючи, що постанова №849 від 05.07.2012 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики «Про затвердження Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу)» набула чинності 13.08.2012, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дана позиція викладена Вищим господарським судом України у постанові №10/234пд від 20.09.2011.

Враховуючи викладене вище, з огляду на наявність підстав для приведення спірного договору у відповідність до типового договору в частині, що не суперечить закону, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про укладання додаткової угоди №1 до договору №13-304-Б від 04.01.2013, виклавши її у власній редакції, а саме змінити пункти 3.4, 6.1, 6.2, 9.1, 9.2 спірної угоди.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, в зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2013 у справі №910/13138/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2013 у справі №910/13138/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/13138/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді С.А. Гончаров

Л.В. Чорна