Рішення № 36844258, 22.01.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2014 р.Справа № 916/2984/13За позовом: Заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 7478,19грн., розірвання договору та витребування майна

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від прокурора: Доброжан Н.І., посвідчення №010038 від 17.10.2012р.; Вигнанюк Т.Л., посвідчення №013414 від 03.12.2012р.

від позивача - ОМР: не з`явився

від позивача - ДКВ ОМР: Березнякова І.В., довіреність №01-36/15 від 08.01.2014р.; Смітюх В.В., довіреність №01-36/17 від 08.01.2014р.; Полозенко І.І., довіреність №01-13/7297 від 24.12.2012р.; Данілова Л.В., довіреність №01-13/7298 від 24.12.2012р.; Тарановський Д.С., довіреність №01-36/30 від 09.01.2014р.

від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні 22.01.2014р. приймали участь представники:

від прокурора: Доброжан Н.І., посвідчення №010038 від 17.10.2012р.;

від позивача - ОМР: не з`явився

від позивача - ДКВ ОМР: Тарановський Д.С., довіреність №01-36/30 від 09.01.2014р.

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ДКВ ОМР 7103,71грн. заборгованості з орендної плати, 374,48грн. пені за договором оренди №17/51 від 20.10.2006р.;

про розірвання договору оренди №17/51 від 20.10.2006р., укладеного між Представництвом по УКВ ОМР та ФОП ОСОБА_1;

про виселення ФОП ОСОБА_1 з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 37,4кв.м. та нежитлового приміщення горища, загальною площею 48,5кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, на користь Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Прокурор на заявлених позовних вимог наполягає, подав заяву про уточнення позовних вимог від 18.12.2013р. за вх.№38628/13, де виклав позовні вимоги в уточненій остаточній редакції, які прийнято судом до розгляду по суті.

Первинні позовні вимоги прокурора складали: про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ДКВ ОМР 8505,60грн. заборгованості з орендної плати, 233,66грн. пені за договором оренди №17/51 від 20.10.2006р.; про розірвання договору оренди №17/51 від 20.10.2006р., укладеного між Представництвом по УКВ ОМР та ФОП ОСОБА_1; про виселення ФОП ОСОБА_1 з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 37,4кв.м. та нежитлового приміщення горища, загальною площею 48,5кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, на користь Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Так, позовні вимоги прокурором обґрунтовано тим, що між Представництвом по УКВ ОМР та ФОП ОСОБА_1 20.10.2006р. було укладено договір оренди нежилого приміщення №17/51, за яким відповідачу було передано в оренду приміщення загальною площею 85,9кв.м. Відповідач в свою чергу починаючи з січня 2013р. орендну плату за користування згаданим приміщенням не сплачує, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 7103,71грн., на яку прокурором нараховано до стягнення з відповідача пеню в сумі 374,48грн. На думку прокурора, порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати протягом 11 місяців є істотним порушенням умов договору №17/51 від 20.10.2006р. та є підставою для його розірвання і повернення майна власнику.

Позивач - Одеська міська рада подав до суду клопотання від 09.12.2013р. за вх.№37039/13 про проведення розгляду справи без участі представника ОМР, де, зокрема, повідомив, що позов прокурора підтримує в повному обсязі.

Як вбачається із письмових пояснень позивача ДКВ ОМР від 14.01.2014р. за вх.№741/14, останній позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судові засідання не зявився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Клопотання позивача - Одеської міської ради від 19.11.2013р. за вх.№35251/13 про відкладення розгляду справи було судом задоволено.

Клопотання прокурора та позивача - ДКВ ОМР від 25.11.2013р. за вх.№35994/13, від 09.12.2013р. за вх.№37593/13, від 08.01.2014р. за вх.№124/14, від 17.01.2014р. за вх.№1073/14, від 22.01.2014р. за вх.№1609/14 про долучення документів до матеріалів справи були судом задоволені.

Ухвалою суду від 08.01.2014р., за клопотанням сторін по справі від 08.01.2014р. за вх.№2-10/14, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено до 22.01.2014р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

20.10.2006р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю міськради (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення №17/51, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування приміщення, загальною площею 85,9кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, з метою розміщення перукарні. Строк дії договору оренди з 20.10.2006р. до 01.09.2007р. (п.п.1.1., 1.2. договору, п.2 додаткового погодження №1 від 01.12.2006р.).

Орендна плата визначається на підставі ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та рішення сесії Одеської міської ради від 28.01.2005р. №3539-IV „Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси". За орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату згідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 903,76 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за користування земельною ділянкою. Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності. (п.п.2.1., 2.2., 2.3., 2.4. договору №17/51 від 20.10.2006р.).

Відповідно до п.5.2. договору №17/51 від 20.10.2006р. за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

У разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, договір підлягає розірванню у відповідності з чинним законодавством (п.5.3. договору №17/51 від 20.10.2006р.).

Згідно підписаних сторонами додаткових погоджень від 20.09.2007р. №3, від 17.06.2008р. №4, від 05.11.2010р. строк дії договору продовжувався та востаннє був визначений до 05.05.2011р.

Об'єкт оренди був переданий відповідачу згідно акту приймання-передачі від 20.10.2006р., як то передбачено п.7.12. договору №17/51 від 20.10.2006р.

Крім того, сторонами договору №17/51 від 20.10.2006р. було підписано додаток №1 до нього - розрахунок орендної плати, в якому зазначено експертну вартість орендованого приміщення - 72301грн.

Так, ДКВ ОМР надіслав відповідачу повідомлення №01-13/3966 від 13.06.2013р. щодо необхідності виконання умов договору №17/51 від 20.10.2006р. в частині сплати орендної плати.

На підтвердження того, що ДКВ ОМР є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю міськради, що виступило орендодавцем по спірному договору, до матеріалів справи подано рішення ОМР №273-VI від 31.01.2011р. „Про затвердження структури виконавчих органів, загальної чисельності апарату Одеської міської ради та її виконавчих органів", №384-VI від 28.02.2011р. „Про затвердження положень про виконавчі органи Одеської міської ради", Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, зареєстроване державним реєстратором виконкому ОМР 02.03.2011р.

Проаналізувавши обставини справи та правові позиції сторін, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення з відповідача 7103,71грн. орендної плати, з врахуванням наступних положень чинного законодавства.

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст.762 Цивільний кодекс України).

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Таким чином, наявні у справі докази свідчать про існування заборгованості відповідача по орендній платі за договором оренди №17/51 від 20.10.2006р. перед ДКВ ОМР в сумі 7103,71 грн. за період з 01.01.2013р. по 30.11.2013р.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 374,48 грн. пені, розрахованої загалом за період з 16.01.2013р. по 30.11.2013р.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

За вищенаведених умов мало місце звернення позивача із вимогою про стягнення пені із дотриманням строку спеціальної позовної даності, який визначений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, та періоду нарахування пені, визначеного ч.6 ст.232 ГК України.

Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, суд встановив, що пеню обраховано вірно, з врахуванням чого позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 374,48 грн. пені., розрахованої загалом за період з 16.01.2013р. по 30.11.2013р. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено позовну вимогу про розірвання договору оренди №17/51 від 20.10.2006р., з підстав несплати відповідачем орендної плати, та повернення орендованого майна.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно до ч.ч.2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Так, у постанові Верховного суду України від 08.05.2012р. по справі №5021/966/2011 в аналогічних спірних правовідносинах викладено правову позицію, із якої вбачається, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору, з врахуванням чого заперечення відповідача про недотримання позивачем вищевказаного порядку розірвання договору до уваги судом не приймаються.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Суд, дослідивши договір оренди №17/51 від 20.10.2006р. та правовідносини сторін, що склались по ньому, встановив, що мало місце прострочення відповідачем строків оплати орендних платежів більш ніж на півроку, що є порушенням зобов'язання з боку відповідача за вказаним договором, яке носить істотний характер, що спричинило позбавлення в значній мірі позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме надходження до держбюджету коштів у вигляді орендної плати. З врахуванням викладеного, підлягає задоволенню позовна вимога прокурора про розірвання договору оренди №17/51 від 20.10.2006р.

З огляду на те, що договір оренди №17/51 від 20.10.2006р. розірвано в судовому порядку, є обґрунтованою та підлягає задоволенню позовна вимога прокурора про виселення ФОП ОСОБА_1 з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 37,4кв.м. та нежитлового приміщення горища, загальною площею 48,5кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи те, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та документально підтвердженими, вони підлягають судом задоволенню повністю.

Згідно ст.ст.44, 49 ГПК України судовий збір за розгляд судом майнової вимоги та двох вимог немайнового характеру відповідно до п. 2.10. Постанови Пленуму ВГСУ „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013р. в сумі 4014,50 грн. підлягає стягненню з відповідача до держбюджету.

Неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. ...В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, у постанові ВГСУ від 04.11.2010р. у справі № 10-22-3-30/336-07-9260 визначено, що суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередньо доставку судових ухвал відповідачу, якщо виконано наступні умови: ухвала була передана одним із способів, передбачених процесуальним законодавством, не було отримано будь-якого підтвердження, не зважаючи на всі розумні зусилля для отримання, процесуальні документи надсилались за адресою, яка зазначена стороною.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 22.01.2014р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачу за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві та витязі з ЄДРЮОФОП станом на 22.11.2013р., суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов прокурора повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (65028, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, рахунок №37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області, код 26302595) 7103 (сім тисяч сто три) грн. 71коп. заборгованості з орендної плати, 374 (триста сімдесят чотири) грн. 48коп. пені.

3. Розірвати договір оренди №17/51 від 20.10.2006р., укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

4. Виселити Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (65028, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 37,4кв.м. та нежитлового приміщення горища, загальною площею 48,5кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, на користь Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, код 26302595).

5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (65028, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до державного бюджету України (рахунок №31210206783008, Одержувач: ГУДКСУ в Одеській області, Код ЄДРПОУ - 37607526, Банк одержувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код бюджетної класифікації: 22030001, Код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області: 03499997) через ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області 4014 (чотири тисячі чотирнадцять) грн. 50коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.01.2014 р.

Суддя Малярчук І.А.